Тайммен - Зиненко Дмитро
Так як це новостворена функція, дещо доведеться доробити в ручному режимі ,а дещо спрацює автоматично, —відповів хлопець.
— Отже, ти хочеш сказати ,що всі колізії,які ми утворили,врятувавши людей,можна згладити однією супер функцією?— запитала Міо.
— Так, але спершу покладемо на неї мінімум задач.Обираємо депутата та водія і вводимо алгортм доповнення віртуальної реальності, ніби машину вкрали на трасі ,а потім добрі люди їх підвезли, — промовив хлопець.
— Я зрозуміла, а далі що? — запитала дівчина.
— Далі вводимо алгоритм зміни подій і замість 17 лютого цього ж року,Верховна Рада, врахувавши звернення Генерального прокурора 9 лютого, вже 10 лютого прийняли рішення. 310 депутатів проголосувало за зняття з Лазаренко депутатської недоторканості та його арешт, тому він не встигне втекти з країни, — промовив хлопець.
— У мене немає слів. Крутий план! Починаймо діяти!
— Два перших алгоритми, про які розказував Яр втілилися в життя. Далі, як тільки в ЗМІ заговорили про аварію, тепер уже Міо ввела наступний алгоритм:вона налаштувала гіпноз на корупціонера , і той нарешті почав давати свідчення .Найперше він розказав про всі свої офшори,де приховані всі відмиті ним гроші. Їх всі повернули в Україну.А потім ще зізнався, що це він організував крадіжку машини лідера народного руху та викрадення його прес-секретаря, а те що він був патроном"газової принцеси",тільки лінивий не знав,що й наводило ці підтасовані факти за правду. Кінцевим алгоритмом був алгоритм зглаження, склеєння реальності новими подіями. У результаті все склалося краще очікуваного. Життя було врятовано, як виявилось, згодом переможця президентських виборів 1999 року.
— Попрацювали на максимум цього разу, — промовив хлопець
— Не те слово. Я навіть до кінця не вірила, що ми все це втілимо,— сказала дівчина.
Наостанок наші герої обнялись і злилися в солодкому поцілунку.
Частина 17
Кардинальні зміни
Історія...Міо і Яр змінюючи її, наче складали новий пазл, піднімаючись, наче на Еверест, усе далі і далі в минуле.
-ми змінили майже все? — запитала дівчина
— Ні, це лише третя частина всього, але незрозуміло скільки ще точно. Повернімося на початок нашої незалежності, а саме на перші вибори, — промовив хлопець
— І що ж там? Знову когось рятувати? — запитала Міонелла
— Ні, ми допоможемо В'ячеславу Максимовичу виграти їх. От і все, — промовив Яр.
— Це того, що ми врятували минулого разу? — запитала дівчина.
— Так, — відповів хлопець.
Рік 1991.Розпад СРСР.24-го серпня проголошено незалежність. Як тільки підлітки опинилися в новому часі, то відразу ж встановили зв'язок між собою;
— Міо, ти де?— запитав хлопець.
-Я в якійсь будівлі. А ти де? — запитала дівчина.
— Я в будівлі Верховної Ради, приймаємо перші рішення. А ти, напевно, також десь підніми руку вгору, щоб я тебе знайшов.
Дівчина підняла руку і Яр побачив її спереду через кілька рядів у залі. Уся проблема пошуку один одного була в тому, що вони телепатично спілкувалися, щоб не привертати уваги.
— Нарешті ми в зрілому віці, ще і в одній політичній партії— підмітила дівчина.
— Бачиш Кравчука? — запитав хлопець.
— Я навіть не знаю хто це, — промовила Міо.
— Добре, зараз я знайду в базі— промовив Яр.
Але хлопцеві шукати не довелося, бо Леоніда Макаровича саме запросили до слова.
— Гіпнозис чи нову програму знову спробуємо? — запитав хлопець.
— Нову, — відповіла дівчина.
Хлопець встановив два алгоритми:
— Перший — знайти думки чи факти в мозку про зміну позицій з прорадянських на народних та видалити.Другий— зглаження реальності та недопущення участі в виборах цілі.
— От і все. Свою країну в потрібне русло ми направили, — промовив Яр.
— Значить, це остання наша місія? — з сумом запитала Міо.
— Напевно, що так, —промовив хлопець.
— Врятуймо тоді наостанок ще когось значного, — промовила дівчина
-Кого, наприклад? — запитав Яр
— Є дві цілі , проте вони не з нашої країни: Віктор Тальков та Віктор Цой.Ми навіть дистанційно можемо ввести два алгоритми і все, — промовила Міо.
— Знаєш, якщо нам судилося провести майже все своє життя в подорожах,то варто побувати скрізь, — промовив хлопець.
— Тоді перший Тальков, його вбили в палаці спорту в Санкт — Петербурзі якраз в цей час, що ми знаходимося,але так як ніхто з наших предків в цей час там не перебуватиме ,то можна дистанційно йому допомогти, — промовила дівчина.
— Добре. "Якщо ти запропонувала, то тобі і карти в руки", — сказав Ярослав.
Міо, хоч і не впевнено, та все ж спробувала. Вона ввела алгоритм з трьома умовами точного виконання: пошуку імовірного вбивці, підключення гіпнозису та максимальне унеможливлення пострілу, зглаження реальності через події, які мали статися , але не сталися.
Як результат, смерті вдалося уникнути, бо алгоритм спрацював.
— Як щодо другого персонажа запропонованого тобою? — промовив хлопець.
— Доведеться переміститися в 1990 рік і на кілька місяців назад, але тут простіше. Якраз в той час обоє наших предків були в Прибалтиці, тому ще й побачимо Балтійське море, — промовила Міо.
— І яким же чином ми опинимося там? — промовив Яр.
— Моя, так сказати "родичка" далека, ту, що ти бачив в будівлі Верховної Ради,з родиною приїде на відпочинок,а в тебе дід звідти. Він якраз знайомив родичів з твоєю бабусею, — промовила дівчина.
Кінець літа 1990 року. Хоча країни Прибалтики ще були під радянським впливом і було страшно, що щось може піти не так,але краса навколо вражала по максимуму. Навіть повітря було якесь інше.
— Яр, ти де? Я зараз на пляжі з родиною відпочиваю, — запитала дівчина.
— Я якраз обідаю в сімейному колі. Відчуваю, що моя бабуся сподобалася батькам діда, така тепла душевна компанія, — промовив хлопець.
— Ближче до справи. 35 кілометр порожнього та безлюдного шосе "Слока — Талси" під Тукумсом в Латвії, в декількох десятках кілометрів від Риги. Там сталася трагедія. Москвич зіткнувся з Ікарусом. Для першого водія це зіткнення було фатальним, — промовила Міо.
— Є два варіанти: протидія водію Москвича або протидія водію Ікаруса. Який обираєш? — промовив Ярослав.
— Якщо враховувати, що там сліпий поворот,на тій ділянці траси,то немає сенсу діяти на автобус і його водія, — промовила дівчина.
— Є ідея: в автомобілів нашого майбутнього є функція стоп аварія , тобто комп'ютер всередині авто прогнозує весь рух на ділянці траси,по якому їде,а при можливій аварії,перемикається в автоматичний режим та максимально видаляє всі фактори ,що можуть її спричинити, — промовив хлопець.
— Тобто щось схоже на наш аналізатор, який має максимальні можливості?— запитала Міонелла
— Так, але існує одна проблема. Як на машину радянського автопрому встановити хоча б аналізатор, зробити такий апгрейд машини?— промовив Ярослав
— Треба подумати серйозно над цим питанням, — промовила дівчина.
Пошуки та варіації вирішення, на жаль, не мали позитивного результату, а функцію портативне зіставлення реальності та вони і так часто використовували. Аж раптом Міо натрапила на відео в інтернеті шоу ВВС "second life". Там Джордж Вілтейтейд — відомий автолюбитель, купує стару машину на металобрухті і, додаючи всі ноухау сучасності, робить з неї разом з командою машину ,яка має все, що мають машини майбутнього. В одному з таких випусків якраз "айпрейдили" таку модель Москвича.
— Як нам зробити заміну, Яр? — запитала Міо.
— Це надто складно. Одна річ наше переміщення, а інша — машина, — промовив Ярослав.
— Аналізую переміщення машини Цоя, тобто подальшу його долю...Вона була відреставрована в 2000-х роках шанувальником його творчості і...бінго машина співака і машина в шоу — це одна і та ж машина, — захоплено промовила дівчина.
— Залишається зробити автозаміну, як мої батьки зробили з тобою. Для цього є програма константіум, але враховуючи, що проміжок часу довший,аніж було у твоєму випадку,то вона зможе спрацювати лише з таймером,тобто максимум дві години, — промовив хлопець.
— Я думаю, нам цього достатньо, а в новій машині є функція, про яку ти говорив?— запитала Міонелла
— Звичайно, без цієї функції машина не зрушить з місця,бо в машинах майбутнього спочатку вмикається ця безпекова функція,а потім всі інші. Та й кожний світлофор миттєво знаходить таку машину і електромагнітним імпульсом зупиняє, — промовив Ярослав.
Далі було все за планом. Наші герої в нічний час перемістилися до місця, де рибалив рок-музикант. Потім Яр з допомогою константиуму телепортував машину з майбутнього, а Міо взамін відправила її в майбутнє.Спочатку в подальших діях вони хотіли зіпровізувати і, наче герої Чальза Діккенсона, прикинутися шанувальниками з майбутнього,що його пісні слухають,що в принципі було і правдою,тому в знак подяки дарують йому авто з їхнього часу
Але вони не знали російської, а налаштовувати голосовий відтворювач перекладу було надто довго та і ніколи.
Тому вони просто гіпнозисом наклали картинку йому віртуальної реальності. Він їхав у новій, а бачив все, наче їхавв на своїй старій.
Також вони встановили таймер на дві години, врахувавши всі ситуаційні можливості аварії. Якраз цього часу було достатньо, щоб уникнути їх всіх. Залишалося лише чекати. Через декілька годин прийшло сповіщення, що таймер закінчив свою роботу ,аварії уникнено і машини повернено на свої місця.
— Залишімося ще сьогодні, щоб помилуватися цією природою, — запропонувала Міо.
-Я не проти. Відпочинемо трохи...— відповів хлопець.
Вони раділи своїм успіхам. Відпочинок, який нарешті вони собі могли дозволити, хоч і не довгий, та все ж настав. Вранці , хутко перемістившись в міжчасовий простір, вони стали планувати далі:
— Знаєш, як показує аналізатор, для кращої підтримки в майбутньому треба їх врятувати в минулому, — промовив хлопець.
— З чого чи з кого розпочнемо? — запитала Міонелла.
— З того, що ближче. З дисидентського руху, — промовив Ярослав
— І який план? — запитала Міо.
— Усе надто просто. Протидією Десиденського руху було тогочасне КГБ, ми ввімкнемо таймер непомічення на 40 років, — промовив хлопець
— Це як? — запитала Міо
— Рятуючи кожне життя, наприклад, таких визначних постатей як Параджанова,Стуса ,ми витратимо дуже багато своєї енергії,тому я прийняв кардинальне рішення. Ми виділимо всі будівлі цих секретних органів, поставимо на них гіпнозис забуття,тобто як тільки хтось із них знаходить матеріали проти дисидентів, у нього наче вимикається тумблер, і він їх знищує.