Тайммен - Зиненко Дмитро

Якщо він уже їде на арешт, то схема ж така. Лише в усіх стираються дані, і в них вимикається мозок, — промовив Ярослав.

— Але це ж психологічна зброя, — з жахом констатувала дівчина.

— Так, я за основу це і взяв. Ці всі органи подібним чином впливали на людей, то чому б їм не відплатити тією ж монетою?— запитав хлопець.

— Згодна. Тоді такі ж таймери поставимо в 30-х роках, щоб уникнути голодомору, тільки на 5 років. І в 20-ті роки в період розстріляного відродження теж на 5 років, — промовила Міо.

— Я згоден. Діймо! — промовив Яр.

Частина 18

Альтима

Те, що часто здається простим на перший погляд, насправді має складне підгрунтя. Іноді самовпевненість йде не на користь. Так сталося і в нашому випадку. Таймер на 5 років лише спрацював 20-х років, та все ж терор 30-х років звів нанівець цей результат. Ще один, той що на 40, спрацював тільки наполовину, але й цього було достатньо.

— Ми надто багато втрачаємо енергії, як показує графік, бо думаємо надто глобально, — промовив Ярослав.

— Що ти пропонуєш? Зупинятися ми не можемо, — промовила дівчина.

— Я вважаю все ж ми маємо зробити останню масштабну операцію, доопрацювати таймер 30— х років, що не спрацював, — промовив хлопець.

— А що якщо вирішити цю проблему, викорінивши її, — промовила Міо.

— Що саме ти маєш на увазі? — запитав Ярослав.

— Йосип Віссаріонович Сталін-основа репресивної машини того часу, — промовила дівчина.

— Але ж ми не вбивці, —промовив хлопець.

— А хто, коли встановлював таймери, використовував психологічну зброю за основу, а потім мені розказував мені про відплату. Чи не ти це був? — промовила Міо.

— Добре. Ти мене переконала. Який план дій? — запитав Ярослав.

1891 рік місто Горі, Грузія. Йосипу 12 років і його має збити фаетон. Як наслідок була травма руки і ноги.

— Поки ми в міжчасовому просторі, що нас чекає? —запитав хлопець.

— Не повіриш, ми звичайні селяни, як показує аналізатор, але нам пощастило. Наших предків продали в Грузію, —промовила Міонелла.

— Маємо що маємо. Що ти саме хочеш зробити? — запитав Ярослав.

— Ми гіпнозисом змусимо водія фаетона вбити насмерть Сталіна, — промовила дівчина.

— За роботу, — промовив хлопець.

План справцював на всі сто, проте й фізично їм попрацювати довелося, бо перший раз для них було знаходження фактично в образі рабів. Для вірогідності успіху наші герої ще телепортували вірус Соvid— 19, щоб результат був на мільйон процентів. І вночі, телепортувавшись до тіла майбутнього "вождя народів", вкололи йому цю вакцину, використавши при цьому функцію невидимості. Графік хронології подій похитнувся вперше.

Яр і Міо, надихнувшись результатом, вирішили зробити ще одну кардинальну зміну в історії.

— Хто ще важливий в нашій історії, кого треба здихатися? — запитала Міо.

— Адольф Гітлер. Як тобі? — промовив Яр.

— Клас, але скористаймося портативним зіставленням реальності, бо наймовірніша дата — це Перша світова війна. А ми там точно не були, не хочу загинути під час бойових дій, — промовила дівчина.

— Добре, спробуємо.

Знайшовши чергову битву Першої світлової, у якій Гітлер здобув поранення, вони телепортувалися туди вільними агентами і ввели алгоритм: увімнути гіпнозис, запрогнозувати ціль, не боятися нічого, йти сміливо на смерть. Запрограмували його, ніби він супергерой і зброя його не бере.

Алгоритм спрацював. Ще одного диктатора 20 століття було знищено, завдяки одній програмі. Графік хронології подій колихнувся вдруге.

Тільки наша пара відчула ейфорію від того, що все вийшло, аж раптом їх викинуло в простір, невідомий їм до того. Навкруги не було нічого, було відчуття гравітації, наче в космосі. Декілька хвилин тривала гробова тиша та не розуміння, що сталося. На запити аналізаторів чи інших функцій наногодинника не було ніякої реакції. І тільки коли почалася нестримна паніка Міо, а потім і Яра, думка про те, що в найближчому майбутньому станеться щось неминуче, на обрії, десь здалеку, показалася цяточка, яка невпинно направлялася до них. Через хвилину з'явилася постать, схожа на античного грецького бога. Вона звернулася до підлітків:

— Я Дельта, контролюю, щоб все у світі мало свою послідовність, свої результати. Ви знаєте, що ви накоїли і де ви зараз?

— Ні, ми не маємо поняття— промовив хлопець.

— Поясню вам. Те, що було до ваших змін, — це гарне авто класу люкс. А ви своїми змінами зробили так, наче ця машина потрапила під вантажівку і вона її переїхала, ви...

Причиною цьому стало наближення другої точки. Вигляд в кінці при приближення вона мала такий же, як і новий персонаж перед цим, але мала інше ім'я:

— Я Омега. Я підтримую рівновагу у світі між добром і злом. Ще в Біблії було описано, що один з синів Адама порушив рівновагу, і тому в Всесвіті з'явився я. 20 століття, яке ви докорінно змінили, це все не дарма так. Сутички і війни — це профілактика. Послухайте мене, цього вам ніде не розкажуть. Коли історики аналізують ту чи іншу війну, вони не враховують головного позитивного результату, якого вона дала — зупинення перенаселення світу. Так, може для вас смертних — це гірко і боляче втрачати когось, мені цього не зрозуміти. Проте глобально — це найкращий результат для вашої планети. Не варто рятувати людей було, кожному свій час. Дельта за цим слідкує. Людина все встигає, що має зробити. Багато хто з вас смертних. А що якщо та чи інша б людина ще жила? То я маю для вас відповідь. Ми все враховуємо. Люди зачасту більше гають часу, аніж використовують з користю. Щодо раю і Пекла? То люди стають правильними, стараються жити набожно і...

Третя точка з'явилася і знову ж таки наближалася до них, але це вже була особа жіночого роду:

— Я продовжую з твого дозволу, Альфабето. Я контролюю цих двох, головна між ними, аналізатор всіх подій і розподіляю що станеться, а що ні, враховуючи всі фактори. Омега почав говорити за рай і пекло. Так от всі почали ставати правильними, набожними, тому основна маса потрапляла в рай, а пекло — пустувало, баланс порушився, тоді ми дозволили злу вийти назовні, саме тоді з'явилися такі як Сталін, Гітлер, а коли все виходить з — під контролю , Омега все балансує. Ви ж всю нашу роботу останніх двох століть стерлии з лиця Землі.Коли ви змінювали історію для своєї країни, ми з розумінням до цього віднеслися, але коли ви почали змінювати глобальну історію – реальність змінилася на діаметрально – протилежну тій, яку створили ми.

Раптом один голос змінився на триголосся, об'єднання всіх трьох, що звалося Альтима:

-Люди люблять грати в Бога, думають, що вони все можуть, але...усе має свою ціну у світі.

От така наша філософія, така філософія Всесвіту.Хочеш повідаю нашу історію. Атлантида, Вавілон — це всі наші дітища. На основі їх досвіду ми створили світ, у якому ви живете. Для нас кожна нова подія — це найважче математичне рівняння, яке треба вирішити за долі секунди. Щодо ціни ми житимемо вічно, але все вищесказане мною , ми виконуємо безперестанку, бо саме ми ті три кити, на яких тримається весь світ. Ви спитаєте, яку ж ціну ви маєте заплатити?

Відповідь проста, бо лежить на поверхні. Усе, що ви змінили на благо своєї країни, ми приймаємо, і всі ваші операції локального характеру також. Але вбивства, всякі таймери і рятування від смерті, усе це ми стираємо, цього не було. Ви пам'ятаєте нашу філософію, єдиний виняток зробимо для першої людини, врятованої вами, Кузьми Скрябіна, бо ви не перемудрували тут, як з Чорноволом, хоча ... В'ячеслава Максимовича, залишаємо. А все що ви намудрували потім стираємо, бо це руйнує перебіг речей. Це все, що ми залишимо, більше нічого. Хтось один із вас залишиться тут назавжди, обирайте.

— Це буду я, — промовив швидко Яр.

— Ні, я— промовила Міо.

— Ваша самопожертва цікава, проте врахувавши, хто з вас більше накоїв і хто це може виправити, то варіант тільки один. І це Ярослав, бо ми прописали йому таку долю. Яре, ми тебе наділяємо даром дисбалансу. Як тільки ти вирішуватимеш що виправити, цей дар допоможе тобі знайти відповідь, як це вплине на графік світу. Більше жодних глобальних рішень і ніяких мудрувань. Одне неправильне твоє рішення — і ти пропадеш з цього світу назавжди. Тепер всі функції наногодинника, це твої надприродні можливості. Використай їх мудро, ми слідкуємо за тобою , пам'ятай це, — промовило Альтима.

— Чи можу я попрощатися з Міо? — запитав хлопець.

— Так, — промовило Альтима.

-Міо, я так хочу багато тобі сказати...— промовив Яр, але його зупинив поцілунок дівчини, який тривав декілька хвилин.

— Прощавай. У тебе все вийде, я вірю в тебе, —після поцілунку промовила дівчина зі сльозами на очах і через мить безслідно зникла.

— Ти запитаєш, якщо ми такі зайняті, то чому ми так довго все пояснювали? Це наша мільйонна копія, а не ми справжні, бо ми цю зустріч передбачили не одну сотню років тому. Справжніх нас ніхто ніколи не побачить, а для вас ми обрали вигляд найзнайоміший вам. За нашими підрахунками, досить говорити, іди, бо часу обмаль. Ти не матимеш вічності, як ми.

Єдине ще для тебе, що буде все інакше, бо почнеш ти з самого початку, з часів Київської Русі, — промовило Альтима.

-Можна хоч щось залишити собі про Міо, —запитав хлопець.

— Останнє твоє прохання, яке ми виконуємо — твої думки, роздуми, внутрішній голос буде так званий Міобот. Це єдине, що ми можемо тобі дати.

-Дякую.

Частина 19

Полон

Які думки оволодівають супергероями, коли вони перед фінальним подвигом втрачають щось цінне? Більш за все — це думки, які притаманні людям в моменти втрати: як не важко і боляче, але треба рухатися далі, бо попереду ще скільки всього. У супергероїв ця ж думка коректується так: важко, але світу нема на кого розраховувати. окрім мене. Так і вирішив наш Ярослав.

Узагалі останні події і зустріч з Альтимою була для нього аналогією фільму "Пункт призначення", коли смерть переслідувала всіх героїв і всіх дістала. Чи була неминуча ця зустріч у нашому випадку?

Так звані "ігри в Бога" ніколи ще не приводили людство до позитивних результатів. Завжди діє принцип: щось отримуєш, а натомість щось втрачаєш. Було звичайно круто, що всі нанофункції тепер його здібності, проте якщо їх покласти на Терези на противагу втрати Міо, то ця противага б переважила. Але часу на глибокі душевні роздуми не було.

Те, чим наділила його Альтима, він використав на свою користь, трансформувавши свої думки в голограму з зображенням Міо, а інші думки, які висловлювали контрфакти зі своїм зображенням, це були ніби два його помічники, і в нього тепер була тривекторна система думок, наче в стереометрії площина x, y, z.

Віднині він називав себе Тайммен, бо Яр його називали рідні і близькі, які дуже далеко від нього і яких йому бракувало.