Король Лір - Вільям Шекспір
Входить Глостер із смолоскипом.
Едгар
То лихий дух Флібертіджібет. 11 Він з’являється, коли задзвонять на вечерню, а блукає до перших півнів. Від нього - павутиння та шпильки, косі очі, заячі губи. Він насилає на пшеницю сажку і кривдить бідолашні земні створіння.
Святий проходив Вітольд 12 дорогою глухою
І тричі зустрічався з марою він нічною,
На місці став,
Її закляв:
- Згинь, відьмо, згинь, хай буде бог зо мною!
Кент
Як ви почуваєте себе, королю?
Лір
Хто це?
Кент
Хто такий?
Глостер
Мені скажіть, що ви за люди?
Едгар
Бідний Том, що їсть жаби, пуголовки, ящірки і тритони. Розпалившись серцем, він, як нападе його диявол, їсть коров’ячі кізяки замість салату, ковтає старих щурів та дохлих собак, п’є зелену воду із стоячої калюжі. Його завсігди б’ють та січуть, карають і кидають у темницю. У нього було три одежини на спину, шість сорочок на тіло, кінь під верх і зброя.
Та миші й щури - от пожива для Тома,
Сім років уже - як єдино відома.
Стережіться мого гонителя. Геть, дияволе, геть!
Глостер
І це, королю, ваше товариство?
Едгар
Князь тьми - дворянин, він зветься Модо й Маху.
Глостер
Споганилася наша кров і плоть,
Устаючи на нас самих війною.
Едгар
Нещасний Том, як холодно йому!
Глостер
Ходім, королю. Я не здатен більше
Коритися жорстоким дочкам вашим.
Хай звелено замкнуть мені ворота
І вас віддати бурі на поталу -
Намислив я знайти вас і повести
Туди, де жде на вас тепло та їжа.
Лір
Стривай, поговорю з цим мудрецем.
Ну, звідки грім береться?
Кент
Мій королю,
Прийміть, молю, запросини його.
Лір
Порозмовляти хочу з цим фіванцем.
Скажи мені: у чім твоя наука?
Едгар
Я вмію відганять нечисту силу,
Вбивати гадів.
Лір
А скажи мені
Так, щоб ніхто не чув...
Кент
(до Глостера)
Просіть, мілорде,
Його до себе ще раз. Ум його
Туманиться.
Глостер
Ну, що ж, воно й не диво:
Йому ж бо рідні дочки смерті зичать!
А де той добрий Кент? Казав він правду,
Вигнанець бідолашний. Кажеш ти -
Король наш розум тратить. Я тобі
Скажу, мій друже, що й мене черкає
Крило безумства. Був у мене син,
Що хтів мене зо світу цього звести,-
А я любив його так ніжно й щиро,
Як тільки батько може. Признаюсь -
Мене це божеволить. Що за ніч!
Буря триває.
Благаю вас, королю...
Лір
О, пробачте...
Філософе шляхетний, прошу з нами...
Едгар
Том Бідний змерз.
Кент
Біжи в курінь, погрійся!
Лір
Ходім в курінь!
Кент
Ні, ні, королю, з нами!
Лір
З філософом лишитися я хочу.
Кент
Ласкавий лорде, втіште короля,
Нехай бере він і його з собою.
Глостер
Беріть його з собою.
Кент
Гей, хлопчино,
Ходімо з нами!
Лір
Ну, афінцю мій,
Рушаймо...
Глостер
Тихо! Ані слова! Тихо!
Едгар
Роланд до вежі темної підходить,
А велетень відтіль: «Ух, ух!
Британський чую дух!»
Виходять.
СЦЕНА 5
Кімната в замку Глостера.
Входять Корнуел і Едмунд.
Корнуел
Я помщуся, раніше ніж покину цей дім!
Едмунд
Мені, мілорде, можуть закинути, що кров моя поступилась перед підданським обов’язком! Страшно й подумати.
Корнуел
Бачу тепер, що не тільки через лиху свою вдачу брат твій хотів його смерті. Його серце мало право ненавидіти батькову підлоту.
Едмунд
Лиха доля моя! Мені доводиться каятись у тім, що я стою за правду. Ось той лист, про який він казав,- звідси добре видно, що він - на боці французів. О небеса! Навіщо задумав він цю зраду? Навіщо склалось так, що я виказав на нього?
Корнуел
Ходімо до герцогині.
Едмунд
Якщо лист каже правду - скільки ж то клопоту буде вам!
Корнуел
Правда стоїть там чи брехня, але цей лист і зробив з тебе графа Глостера. Розшукай батька, його треба взяти під варту.
Едмунд
(убік)
Коли я знайду його саме тоді, як він клопотатиметься за короля, то це ще покріпить герцогові підозри.
(До Корнуела)
Я йтиму далі правим своїм шляхом, хоч як тяжко боротися голосу обов’язку з голосом крові.
Корнуел
Я звіряюсь на тебе, і в моїй особі знайдеш ти кращого батька, ніж рідний.
Виходять.
СЦЕНА 6
Кімната на фермі поблизу замку.
Входять Глостер, Лір, Кент, блазень і Едгар.
Глостер
Тут краще, ніж під голим небом. Заходьте, прошу. Я подбаю, щоб вам було тут спокійно. Я ненадовго залишаю вас.
Кент
Усю міць його розуму поборола нетерпеливість. Хай нагородять вас боги за ласку вашу!
Глостер виходить.
Едгар
Фратеретто кличе мене й розказує, що Нерон вудить рибу в озері Мороку. 13
