Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

Розділ 1

У непроглядній темряві удари гілок об шибку позбавили залишків сну. Крістоф довго крутився в ліжку, в голові крутилися погані думки. Вставши з ліжка, він попрямував у ванну.

У відображенні дзеркала на нього дивився чоловік близько тридцяти років, засмаглий та фізично розвинений. В очі кидалися шрами від вогнепальних поранень, розкидані по грудній клітці та животі. Кулі мали вбити його, але натомість стали нагородою.

Крістоф відкрив кран і вмився крижаною водою. Тисячі голок врізалися в обличчя, жахаючи нейронні зв'язки, змушуючи нервову систему впасти в стан шоку. Хотілося прогнати нав'язливе занепокоєння, але вийшло навпаки - йому ще сильніше захотілося побачити її. І зробити це негайно!

Він заплющив очі, перенісшись звідси до будинку, де жила Ів. У її спальні завжди горіло світло. Накрившись теплою ковдрою, вона безтурботно спала, не підозрюючи про спостерігача. Але навіть якби Ів розплющила очі, вона б не помітила незнайомця. Його оболонка залишилася далеко, він був у кімнаті невидимою примарою. І нехай його тіло не тут, магія завжди слідувала за ним.

Крістоф підійшов до ліжка, відкинув ковдру, розкриваючи Ів. Вона навіть не ворухнулася. Її волосся кольору вороного крила блискучими хвилями розкидалося по подушці. Лежачи на боці, вона надавалась забуттю, нагадуючи йому тендітного ангела. Бежевий пеньюар задерся вище сідниць, виставляючи напоказ мереживну білизну, а бретелька спала з плеча, оголюючи частину грудей. На її тілі він бачив шрами один в один, як його власні, тільки розташовані в дзеркальному відображенні.

 Він сів на край ліжка поряд із дівчиною. Його долоня лягла на щиколотку Ів. Поволі провів рукою, підбираючись до коліна, пестячи оксамитову шкіру... ковзнувши по стегну  акуратно торкнувся забороненого мережива. Тепло її тіла хвилювало фантазію.

Неприборкане бажання заволодіти Ів захопило Крістофа. Адже що йому коштувало взяти її, а потім змусити забути?.. Він думав про це так давно і так часто, що вже втомився від цієї думки. Ні! Цього було замало. Для нього це жалюгідний ковток води, який не задовольнить багаторічну спрагу, а розпалить бажання ще більше. Він хоче її всю, повністю і без залишку: випити до дна, переповнити келих до самого краю, тонути в ній, як у морі.

І доки він боровся із внутрішнім демоном, його рука продовжувала досліджувати вигини тіла, піднімаючись до талії.

— Хансе, відчепись, — сонно промовила Ів.

Крістоф завмер, дивуючись, що вона відчувала його дотик. Наскільки ж сильний між ними зв'язок?

Від звуку її голосу на тілі Ів почався рух. З-під пеньюару на плечі з'явилося живе татуювання. Самка пітона уважно дивилася на незнайомця, стежачи за кожним його рухом.

- Знову ти?

Крістоф приклав палець до губ. Він не хотів нікого розбудити. Змія частенько спостерігала  за його візитами, охороняючи господиню. Як усі давні магічні істоти, вона бачила більше, ніж звичайні маги.

На талію Ів лягла чоловіча рука, зовсім поруч із рукою Крістофа. Його обличчя спотворила гримаса люті, дух захопив ураган ревнощів, безжально спалюючи зсередини. Внутрішній монстр вимагав крові.

— Не смій, — тихо прошипіла змія, відчуваючи емоції незнайомця.

Сплеск почуттів був пригнічений. Натомість на обличчі непроханого гостя з'явилася хижа усмішка. Він підвівся з ліжка і глянув на Ів та її чоловіка. Ні! Отак його вбити було б надто просто. Та й навіщо? Він поки що необхідний, у хитромудрому плані Крістофа він відіграє вирішальну роль.

Безтілесний гість обережно накрив ковдрою Ів, і легенько торкнувся губами її щоки, боячись перервати сновидіння.

Все, що хотів Крістоф дізнатися, він дізнався: Ів жива, здорова і все ще чужа.

Поки що чужа.