Твори для дітей - Леонід Іванович Глібов
Хоч набрався трохи муки,
А вгадав, що сестри - руки.
Так собі і запишіть.
3. АКРОСТИХИ
ХТО БАБА?
Сидить хитра баба аж на версі граба.
«Ой, не злізу з граба! - дурить діток баба,-
Вловіть мені тую курочку рябую,
А я подарую грушку золотую».
[1891]
ХТО ВОНА?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане,-
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
[1891]
ХТО ХВАСТАЄ?
«Я таке, що всякий знає,
Бо на мене світ увесь
Ласо дуже поглядає».
Обізвався хтось і десь.
«Кращі, може, є від тебе,-
Одмовля чийсь голосок,І приманюють до себе
Гарні очі і роток.
Роздивися, милий друже,
У кого краса видніш,
Шелестиш про себе дуже,
А мене кохають більш».
[1891]
ХТО СЕСТРА І БРАТ?
«Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?
Рано до схід сонечка росою вмивалась,
Є у мене листячко, пахучії квіти,
Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?
Краще в полі нашому над мене немає,
Аж до моря славонька про мене літає,
Із моєї сипанки смачна страва буде,
Поливку і маслечко дадуть добрі люди!»
«Рівна, сестро милая, нам доля з тобою,-
Обізвався братічок десь за борозною.-
Скрізь по людях склалася і про мене слава,
Он і в полі, вітрику, кипить моя страва».
[1891]
ХТО РОЗМОВЛЯЄ?
«Ой я бідна удовиця,-
Стала хникать жалібниця,-
Он калина,- їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають,
І ніхто ніде ніяк!..»
«Стій лиш! Слава не брехуха,-
Обізвалась джеркотуха,-
Розбирає, що і як!
От я славі догодила,
Кашку діточкам варила,
А тобі не вдасться так».
[1893]
4. КАЗКИ
ДУЛЯ
Весела казочка
Гуляло море на просторі,
З далекіх гір туман глядів,
Як свічечки, блищали зорі,
І місяць весело світив.
Була безсонная година;
Не спала ніч, ніхто не спав.
Не спала тихая долина,
Вітрець чубатий жартував,
Десь деренчав деркач горлатий,
Кигикав чайчин голосок,
Посвистував кулик дзюбатий,
Дзинчав комар, гудів жучок;
В гаю русалочки гуляли,
Вінок із квіточок плели,
Чогось на море поглядали
І, як голубоньки, гули.
Мов тая піночка легенька,
По морю казочка пливла;
Веселку хвилечка бистренька
Гулять на берег принесла.
Усі не спали, дожидали...
Вітрець підкрався і вхопив...
Не вгляділи і не вгадали,
Куди він казочку подів.
Всі засмутилися... На морі
Сердитий вітер розходивсь;
Туман закрив веселі зорі,
За хмару місяць закотивсь.
Деркач замовк і дзюбку стиснув,
Присіла чайка на піску,
Комарика жук лобом тріснув,
Кулик сховався в осоку.
Русалки ручками сплеснули
І на травицю полягли,
До серця ручки пригорнули,
Вінок сльозами облили.
В той смутний час збиравсь я спати,
Веселу думку колихав,
І, щоб голубоньку приспати,
«Кота» по-баб’ячий співав:
«Люлі, люлі, люлі,
Прилетіли гулі,
Сірий котик зледащів,
Колихати не схотів.
Люлі, люлі, люлі.
Коту дамо дулі,
Пошаную доню сам
І з перлами квітку дам».
Де взявсь котик: «Люлі!
Не хочу я дулі,
Буду доню колихать,
Буду пісеньку співать
Люлі, люлі, люлі,
Другим котам дулі;
Нехай донечка росте
І на щастячко цвіте».
Аж чую - щось зашелестіло
І у віконечко - тук-тук...
Я засміявсь: тю, розносило!
Се, мабуть, лобом тріснувсь жук.
І знов - тук-тук... Що за нахаба?
Дивлюсь у шибку - щось стоїть…
Чи дівчина воно, чи баба,
Чи хоче відьма настрашить?
Я прихилився у куточок:
«Чи відчинять,- шепчу,- чи ні?»
І чую - милий голосочок
Співає пісеньку мені:
«Через чужу долиночку
Вітрець мене котив.
Біля твого будиночку
Тихенько посадив.
Люблю я дуже сонечко,
А нічки не люблю,-
Відкрий мені віконечко,
Тебе я звеселю.
Гостинців повен клуночок
Тобі я принесла;
Сама я в подаруночок,
Для тебе розцвіла.
Дідусю-господарику,
На мене подивись!
Коханий мій дударику,
Подякуєш колись».
Забув я страх і
