Король Лір - Вільям Шекспір

Блазень

Скажи мені, кумцю, божевільний - хлоп чи дворянин?

Лір

Король, король!

Блазень

Ні, він хлоп, що має сина дворянина; це мугир, що з великого розуму пре свого сина в дворяни раніш за себе.

Лір

Нехай чорти з розпеченим залізом

Їх опадуть і тіло їхнє колють!

Едгар

Нечистий кусає мене за спину!

Блазень

Божевільний той, хто вірить у ласкавість вовка, здоров’я коня, любов юнака і присягу повії.

Лір

Хай буде так. Я кличу їх до суду!

(До Едгара)

А йди сюди, учений судіє.

(До блазня)

Ти сядь отут, громадянине вчений.

Ну, ви, лисиці!

Едгар

Як очима світить!

А ви кого чаруєте тут, пані?

Через річку, Бетсі, плинь! 14

Блазень

(співає)

В неї човен протікає,

Вся тремтить вона, як тінь,

А чого - сама не знає.

Едгар

Нечистий ганяється за Бідним Томом, соловейком тьохкаючи. Гоптанц вимагає у Тома в животі двох білих оселедців. Не крякай, чорний ангеле, у мене нема поживи для тебе.

Кент

Що вам, королю? Годі тих думок!

Лягайте на перину, відпочиньте.

Лір

Ні, перше суд. Гей, там, покличте свідків!

(До Едгара)

Ти, вдягнений у мантію судді,

Сідай на місце.

(До блазня)

Ти з ним поруч сядь,-

Обидва ви в однім ярмі вродились,

(До Кента)

Сідай і ти, товаришу судо́вий.

Едгар

Нехай вершиться справедливий суд!

Гей, пастушку, 15 ти заснув.

Вівці, глянь, зайшли у шкоду.

Тільки б ти в ріжок загув -

І лиху б одвів пригоду.

Тпрусь, мура кішко!

Лір

Оцю першу постав перед судом, це - Гонерілья. Присягаюсь перед шановною громадою, що вона вигнала геть бідного короля, свого батька.

Блазень

Підійдіть сюди, пані. Ваше ім’я - Гонерілья?

Лір

Вона не може від цього відмогтись.

Блазень

Пробачте, мені здалося, що ви - стілець.

Лір

Ось друга. Бачите цей косий погляд?

Він свідчить про її камінне серце.

Спиніть її... Огню! Огнюі Мечів!

Наш суд - продажний. Нащо ти дозволив

Їй вислизнуть, лукавий судіє?

Едгар

Нехай боги твій розум бережуть!

Кент

О горе! Де ж терпіння те, королю,

Що ним ото хвалились ви не раз?

Едгар

(убік)

Ні, сльози ці мене сьогодні зрадять.

Лір

Глянь, глянь! Собачки гавкають на мене!

Едгар

На них я кину свою голову. Геть, прокляті собачата, відсіль!

Чорна, біла, утікай!

Хоч отруту в зубі май,

Спанієль ти будь чи хорт,

Покруч будь, лихий, як чорт,

Будь ти куций чи з хвостом,

Всіх прогнати вміє Том:

Головою кине він -

Всі собаки через тин.

Тин-тин-тин!

Ану-бо, всі на храмове свято, на ярмарки, на базари! Бідний Томе, а торбинка в тебе порожня!

Лір

Розітніть груди Регані. Подивіться, що в неї біля серця. З чого в природі виникають такі жорстокі серця?

(До Едгара)

Вас, сер, я беру до своєї сотні, тільки не до вподоби мені ваша одежа. Ви скажете, може, що це перське вбрання, 16 а проте - надіньте інше.

Кент

Тепер, королю, ляжте та спочиньте.

Лір

Ану, годі там гомоніти... Затягніть запону. Так, так, так. Ми повечеряємо вранці. Так, так, так.

Блазень

А я ляжу спати опівдні. 17

Входить Глостер.

Глостер

А йди-но, друже. Де ж король?

Кент

Він тут.

Його ви не тривожте: він тепер

Не при умі.

Глостер

Послухай, чесний друже,

Подбай про нього. Змова є лиха

Його убити. Ноші он візьми

І віднеси мерщій його до Дувра:

Там знайдете і захист ви, й гостинність.

Не гайся. Півгодини промине -

І пізно буде, твій загине пан,

Загинеш ти і всі його боронці.

Бери ж його, бери! За мною, швидше!

Я виведу на шлях до порятунку!

Кент

Спить мученик. Нехай же відпочинок

Надламаний твій розум покріпить,

Бо випроб ще зазнає він багато.

(До блазня)

Ходім, нести поможеш... Владаря

Ти не повинен кидать.

Глостер

Ну, скоріше!

Кент, Глостер та блазень виходять, несучи Ліра.

Едгар

Коли ми бачим, що біда напала

Людей, за нас і старших, і значніших,-

Нам власний біль від серця відлягає.

Тому страждати гірше, хто самотньо

Серед щасливих мучиться людей.

Наш дух тяжкі перемагає муки,

Як страдників товаришів знаходить.

Що розпач мій в порівнянні із лихом,

Яке в’ялить і сушить короля!

Ну, Бідний Томе, годі. Встань за правду!

На все тепер ти маєш буть готовий,

Щоб короля від мук урятувать.

(Виходить)

Кімната в замку Глостера.

Входять Корнуел, Регана, Гонерілья, Едмунд і слуги.

Корнуел

(до Гонерільї)

Поспішайте до герцога, вашого мужа, покажіть йому цього листа: військо короля Французького уже на нашій землі. Розшукати зрадника Глостера!

Регана

Повісити зараз!

Гонерілья

Виколоти очі!

Корнуел

Віддайте його моєму гніву! Едмунде, супроводь нашу сестру,- негоже тобі бачити ту покару, якій ми піддамо твого батька-зрадника. Скажи герцогові,- бо ти