Тайммен - Зиненко Дмитро

— промовила Юля

І тут Олександра зрозуміла поведінку сина останні, як мінімум півроку. Зрозуміла вона і те, що,якби вона донесла йому ту інформацію,яку повідомила сьогодні,то він би не став таким " диким" до суспільства. Виходить, що сама вона винна у всьому. Значить і виправити все потрібно їй.

— Ось ви де! А я вас зашукався, бо мене морально втомили однокласники Яра, — підходячи, промовив Олександр.

— Юлю, якщо хочеш, можемо тебе підкинути додому згодом. Спочатку хоча б скупаємося, — промовила Олександра

— Дякую за пропозицію, але нас забиратиме водій Марка. Хіба що ви раніше їхатимете, — промовила дічина.

Частина 11

Примирення

Підлітки швидко роз'їхалися від річки,бо Ольфовичі обдзвонили всіх батьків. Єдиною, хто залишився, була Юля. Хоч як Марк умовляв,що він її підвезе ,дівчина навідріз відмовилась. Узагалі сьогоднішня поведінка Марка і розмова з Олександрою перевернули світогляд Юлії та полярність відносин з хлопцем.Перед самим від'їздом Марк спробував востаннє вмовити дівчину:

— Мала, що не так? Ти точно вирішила? Не пошкодуєш?

— Поговорімо завтра про це, — відповіла Юля.

— Нє то нє. До завтра! — промовив Марк.

Коли машина від'їхала, зав'язався діалог між тими, хто залишився:

— Що ж, усі роз'їхалися, ми додому не поспішаємо. Ти не проти насолодитися відпочинком у нашій компанії? — промовив Олександр.

— Звичайно, я за. Усе одно батьки зайняті, а хлопець... ви самі бачили, у якому він стані, — промовила Юля.

— Любий, іди скупайся, бо в нас тут дівочі розмови, — промовила Олександра.

Тільки-но батько Яра пішов купатися, дівчата почали розмову:

— Як ви зрозуміли, що мені треба поговорити?

— Я побачила твій розпач в очах, коли ти спілкувалася з Марком, — промовила Олександра.

— Усе не так, як я очікувала...— з сумом відповіла Юля.

— Ми вже з тобою говорили про це... Усе у твоїх руках! Людина шукає краще для себе, а гірше тебе й так знайде. Пам'ятаєш, як на пікніку ми з твоїми батьками розповідали вам про те, що довго разом, а також, що треба пробачати,якщо любиш?

Та от, якщо ця людина тобі дорога, то це спрацьовує. У житті бувають кардинальні зміни, на які і ця обставина не впливає,просто керуйся своїм серцем.

— Дякую! Я знайшла для себе відповіді, — промовила Юля

Якраз підійшов Олександр, вилізши з води:

— Дівчата, йдете купатися?

— Так, а ти тут без нас не сумуй — промовила Олександра.

Тим часом Яр прокинувся. У голові був якийсь туман. Мимоволі він згадував події перед сном, частково і поступово,неначе в танцювальній музиці справа йде до приспіву або в художньому фільмі — до кульмінації, усе пригадалося. Неначе Танос в "Месниках: війна нескінченності", клацнув пальцями і один момент усе, до чого так йшов наш герой останнім часом ,збулося. Першою емоцією було захоплення, яке поступово переросло в ейфорію.Думки,наче спортсмени на змаганні, намагалися вибороти першість. Перемогу здобула та думка ,що треба для початку перевірити все для закріплення результату. Яр звернувся до свого голосового помічника:

— Друже, проскануй моє ДНК,як все засвоїлось

— Буде зроблено. Сканую... Усе в нормі.

— Що далі, хазяїне?

— Знайди якусь музику мені для танців, бажано з Youtube, щоб там було відео,які рухи треба робити, а я буду намагатися повторити.

— Яку саме музику бажаєте?

— Якусь запальну.

— З карнавалу в Бразилії підійде?

— Те що треба для такого початківця, як я.

Залунала музика з годинника, голограма трансформувалася на всю стіну, увімкнувся ефект відеоесенсії, ніби він там і справді зараз є. Кімната наповнилася людьми в костюмах, і хлопець почав повторювати рухи та зливатися з натовпом. Навдивовижу в нього виходило набагато краще, ніж півроку тому. Це захопило хлопця. Він зловив ритм і вже самовільно рухався, а найголовніше вперше кайфував від танцю при тому, що раніше танці викликали нервове роздратування.

Час пролетів непомітно, і Ольфовичі приїхали додому.

-Юлю, може зайдеш в гості?— запропонував Олександр.

— Якось незручно...

— Твої батьки все одно ще не вдома. Чому ти будеш сама? — запитала Олександра.

— Але Яр ...— промовила Юля.

— Беру його на себе, — з посмішкою промовила Олександра.

— Коли мама Яра відкрила двері, то почула музику ,яка залунала з кімнати сина. Дівчата завмерли на порозі. Тут підійшов батько Ярослава:

— Щось сталося? Звідки лунає музика? Це в нас? — здивувався Олександр.

— Дізнаймося, що там відбувається. Тільки тихо, — пошепки сказала Олександра.

Трійця попрямувала до кімнати Яра. Як тільки вони дійшли до кімнати,побачене шокувало їх до нестями: людина, яку ще недавно бісив соціум, яка була наче злий пес,яка ще півроку тому робила лише незграбні рухи обернено пропорційні до танцю,зараз запалювала так, неначе танець і він одне ціле. Мама аби не переривати цю хвилю позитиву, запропонувала чоловікові і дівчині приєднатися. Енергією, яка виходила від цієї уже четвірки достатньо б було для енергетичної стабільності всього світу. Ярослав був в такій ейфорії, що навіть коли побачив батьків і Юлю,просто їм посміхнувся і продовжив танцювати. Побачивши, що батьки затанцювали в парі, навіть запропонував Юлі станцювати вдвох. Через декілька годин таких запальних танців усі були втомлені, але щасливі. Якби з дому Юлі не прийшло сповіщення на телефон, що батьки вдома,то танці продовжувалися б, напевно, до ранку.

— Може, проведеш дівчину? — звернулася мама до Ярослава

-Так, звичайно, — відповів Яр

— Дякую вам за цей день! — на прощання промовила Юля.

Як тільки підлітки переступили поріг дому, почалася розмова:

— Яр, пробач, що я з тобою тоді так повелась...

-Знаєш, я сам винен. Я півроку шукав варіанти рішення проблеми, а відповідь лежала на поверхні. Тому й відгородив від себе цілий світ.

— Ти сьогодні був такий класний. Я рада, що ти нарешті веселий і такий енергійний. Тобі зовсім не личить бути злюкою.

— Твоя правда.

— Я подумала і маю до тебе пропозицію.

— Яку?

— Ти справив на мене враження. Мені подобаєшся новий ти. Сьогодні я зрозуміла, як я сумую за тобою, мені бракує спілкування з тобою. Давай дружити?

— Дякую за ці чудові слова! Навзаєм. Я тільки за!

— На добраніч, друже!

— На добраніч!

Юля, зрадівши на прощання, поцілувала його в щічку.

Яр йшов додому. Він був задоволений собою. Усе повернулося майже так, як було в найкращі часи. Батьки не могли нарадуватися сином, адже Яр повернувся удосконаленим, а Юлі відкрилися ті грані хлопця, які вона давно в ньому шукала.

Частина 12

Нові виклики

Літо... У кожного воно проходить по-різному, але найчастіше найкращі наші спогади про цю пору року в нас із дитинства.

Канікули в Яра цьогоріч кардинально відрізнялися від попередніх. Щонайперше тим, що він знову почав займатися танцями. На це його наштовхнула розмова з мамою:

— Синку, ти запалив вчорашній вечір, тому я поговорила зі своєю подругою. Вона готова знову з тобою займатися. Ти не проти? — промовила Олександра.

— Мамо, це надто швидко. Можна я з тобою потренуюся для початку? Ти ж також чемпіон у мене! — промовив Ярослав.

— Умовив. Заняття розпочнемо сьогодні ж, — промовила Олександра.

— А можна до вас буде приєднатися? — з посмішкою промовив Олександр.

— Звісно, любий! Як же ж без тебе! — з посмішкою відповіла Олександра.

Отже, сім'я в повному складі тренувалася. Однокласники Яра роз'їхалися на відпочинок: одні — на море, інші — до бабусів і дідусів. Трійця МОС взагалі кожен день були разом: річка, клуб,випивка.

Звичайно, цей образ життя був зовсім далекий для Юлі, тому вона проводила час поки що зі своїм другом Яром.

Одного разу, коли Юля прийшла до них в гості, сім'я якраз танцювала.

— Доброго дня всім! — промовила Юля.

— Привіт! Юлю, погуляймо пізніше, бо у мене зараз танці, — промовив Яр.

— Синку, а чому б Юлі не приєднатися до нас? І мені буде простіше, не буду бігати від тебе до тата виправляти помилки, і ми зможемо в парах щось вивчити— промовила Олександра.

— Я за! Тренер поїхала на відпочинок, бо всі роз'їхались,а мене саму не має сенсу тренувати, — промовила Юля.

— А як же Марк? — запитав Ярослав.

— А що Марк? У нього одні гульки в голові, — відповіла Юля.

— Добре, досить балачок. Розпочнімо! — промовив Олександр.

Учотирьох їм було набагато веселіше. Юля виправляла помилки Ярослава, а мама — батька. На репетиціях завжди панувала позитивна атмосфера. Після одного з таких тренувань відбулася розмова підлітків.

— Яр, тато сумує сам в тренувальному залі. Ми там іноді вдвох тренуємося. Приєднуйся до нас, — промовила Юля.

— Я згоден, подруго.

Почались тренування. Усе ніби йшло добре, але чогось бракувало нашому героєві. Знову, як і спершу на танцях, у нього дещо не виходило, бракувало витримки,сили волі. Якщо на танцях він відчував себе наче риба в воді, то на карате він відчував себе не в своїй тарілці.

Враховуючи усе це, складається враження ніби у дітей на літніх канікулах були самі тренуванн,але це не так. Вони, звичайно, відпочивали, насолоджувалися відпочинком на річці.

У один із таких днів сталася сутичка. Юля з Яром прийшли на річку, а там була славнозвісна трійка. Побачивши, що вони разом, першим же підбіг до них Марк, який був уже трохи напідпитку:

— Ти шо це робиш поряд з моєю дівчиною? — запитав Марк.

— Ми товаришуємо. Чого ти причепився до нас? З ким мені гуляти, ти ж за мене зовсім забув, — промовила Юля.

— Я звертався не до тебе, а до твого дружка, чупакабра — відлюдника, що вирішив вилізти на світло,до людей? — запитав Марк.

— Мені остогидли твої образи. Так, я певний час відрікся від соціуму, тому що через таких як ти суспільство гниє зсередини. Якби ти не був сином мера, ти б був ніким, — промовив Яр.

— Що? Як ти посмів таке про мене сказати? Та я зараз тобі дам прочухана! — промовив люто Марк.

І вже б зав'язалася бійка, але Юля розборонила їх.

— Так, ви розходитесь. Я з тобою залишусь тільки не чіпай його, Марк, — промовила Юля.

— Ок. Тебе врятувала твоя подруга. Вшивайся звідси, щоб очі мої тебе не бачили, — з насмішкою відповіла Юля.

Яр зібрав речі і пішов додому, а дівчина залишилась з трійкою.

Чому вона так вчинила? Бо вона знала, що Яр ще не готовий дати опір, тому їй захотілося вберегти його.Взагалі їх нові відносини були френдзоною,їй так було комфортніше. Як і більшість дівчат чекала від нього якогось подвигу, підтвердження того,що вона йому потрібна.