Два веронці - Вільям Шекспір

Служнику мій...

Валентин

Велителько?

Спід

Господарю, синьйор Туріо сердиться,- він поглядає на вас кривим оком.

Валентин

Так, хлопче, це з кохання.

Спід

Та тільки не до вас.

Валентин

Ну, то до моєї велительки.

Спід

Не завадило б вам нагодувати його стусанами.

Сільвія

Служнику мій, у вас смутне обличчя,

Валентин

Так, синьйорино, я виглядаю немов смутний.

Туріо

Хіба ж ви виглядаєте не на того, хто ви є?

Валентин

Можливо.

Туріо

То ви прикидаєтесь?

Валентин

Як і ви.

Туріо

Ким же я прикидаюсь?

Валентин

Розумним.

Туріо

А які докази на протилежне?

Валентин

Ваша дурість.

Туріо

У чому ж ви вбачаєте мою дурість?

Валентин

У вашому камзолі.

Туріо

Мій камзол добрячий, та ще й подвійний.

Валентин

Ну, то можна подвоїти й вашу дурість.

Туріо

Як?!

Сільвія

Ви гніваєтеся, синьйоре Туріо? Ви мінитесь на обличчі?

Валентин

Не турбуйтеся, синьйорино; адже ж він міниться, як хамелеон.

Туріо

Який воліє поживитись вашою кров’ю, щоб не жити поруч вас та не дихати з вами одним повітрям.

Валентин

Ви щось сказали, синьйоре?

Туріо

Так, синьйоре. Що сказав, те й зроблю! І цього разу - скінчено справу.

Валентин

Я те добре знаю, синьйоре: ви завжди кінчаєте перш, ніж почнете.

Сільвія

Чудова перестрілка словами, синьйоре! Це просто швидкий вогонь.

Валентин

Ви маєте рацію, синьйорино: нам лишається дякувати тому, хто постачає нам набої.

Сільвія

Кому ж то, служнику мій?

Валентин

Вам, ласкава господине. Ви наділили нас вогнем: синьйор Туріо черпає свою вогневу дотепність у поглядах вашої милості і потім великодушно розсипає той запозичений вогонь у вашому товаристві.

Туріо

Синьйоре, якщо ви так неощадно розсипатимете ваші слова, обмінюючись ними зі мною, то я дуже швидко призведу вашу дотепність до банкрутства.

Валентин

Знаю, синьйоре, дуже добре, знаю; ви маєте цілу скарбницю розмаїтих слів і жодної іншої монетки, бачиться мені, не даєте вашим слугам. Якщо звернути увагу на їхні нікчемні лівреї, ви платите тільки вашими нікчемними словами.

Сільвія

Годі, синьйори, годі... Сюди йде мій батько.

Входить герцог.

Герцог

Ну, дочко Сільвіє, ти мов в облозі! -

Синьйоре Валентине,- добрі вісті:

Здоровий батько ваш. А що б то ви

Тому сказали, хто привіз листа вам?

Валентин

Я був би щиро вдячний, ваша світлість,

Гінцеві доброму.

Герцог

Чи знаний вам

Земляк ваш, дон Антоньйо?

Валентин

Так, мій пане.

Синьйор він вельми гідний і шляхетний:

Всі віддають йому належну шану.

Герцог

Він має сина?

Валентин

Так, ласкавий пане.

І син цілком достойний тої слави,

Якої заробив його отець.

Герцог

Ви добре знаєте його?

Валентин

Так, знаю,

Як і себе самого; ще з дитинства

Ми завжди з ним у приязні жили.

Я, на той час, був безтурботний ледар;

Я марнував години найцінніші,

Не прагнучи ніяких ідеалів,

І занедбав найвищу досконалість.

Але ж Протей,- таке його ім’я,-

Встиг збагатити розум свій знанням,

Не згаявши й хвилини на дурниці.

Роками юний, досвідом старий він;

Хоч молодий, а має ум дозрілий;

Коротше (гарні якості його

Затьмарюють усі мої хвали

Своїм яскравим сяйвом),- все він має,

Що прикраша шляхетного синьйора,-

Він досконалий тілом і душею!

Герцог

Ну що ж, синьйор, як справді він такий,

То вартий він кохання королеви

І королю буть радником достойним!

То знайте ж, пане,- він до нас приїхав;

Його мені в листах рекомендують

Шановані вельможі. Він - наш гість.

Гадаю, звістка ця не засмутить вас.

Валентин

Мені тут бракувало лиш його!

Герцог

То привітайте ж гостя, як належить.

Я, Сільвіє, звертаюся до тебе

Й до вас, синьйоре Туріо; а вас

Мені просить не треба, Валентине.

Я йду й пришлю його до вас, панове.

(Виходить)

Валентин

Це той синьйор, моя ласкава панно,

Що я про нього вам розповідав.

Ми з ним приїхали б сюди удвох,

Коли б його очей не полонив

Красуні-любки погляд кришталевий.

Сільвія

Тепер же в нього очі, мабуть, вільні,

І він покинув їй заставу іншу

В знак незрадливості?

Валентин

Ні, певен я,-

Вони ще й досі в неї у полоні.

Сільвія

То він осліп; але ж, як він сліпий,

Чи міг би він знайти до вас дорогу?

Валентин

Кохання має двадцять пар очей.

Туріо

А я ось чув, що буцімто кохання

Очей не має зовсім.

Валентин

Для таких

Коханців, Туріо, як ви. Коли

Потворний хто - кохання мружить очі.

Туріо виходить.

Сільвія

Ну, досить, досить!.. Ось і той синьйор.

Входить Протей.

Валентин

Привіт тобі, мій дорогий Протею!

Прошу, синьйоро, ствердіть цей привіт

Ласкавою прихильністю своєю.

Сільвія

Його достойність - запорука в тому,

Що він у нас для