Король Лір - Вільям Шекспір
Входить Освальд.
Ну, що? Де король?
Освальд
Граф Глостер допоміг йому втекти.
Біля воріт зустріло їх із тридцять
Отих-от рицарів, що короля
Всю ніч шукали. А тепер вони,
З’єднавшися із графовим вояцтвом,
До Дувра рушили. Як я прочув,
Там нібито чекають друзі їх
Озброєні.
Корнуел
Гей, коней герцогині!
Гонерілья
Прощайте, лорде. Будь здорова, сестро!
Гонерілья, Едмунд і Освальд виходять.
Корнуел
Прощай, Едмунде. Де той лиходій,
Де Глостер! Ізв’язати й привести!
Слуги виходять.
Хоч відберемо ми життя йому,
Судових звичаїв не відступивши,
Та влада наша допоможе нам
Наш гнів неутоленний вдовольнити.
Нехай хто хоче нас корить за лютість,
Її, проте, нікому не утримать.
Ну, хто там? Зрадник?
Входять слуги з Глостером.
Регана
Ви, проклятий лис!
Корнуел
Зв’яжіть, та міцно, руки ці сухі.
Глостер
Що це таке, ясновельможне панство?
Ми - друзі, ви гостюєте у мене...
Пощо ця зрада? Друзі, схаменіться!
Корнуел
В’яжіть його, велю я вам!
Слуги в’яжуть Глостера.
Регана
Тугіш!
Тугіше! А, мерзото віроломна!
Глостер
Жорстока леді, я не віроломець.
Корнуел
В’яжіть його!.. Ось ми тобі, гадюко...
Регана вчіплюється Глостерові в бороду.
Глостер
Клянусь богами, чиниш ти ганебно!
Регана
Така сивизна - і таке лукавство!
Глостер
Волосся це, що рвеш ти, лиходійко,-
Воно живе, воно - твій звинувач!
Мої ви гості, сором вам мене
Розбійними руками ображати!
Чого ви хочете?
Корнуел
Які листи
Ви з Франції, добродію, дістали?
Регана
Кажи лиш правду: знаємо ми все.
Корнуел
Які стосунки мав ти з ворогами,
Що висіли в Британії підступно?
Регана
Чиїм рукам ти звірив короля
Безумного? Кажи?
Глостер
Листа одного
Я мав - і від сторонньої людини,
А не від ворога.
Корнуел
Хитруєш!
Регана
Брешеш!
Корнуел
Куди послав ти короля?
Глостер
До Дувра.
Регана
До Дувра? Заборонено ж тобі
Під страхом смерті...
Корнуел
Ну, відповідай!
Глостер
Я зв’язаний стою, немов ведмідь.
Регана
Нащо до Дувра?
Глостер
Бачить я не хтів,
Як пазурами будеш виривати
Його примерклі очі ти, жорстока,
І як твоя сестра немилосердна
Йому ввіп’ється в царственеє тіло
Своїми іклами, мов дикий вепр.
Коли під бурю в темряві пекельній
Блукав він серед степу, непокритий,-
Скажене море хвилею грізно́ю
Зірки гасило, а недужий страдник
До сліз небесних додавав свої.
Якби під ту негоду страховинну
Вовки завили під ворітьми в тебе,-
Ти мусила б сказати: «Воротарю,
Піди і відчини!» Та знай же, знай:
Я ще побачу, як спаде на вас
Крилата помста, діти безсоромні!
Корнуел
Ні, не побачиш. Гей, держіть його!
Я очі розтопчу твої ногами!
Глостер
Рятуйте, хто до старості дожити
Надіється... О лютосте! О небо!
Регана
І друге око, щоб було некривдно!
Корнуел
Ти хочеш помсту бачити...
1-й слуга
Стривайте,
Вельможний пане! Я з малечих літ
Слугую вам, та тільки-но сьогодні
Зробити можу послугу справдешню,
Вас зупинивши.
Регана
Що таке, собако?
1-й слуга
Коли б сама ти бороду носила,
Я вирвав би її! Чого ти хочеш?
Корнуел
Що? Мій підніжок! Раб мій
(Вихоплює меча і підбігає до слуги)
1-й слуга
Боронись!
(Вихоплює меча, ранить Корнуела)
Регана
(до іншого слуги)
Подай меча! А, бидло знавісніле!
(Схопила меча і разить 1-го слугу в спину)
1-й слуга
Ох, смерть моя!.. У вас лишилось око,
Щоб бачити над ним покару, графе.
Ох...
(Умирає)
Корнуел
Не побачить... Геть, драглі огидні!
Ну, де ваш блиск?
Глостер
Як темно! Страшно як!
Де мій Едмунд? Едмунде, розпали
Усі вогні, щоб спопелити клятих!
Регана
Геть, зраднику! Даремно закликаєш
Того ти, хто ненавидить тебе,
Він викрив нам твоє лукавство чорне,
І надто чесний він, щоб пожаліти
Такого батька.
Глостер
О, яке безумство!
Обмовлено Едгара неповинно!
Простіть мене, богове милосердні,
І синові щасливі дні пошліть!
Регана
Гей! Викиньте за браму цей непотріб!
Нехай дороги носом він шукає
До Дувра. Герцогу, як ваша рана?
Вам боляче?
Корнуел
Ох, тяжко! Герцогине,
Ходімо! Виженіть оцю безоку
Потвору. Здохлого раба жбурніть
На гнойовище... Я стікаю кров’ю...
Ох, як невчасно сталось це, Регано!
Дай руку.
Корнуел, підтримуваний Реганою, виходить. Слуги відв’язують Глостера й виводять його.
2-й слуга
Як йому це поминеться -
Лихих я не боятимуся діл.
3-й слуга
Коли вона спокійно доживе
Похилих літ - з усіх жінок почвари
Поробляться.
2-й слуга
За графом нашим сивим
Ходімо, пошукаймо задля нього
Поводиря,
