т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Мир. Антон. (до неї). Швидше простиню! Кров зупинить! Простиню! Злісно й грубо. Та простиню, я вам кажу! (Аня біжить у двері, що в другі кімнати).

Мир. Антон. (на колінах перед Жоржем, роздивляючись, слуха серце). Б’ється...

Акул. Автон. (голосить). Голубчик же ты мой! Что же ты сделал, родной ты мой!

Вбіга Дуняша і з жахом тупчиться коло всіх.

Тишкевичка. Акулина Автономовна, успокойтесь, он будет жить. Успокойтесь!.. Вот несчастье. Подумайте только!

Зіна (біжить з водою). Жив?

Мир. Антон. Давайте. Жив.. Лийте сюди... Потрохи... Більше. Підождіть. Простиню! Марусе! Роздери на стьожки. Швидко!

Аня (біжить з простинею). Простиня! На! Що робить з нею?

Маруся. Дайте сюди! (Ловко й сильно оддирає стьожки).

Мир. Антон. Може вата є. Та пошліть зараз за лікарем. Пошліть Дуняшу. Зіна! Давай, Марусю... Аня, лий воду... Більше. Годі... (Дивиться). Рана незначна. Серце ціле. Буде жить. Марусю, в’яжи, я буду держать. Намочи шматок і приклади до рани. Та швидше! Так. В’яжи... Так.. Буде жить.

Жорж (слабо). Буду жить?

Мир. Антон. (з Марусею садовлячи в крісло). Буде жить. (До Акулини Автономовни). Не плачте, а пошліть за лікарем. Рана не опасна. Ходім, Марусю! (Мовчки, не дивлячись ні на кого, виходять).

Акулина Автономовна, здригаючись, ридає.

Жорж (гірко). Буду жить...

ЗАВІСА.

Обстанова 1-го розділу.

Сидір Маркович сидить коло столу й набиває цигарки. Аня на канапі, з великою хусткою на плечах, понуро-безсило зігнулась.

Сид. Марк. Хм!.. Треба буде, як одберуть землю, папіроси набивать. Авжеж. Весела робота... І благородна. Благородна, чесна работа. І не спалить ніхто. Атож. І діти хвалитимуть. Хвалитимуть. Зирка на Аню. А їсти чорта пухлого будуть. І по Кавказах чорта з два поїдуть. Авжеж. Чорта з два. І може не сидітимуть, як сичі по кутках...

Аня (мляво, з нудьгою, переміняючи позу). І охота вам, тату, цілі дні чіпляться до нас. Наче ми винні, що вам економію спалили.

Сид. Марк. (тим-же тоном). А стару поставимо на благородну ногу на базарі квасом торгувать. Атож. І пансни начепимо на ніс. Тоже чесна робота. А мужики будуть нашу землю орать. Отті бідні, нещасні мужички... Авжеж. Будем прокламації їм посилать.

Аня. Вже краще, ніж стрілять їх.

Сид. Марк. Атож, атож... і я так кажу. А вони нам на шовки та гімназії грошей нанесуть. Авжеж.

Аня (з одчаєм встаючи). Їй-богу, просто сил нема слухать оце! Прямо наче хто перемінив вас, тату! Без вас тут... (маха рукою).

Сид. Марк. (додаючи за неї). «Горе, а з вами ще вдвоє». Що-ж? Мужик батько. Атож. Мужик.

Аня (з докором). Батьку!.. Ет! Ви вже сами не знаєте, що з досади говорите...

Сид. Марк. Атож. Здурів зовсім. Здурів...

Аня хоче щось сказати, але мовчки сідає й понуро спира голову на руки.

Сид. Марк. (набиваючи цигарку). О!.. От і кури синку, батько зробив. Весела робота... (Раптом). Як побачиш Мирона Антоновича, скажи щоб зайшов рощитаться... (Пильно зирка на Аню).

Аня здивовано дивиться на нього.

Сид. Марк. Пора вже, пора. Цілий місяць. Чи йому не треба грошей?

Аня (понуро, глухо). Не знаю.

Сид. Марк. (ніби байдуже). Ти-ж там бачишся з ним.

Аня. Ні з ким я не бачусь.

Сид. Марк. (пильно зиркаючи на неї). Умгу!.. Тобто любов кінчилась?

Аня (з мукою). Годі, тату. Ну, що вам за охота?!

Сид. Марк. Розворушив?..

Аня встає й виходить.

Сид. Марк. Так, так... Тікай, тікай... (Якийсь час Сидір Маркович сидить сам, набиваючи папіроси, бурмоче). Маму вашу мордує.. Дармоїди...

Хутко входить Акулина Автономовна.

Акул. Автон. (роздратовано до Сидора Марковича). Я тебе последний раз говорю: нужно взять гувернантку. Коко совсем уроков не хочет делать. Пойди, полюбуйся, что он там делает! Тот мерзавец совсем распаскудил его! Нацепил на палку красную рубаху, достал где-то, гадость такая, шаблю и рубает подушки. «Жандармов - говорит - уничтожаю». Как это тебе понравится? Хорошая наука?

Сид. Марк. Рубає?

Акул. Автон. Полные комнаты пуху! А за уроки и не думает браться: «я - говорит - уже выучил». А он даже и не дотронулся, анафема, до книжек. Сегодня ж обязательно нужно взять гувернантку! И обязательно с французским языком. Стыдно в благородном доме показаться!

Сид. Марк. Умгу! А я думаю, що й по-турецькому ще треба б повиучувать. Атож.

Акул. Автон. То вже ты сам учись. А иначе, я тебе говорю, и с этими будет то же, шо з старшими!

Сид. Марк. Як не вмітимуть у благородних домах по-французькому? Умгу! Треба спішить. Скоріше біжи, наймай... Скоріше, скоріше!.. А зароблять вони вмітимуть? Зароблять?

Акул. Автон. Тебе все «зароблять»! Тебе, мужику, все «зароблять»! Їсти!

Сид. Марк. (схоплюючись і б’ючи кулаком по столі). А вам усе панам їсти?! Французьких губернаток вам? Мені економію палять, а ви французьких губернаток? Маму вашу мордує!.. (Стихаючи). Хай свиней пасуть! Годі вчиться по гімназіях прокламації під подушками ховать. Годі.

Акул. Автон. Оставить, значить, так? Мужиками?

Сид. Марк. Як остануться мужиками, то хоч не стидатимуться стрілять мужиків. А тепер що з них?