Король Лір - Вільям Шекспір

Регана

Прощай!

Виходять.

Поле недалеко Дувра.

Входять Глостер і Едгар, одягнений по-селянському.

Глостер

Коли ж ми дійдемо на верховину?

Едгар

Вже скоро. Чуєте, як тяжко йти?

Глостер

Дорога нібито звичайна.

Едгар

Ні,

На гору ми беремось. Чути вам,

Як море гомонить?

Глостер

Ні, я не чую.

Едгар

Не тільки зір, а й інші почуття

У вас притуплені.

Глостер

А може, й справді!

Мені здається - голос твій змінився

І кращою ти мовою говориш,

Ніж досі.

Едгар

Помиляєтесь. Я тільки

В одежі іншій.

Глостер

Начебто ти став

Бистріший на язик.

Едгар

Ходімо, сер.

Оце та верховина. Обережно!

Яка безодня! Мліє голова,

Як глянути. Ворони та галки,

Що в’ються там під нами, видаються

Мов хрущики! Над урвищем страшним,

До нас наполовину не дійшовши,

Людина причепилась і збирає

Там кріп морський. Жахливий заробіток!

Той бідолаха видається меншим

За власну голову. А он рибалки,-

Як мишенята, бродять узбережжям.

Велика барка - ніби вбогий човник,

А човник - ніби поплавець дрібний.

Не чути навіть, як реве вода,

Об камінь розбиваючись. Ні, годі!

Боюсь, що розум замутиться мій

І я впаду у прірву.

Глостер

Де стоїш ти -

Постав мене.

Едгар

Обачно. Дайте руку.

Ще крок - і ви на самому краю.

Ох, тільки здумати!

Глостер

Пусти мене.

Ось маєш, друже, гаманця тугого:

Там самоцвіт, бідасі цілий скарб.

Нехай усі боги та чарівниці

Тобі пошлють багатство! Відійди,

Зо мною попрощайся, дай почути,

Як віддаляється твоя хода.

Едгар

Прощайте, сер.

Глостер

Прощай, мій добрий друже.

Едгар

(убік)

Цією грою хочу я зцілити

Його від розпачу.

Глостер

Боги високі!

Зрікаюсь цього світу і тяжке

Своє скидаю горе перед вами.

Коли б я міг його терпіти довше,

Коли б я міг чинити опір вам

І вашій волі, що мене карає,-

Життя мойого світоч догорів би

Спокійно сам. Якщо Едгар живий,

Благословіть його! Прощай, мій друже.

(Стрибає й падає на місці)

Едгар

Прощайте, сер!..

(Убік)

Проте не розумію,

Навіщо красти в себе скарб життя,

Коли само життя веде до смерті!

Якби насправді там він був, де думав,

Кінець би всьому... Мертвий чи живий?

(Змінивши голос)

Гей, пане! Чуєте! Подайте ж голос!

Озвіться! Мертвий він... Ні, оживає...

Що вам таке?

Глостер

Геть! Дай мені умерти!

Едгар

Коли б із павутиння ви були,

З повітря й пуху - і тоді б розбились

Дощенту, полетівши в цю безодню.

А ви живі, ви дишете, ви цілі,

Здорові. Десять щогол ізв’язавши,

Ми верховини б тої не сягли,

Звідкіль ви впали. Чи ж не диво, сер?

Глостер

Я впав чи ні?

Едгар

З отого он шпиля

Високого. Збагніть: коли крилатий

Туди залине жайворон, його ми

Не бачимо й не чуємо... Та гляньте ж

Угору!

Глостер

Леле! Я сліпий! Невже

Для страдників до смерті путь закрито?

Була б утіха нам, якби могли

Тиранову ми ошукати волю,

Життя позбувшись.

Едгар

Дайте руку, сер.

Устаньте. Так. Ну, що? Є сила встоять?

Глостер

Є, друже, є.

Едгар

Це диво над дивами!

А хто це був, що з ним ви розлучились

Там, на шпилі?

Глостер

Жебрак, бідаха голий.

Едгар

Я тут стояв, і бачились мені

Два місяці замість очей у нього,

Носів у нього тисяча була,

Неначе хвилі, роги коливались,-

То сам нечистий. Будь же вдячний небу,

Сильнішому за всіх людей могутніх,

Що вберегло тебе від смерті, батьку! 19

Глостер

Тепер затямлю: доти буду я

Терпіти лихо, аж само воно

Не крикне: годі! Лиш тоді умру.

Той, що ти кажеш, видався мені

Людиною. Щохвилі говорив він:

«Злий дух! Злий дух!» Це він мене привів

До тої прірви.

Едгар

Заспокойся, друже,

Смирись душею... Хто то йде сюди?

Входить Лір, химерно прикрашений польовими квітами.

Розумне так ніколи б не прибралось.

Лір

Ні! Вони мені нічого не можуть зробити за те, шо я карбую гроші. Я - король.

Едгар

Це видовище розриває мені серце!

Лір

У цій справі природа вища за вмілість людську. Ось тобі гроші за вербунок. Цей чоловік держить лука, як те опудало. Натягніть мені стрілу на цілий ярд! Дивіться, дивіться! Миша! Тихо! Тихо! Оцього шматка підсмаженого сиру вистачить… О! Моя бойова рукавиця! Приміряю її на велетня. Принесіть алебарди. Ач, як славно полетіла птиця! На шмаття! На шмаття! Ф’ю! Скажи пароль!

Едгар

Пахучий майоран.

Лір

Проходь.

Глостер

Що це? Який знайомий голос!

Лір

А! Гонерілья з сивою бородою! Вони гладили мене, як пса, і казали, що у мене сиве волосся в бороді, коли воно було ще чорне. «Так»,- казали вони, коли я говорив «так», і «ні», коли я говорив «ні». «Так» і «ні» - це недобрі були божества. Коли дощ промочив мене і