Король Лір - Вільям Шекспір
Лір
Реви, лютуй! Грими і розливайся!
Дощ, вітер, грім, не дочки це мої!
Стихії люті, не виную вас!
Я не віддав своєї вам держави,
Не називав вас дітками своїми,
І вдячності не винні ви мені,
Тож грайтеся істотою моєю.
Я - раб ваш, бідний, кволий, недолугий,
Безсилий дід! І я, проте, взиваю
Рабами вас за те, що ви з’єднались
Із дочками злочинними моїми
І попліч з ними стали до війни
Проти такої голови старої,
Як ця! О! О! Яка страшна підлота!
Блазень
Розумний той, у кого є домівка, щоб було де прихилити голову.
Хто надумав жить без хати,
Мусить воші годувати,
Завжди доля жде така
По весіллі бідака.
Хто ногою заміняє
Те, чим серце бути має,
Не побачить тихих снів,
Плачучи від мозолів.
Не було, бач, іще ніколи красуні, що не викривлялась би перед дзеркалом.
Входить Кент.
Лір
Ні, буду зразком терпіння. Зціплю уста!
Кент
Хто тут?
Блазень
Ковпак і вінець, дурень і мудрець.
Кент
Королю мій! Ви тут! Таких ночей
Не любить навіть звір, що любить ночі;
У темряві бичує небо гнівне
Заблуканих і в житла заганяє.
Відколи я живу, таких потоків
Огню, таких страшних ударів грому,
Виття такого вітру та дощу
Не пригадаю. Стерпіти несила
Людині стільки мук і стільки жаху.
Лір
Нехай боги, що грім у їх руці,
Його на супостатів нині вержуть!
Тремти, харцизе, втеклий від закону!
Ховайся, закривавлена правице!
Кривоприсяжнику і лицеміре,
Прелюбодію, нелюде лукавий,
Що вбивство потаємно замишляв,-
Дрижіть і полотнійте! О, зірвіть,
Людські гріхи, усі свої покрови,
Благайте в грізних суддів милосердя!
Я - та людина, що зазнала більше
Від інших лиха, ніж сама вчинила.
Кент
Не має він чим голову накрити!
Державцю мій, тут близько є курінь,
Притулок там дадуть вам добрі люди,
Від громовиці сховище. А я
Піду до того дому, що твердіші
Серця в господарів його, ніж камінь,
З якого він збудований. Сьогодні -
Під ніч таку,- як я туди постукав,
Питаючи про вас, вони мене
Звеліли не пускати. Так, піду
І силоміць гостинності доб’юся.
Лір
Думки туманяться.
(До блазня)
Ходімо, хлопче.
Що, холодно тобі, малий? Мені
Самому холодно.
(До Кента)
А де ж, друзяко,
Солома? Що за мудра штука - злидні!
Вони непотріб, покидьки усякі
На пишний обертають скарб. Ходімо
До куреня. Мій дурнику, мій блазню!
Я почуваю, що в моєму серці
Є закуток, якому жаль тебе.
Блазень
(співає)
Хто хоч маленький розум має -
На дощ і вітер не зважає,
Він щастя-долі зажива,
Хоч ллється дощ як з рукава.
Лір
Правда, любий мій хлопче.
(До Кента)
Ходім, веди до того куреня.
Лір і Кент виходять.
Блазень
Саме добряча ніч, щоб прохолодити розпусницю; перше ніж іти, виречу пророцтво:
Як візьмуться попи робить, не говорити,
Як у пивце шинкар зречеться воду лити,
Як панство пишнеє повчатиме кравців,
Як будуть на вогні палити джигунів,
Як по судах зачнуть судити справедливо,
Як шляхтич житиме без боргу всім на диво,
Як висохне язик брудної клевети,
Як злодій зважиться на чесну путь піти,
Як будуть лихварі на полі сіячами,
Як хвойди ставити почнуть високі храми,-
Тоді таких чудес зазнає Альбіон,
Що видасться усе - як дивовижний сон,
І навіть річ така химерна зовсім буде,
Що на своїх ногах ходитимуть всі люди.
Це провістить Мерлін, 10 бо я живу перед його часами.
(Виходить)
СЦЕНА 3
Кімната в замку Глостера.
Входять Глостер і Едмунд.
Глостер
Ох, тяжко, тяжко мені, Едмунде! Не до серця мені це жорстоке діло. Коли я просив у них дозволу дати йому притулок, вони забрали в мене собі на користування мій дім, заборонили мені, погрожуючи своєю неласкою, говорити з ним, заступатись за нього і хоч би там чим помагати йому.
Едмунд
Це щось жахливе, щось нелюдське!
Глостер
Слухай-но, тільки щоб нікому ні слова. Розбрат зайшов між герцогами, та коли б на цьому все кінчилось! Я сьогодні вночі одержав листа - про нього небезпечно говорити, я замкнув листа у себе в кімнаті. За образи, що їх тепер зазнає король, буде помста, частина військ уже вирушила, ми повинні стати на боці короля. Я розшукаю його і потайки стану йому в пригоді. А ти йди і забавляй розмовою герцога, щоб він не постеріг моєї допомоги королю. Коли спитає про мене,- я недужий, лежу в постелі. Якби навіть довелось за це вмерти,- бо мені таки смертю загрожують,- я не лишу свого короля, свого старого володаря напризволяще. Надходять дивні речі, Едмунде,- прошу тебе, будь обережний...
(Виходить)
Едмунд
Про вірність, заборонену тобі,
І про листа довідається герцог
Негайно. Послуга це немала,
І я за неї те собі дістану,
Що тратить батько. Все дістану я -
Де старість никне, молодість буя!
(Виходить)
СЦЕНА 4
Частина степу. Курінь.
Входять Лір, Кент і блазень.
Кент
Це тут, королю добрий. Увійдіть.
Такої ночі тиранія дика -
