Два веронці - Вільям Шекспір
Валентин
Моя любов стоїть у моєму серці непохитно, як скеля.
Спід
А ви спробуйте її посадовити, тоді вона заспокоїться.
Валентин
Вчора синьйорина просила мене написати кілька рядків тому, кого вона кохає.
Спід
І ви написали?
Валентин
Написав.
Спід
А вони не дуже кульгають?
Валентин
Ні, хлопче: я намагався написати якомога краще. Але цить... ось і вона.
Спід
(убік)
Лялькова комедія, та й годі! О, чудова маріонетка! Тепер усю її роль він проказуватиме сам.
Входить Сільвія.
Валентин
Синьйоро й повелителько моя, тисячу разів бажаю вам доброго ранку!
Спід
(убік)
Побажав би вже зразу доброї ночі. А тоді вже - цілий мільйон всіляких утіх!
Сільвія
Синьйоре Валентине й мій покірний служнику, бажаю й вам того ж - дві тисячі разів!
Спід
(Убік)
Годилося б, щоб він платив відсотки їй; а виходить, що вона їх платить йому.
Валентин
Звеліли ви, я й написав листа
До вашого неназваного друга;
Я це робив би вельми неохоче,
Коли б не мав пекучого бажання
Вам догодить, володарко моя.
Сільвія
Спасибі вам, мій служнику ласкавий!
Чудовий лист...
Валентин
Повірте, синьйорино,
Важка то праця навмання писати,
Не знаючи кому; того й вагавсь я.
Сільвія
Виходить, ви над міру потрудились?
Валентин
Ні, синьйорино, тільки накажіть,
І я вам напишу таких листів
Хоч тисячу, якщо це вам потрібно.
А втім...
Сільвія
Чудовий вираз! Знаю я,
Що має йти по тому; втім - мовчу я;
А втім - мені байдуже; втім - візьміть;
А втім, велике вам спасибі; більше
Я не збираюсь турбувати вас.
Спід
(убік)
А втім, ти турбуватимеш, а втім...
А втім, іще щось буде...
Валентин
Синьйорино,
То лист мій вам не до вподоби?
Сільвія
Ні,
Листа написано чудово. Все ж,
Якщо писали ви так неохоче,
Я повертаю вам його - візьміть!
Валентин
Синьйоро, він належить вам...
Сільвія
Так-так,
Я знаю це, синьйоре; я просила
Сама вас написати, та не хочу
Брать вашу працю. Отже, лист оцей -
Цілком належить вам. Та я б хотіла,
Щоб ви уклали в нього більш чуття...
Валентин
Лиш накажіть - я напишу нового!
Сільвія
Коли напишете його, тоді
Й читайте замість мене. І якщо
Сподобається він вам - що ж, чудово;
Як ні - ще краще.
Валентин
Що із того, панно,
Що припаде мені він до вподоби?
Сільвія
Тоді візьміть його собі в віддяку
За вашу працю... Отже, прощавайте!
(Виходить)
Спід
О хитрощі тонкі! О гро розкішна!
Вклепався мій господар,- просто смішно!..
Незримий насміх - ніс незримий на лиці,
І як на вежі тій - незримі прапорці!
Все коло неї мій господар упадає,
Вона ж свого учителя сама навчає.
Знать, раптом сталося, чого ніхто не ждав:
Листа пан писар сам до себе написав!
Валентин
У чім річ, синьйоре? Про що ви міркуєте сам із собою?
Спід
Та так собі,- намагався віршувати, синьйоре; а ось вам не завадило б поміркувати.
Валентин
Про що?
Спід
Про те, що ви обернулись на посередника синьйорини Сільвії.
Валентин
Посередника? Між ким?
Спід
Між нею й вами самим. Та вона ж фігурально посваталася до вас.
Валентин
Як то фігурально?
Спід
Тобто - листовно, мав би я сказати.
Валентин
Та вона ж мені нічого не писала.
Спід
А навіщо ж їй було писати, коли вона так спритно примусила вас зробити це за неї,- тобто написати листа до самого себе? Та невже ж ви не збагнули цього жарту?
Валентин
Не збагнув, повір.
Спід
Аж ніяк не можу вам повірити, синьйоре. Хіба ж не помітили ви, як хитромудро вона говорила?
Валентин
Нічого я не помітив, крім того, що вона розгнівалась на мене.
Спід
Як? Ви не помітили, що вона віддала вам листа?
Валентин
Але ж це той лист, що я його написав її другові...
Спід
І того листа вона віддала вам. Зрозуміли, нарешті?
Валентин
Ох, коли б за цим не крилося чого лихого!
Спід
Ручуся вам, що вийде все на добре:
«Ви часто їй писали й на відповідь чекали;
А дівчині писати до нас не випадало,
Боялась, мабуть, зради, а отже - крадькома
Коханого писати примусила сама».
Це я вам кажу, мов із книжки читаю, бо таки з книжки й вичитав.
Про що замислились, синьйоре? Час обідать.
Валентин
Я вже обідав.
Спід
То й гаразд; тільки послухайте, синьйоре: хоч хамелеон-кохання й може живитися самим повітрям, 15 я, проте, належу до тих, котрі воліють з’їсти чималий шмат добрячого м’яса і зараз не від того, щоб пообідати. Ах, не будьте ж такі суворі й невблаганні, як ваша кохана!
