Тайммен - Зиненко Дмитро

У цьому ж місяці 13-го числа виконуючий обов'язки голови держави Олександр Турчинов підписав указ про проведення Антитерористичної операції,тобто протидія українськими військами всього вищесказаного.Українські воїни мужньо боролись, проте на початку 20-их років 21-го століття оборону було подолано.

Рокову роль ще зіграв вірус Covid-19,який вони запустили.Ця хвороба миттєво вбивала наповал кожного другого. Ефект несподіванки можна було порівняти із застосуванням хімічної зброї в Першій світовій війні.

Ми єдине місто, яке вціліло завдяки тому, що ми завчасно встановили купол з оберненою реальністю і із постійною зміною місцезнаходження. Але коли вони в майбутньому знайшли спосіб подолати це майбутнє,то вони поверталися в минуле і частково руйнували наш купол.Це майбутнє ,коли вони дізнаються секрет подорожей, ось-ось настане.

Ми усі: ваші батьки, вчителі та інші будемо стояти до кінця.

У цьому бункері знаходиться все необхідне на найближчі двісті років. Розкажіть про наш подвиг своїм внукам та бережіть себе. Один з вас знає таємницю подорожей, тому, будь ласка, не дайте ворогові дістатися до неї, — промовила голограма класного керівника

— Від цієї інформації стало ще незрозуміліше. Що робити далі?

Тут слово взяв Марк:

— Друзі, оскільки я — син мера, король випускного балу, то я оголошую себе вожаком нашої групи.

Усі погодились. Лише Яр думав, що йому робити. Вороги могли скопіювати програму батька з ноутбука і тоді все пропало.

Увімнувши функцію телепат, він подумки почав розмову зі своїм помічником, щоб його не почули і не викрили:

— Друже, ти можеш звідси дистанційно видалити програму батька з ноута?

— Ні, хазяїне. Ми під землею, томуконект поганий. Єдине, що я можу, то це матерелізувати вас на поверхню, а потім звідти все видалити. Але боюсь, щоб ми не натрапили на військових.

— Зажди, я попрощаюсь з Юлею. Хоча ти можеш зробити свою копію для Юлі зараз?

— Так, звичайно. 10 хвилин і мої мінінанороботи, що в мені,створять мою копію. До речі, я розроблю заодно функцію зчитування по очах, тобто ви будете дивитися один одному в вічі і подумки говоритимете.

— Клас, чекаю.

Підійшовши до дівчини, він обійняв її і поцілував.Потім тихо віддав уже нового їй годинника:

— Одягни, це мій тобі подарунок, — промовив Яр.

— Але це ж до розлуки дарують годинник, — відповіла Юля.

— Ми будемо завжди разом, — промовив Яр.

— Що далі? — запитала дівчина.

— Я зараз увімкну функцію, і ми будемо розмовляти подумки, лише дивлячись в очі, — промовив хлопець.

— Клас, — відповіла дівчина.

— Після того як функція увімкнулась, вони продовжили розмову:

— У нас є два варіанти: або залишатися тут, або спробувати протистояти, — промовив хлопець.

— Куди ти, туди і я, — промовила дівчина.

— Отже, план такий: я матеріалізую нас на поверхню, потім ми дистанційно стираємо дані з ноутбука мого батька і намагаємось знайти та врятувати наших батьків, — промовив хлопець.

— А що за дані у твого батька на ноуті? — запитала дівчина.

— Це секрет подорожей в часі. Не хвилюйся, удосконалена копія в наших годинниках, — промовив хлопець.

— Діймо, — промовила дівчина.

Увімнувши функцію телепат, вони опинилися на поверхні. Було темно, здалеку було чутно звуки зброї.

-Помічнику, зітри дані з батькового ноута, — промовив хлопець.

— Виконую

— Знайди наших батьків і матеріалізуй їх зараз до нас, якщо можеш.

— На жаль, вони в полоні. Щоб виконати цю дію, потрібно бути ближчими, але скрізь патрулі. Вас можуть схопити. До речі, є вірогідність, що витік інформації про подорожі може йти саме від вас

— Яким чином, помічнику? — запитав хлопець.

— Якщо вас схоплять, то мене можуть взяти для дослідження. І так все виявиться.

— Помічнику, шукай альтернативний варіант свого зовнішнього вигляду, — несподівано скомандувала Юля,чому Яр був приємно здивований.

-Найвірогідніший варіант — проникнути вам у мозок у вигляді мікрочіпу, а на годиннику залишиться тільки час.

-Дій, — промовив Ярослав

— Виконую. Ще можу запропонувати функцію невидимості.

— Хай буде. Виконуй.

Опинившись біля свого будинку, Яр побачив у вікні зв'язаних батьків і людей у військовій формі, які шось говорили,на схожій ,але трохи іншій мові.

— Помічнику, можна почути про що вони говорять?— промовила Юля.

— Так, виконую.

Після цього вони почули розмову:

— Говори, где твоё изобретение,где машина времени? — промовив якийсь кремезний мужик.

— Я тебе не розумію, вилупку— промовив Олександр

— Помічнику, можеш їх телепортувати до нас? — запитав Ярослав

— Зараз спробую.

Ураз Олександр з Олександрою перенеслися в засідку, а в їх домі була цілковита паніка,проте їх прибори зафіксували телепортацію, і вони вже знали, що шукати треба неподалік,бо пристрій, який схожий на GPS, міг зафіксувати точку з, якої здійснено переміщення.

— Синку, Юсю,як ми вас раді бачити! А чому ви не в бункері? — запитала Олександра.

— Ми прийшли рятувати вас, а де мої батьки,ви їх бачили?-запитала Юля.

— Нас схопили разом. Судячи з того, що нас допитували в нашому домі,то, мабуть, й інші десь там, — промовив Олександр.

— Треба їх рятувати терміново! — промовив Яр.

-Спершу, помічнику, увімкни купол невидимості та шукоізоляцію над нами,щоб нас не знайшли. У вас інша місія: ви маєте зупити дійсний перебіг подій, бо ви єдина наша надія на спасіння. Вибач, що тобі брехали щодо всього. Ти мав рацію. Просто ця правда мала виявитися у свій час, і він настав. Коли ми працювали над машиною часу в корпорації, то почули тривожну новину про те , що війська ворога активно просуваються вглиб країни.Якраз в цей момент ми мали успіх у незначних переміщеннях у часі,тому ми зібрали речі і почали тікати якнайдалі, — промовив Олександр.

— Я продовжу. Ми дуже хотіли дітей, та в нас, на жаль, не виходило, але коли ми зустріли твою маму Ямлину,дочку майбутнього героя війни,то зрозуміли : з таким войовничим духом та з нашими знаннями та розумом може вийти спаситель,людина, яка переможе ворога.

Годинник, який ми тобі подарували, ми удосконалили, коли тобі ще не було 5 років. Ми все підлаштувати, ніби ти до цього всього додумався. З нашої сторони були спроби подорожей, проте саме в тебе і в Юлі найкраща варіація генегологічного дерева ,завдяки якій ви у силах все виправити.Пам'ятаєш, у школі ти подорожував в часи Гетьманщини?— запитала Олександра

— Так, — промовив Яр.

— Це була віртуальна, на жаль, реальність. До цього періоду взагалі годинник робив в демоверсії, а всі функції відкрилися повноцінно лише зараз. Я так його запрограмував, установив таймер, щоб через 10 років усе розблокувалося, — промовив Олександр.

— Я зробив копію годинника для Юлі, і ми трансформували їх в вигляді чіпу у свій мозок,щоб якщо нас зловили ,то не дізнались технологію, — промовив Ярослав.

— Молодець, сину. Проте стережіться, бо в них також є прилади, що можуть витягти чіпи за допомогою магнітного поля, — промовив Олександр

— А як щодо мене? Де ж тоді я була до того, як потрапила сюди? — запитала Юля.

— Ти особлива, ми довго шукали в часі ту людину, у якої б пращури нашого сина пересікалися,були пліч-о-пліч.І знайшли тебе в майбутньому. Ти одна з тих, хто організувала рух супротиву проти пануючого окупаційного режиму. Також ми в майбутньому знайшли стабілізатор часу, який винайдеш ти,правда працюючи за їжу при новій владі.Завдяки цьому стабілізатору ми встановили константою вік Юлі і її батьків, а тих пращурів,які живуть зараз,відправили в майбутнє,здійснилась взаємозаміна.Проте ,щоб було комфортно кожному в новому для нього часі та кращої адаптації також провели взаємозамінну спогадів. Усе це ти зробив. Ти зміг якимось чином втілити в майбутньому,ти зміг нас трансформувати в майбутнє.Ти в цілковитому відчаї думав цей план роками і в тебе вийшло. Ідею купола теж запропонував ти. Навіть більше ніж те, що ми знайшли. Ямлину, твою біологічну маму, вказав ти,бо тобі бракувало мужності і фізичної сили для боротьби.Тому, сину, разом з Юсею,створи краще майбутнє для нас усіх, — промовила Олександра.

-Так, інформації чимало ви нам підкинули. Як це все переварити?— промовив Яр.

— Ярчику, треба не зволікати ,а то щось ми заговорилися. А як мене звати в майбутньому? Просто цікаво, — промовила Юля.

— Міонелла тебе так звати,— посміхаючись промовила мама Яра.

Наостанок усі обнійнялися та попрощалися.

— Можна я покомандую востаннє? До речі, вам треба покинути купол, щоб розпочати подорожі, — промовив Олександр.

-. Звісно, — промовив Ярослав.

— Помічнику, трансформуй всіх, хто зараз у полоні, і нас в бункер, прибери купол і шукоізоляцію,а Яра з ...Міо трансформуй на вихід з куполу.

— Яр, як тільки ви покинете купол ,для цих загарбників в куполі увімнеться вирій віртуальних реальностей,він стане в'язницею для них.Проте на виході таймер,тому поспішайте, — промовив батько Яра.

— Виконую,— промовив помічник.

Раптом все зникло, батьки потрапили в бункер, а Юля і Яр на вихід з куполу.

— Слухай, а мені подобається нове ім'я, напевно його залишу,— промовила Юля.

— Мені також, — промовив Яр.

-Раптом з'явилися двері і завдання на них:

— Вітаю вас! Щоб вийти, потрібно вирішити задачку з непрямим порядком слів максимально швидко. Спроби лише дві. Якщо в вас не вдасться з першого разу, на другий часу відведено буде ще менше. Якщо ви прогавите обидві спроби, шанс відкрити вихід відкриється через добу, — промовив штучний інтелект з дверей.

— Ми готові, — промовив Яр

— Отже, завдання перше. Їх буде три. Про що йдеться в тексті. Час —7 хвилин.

"Альона сукня була, папин Таня, кекір кота з'їві, платтям ходив і замазав лапи".

— Це просто в дівчини була сукня ,кіт їв кефір,яким нагодував його Танін батько, і кіт замазав сукню грязними лапами, — промовила Міонелла.

— Молодець, — промовив Яр, поцілувавши дівчину.

— Відповідь правильна. Наступне завдання: "Темно, світло,сходить дощ, завтра сонце рано лило,фарба збігала до лісу,ну а білкою малювали пейзаж"

— Можна цю я? — запитав Яр

— Добре, — промовила Міо

— Фарбами малювали пейзаж, коли білка бігла до лісу. Сходило сонце ,а потім йшов дощ. Картина називалася "Завтра", — промовив Яр.

— Відповідь правильна. Трєтє завдання:

"Відколи дуб пиляв Миколу, не хотів іти урок у школу,опбисала парта клас, поставила учителя нб".

— Це ще легше.