Король Лір - Вільям Шекспір

вітер змусив дрижати, коли грім гримів не вщухаючи, хоч як я про те благав,- тоді я зрозумів їх, тоді я їх збагнув. Геть, вони не хазяї свого слова, вона казали мені, що я - все! Неправда, лихоманка сильніша за мене!

 

Глостер

Знайомий голос, так! Невже король?

 

Лір

Король! Король! Від голови до ніг!

Погляну - і дрижать мої раби!

Та не лякайся: я тебе прощаю.

У чім твій гріх? Перелюб? То нічого.

І птах дрібний, і мошка золота

У мене на очах перелюб чинять.

Благословення блудові, коли

Син Глостерів, народжений неправо,

Добріший був до батька, ніж мої

На ложі чесному зачаті дочки.

Нехай цвіте розпуста, любострастя,

Бо маю я потребу в вояках!

Поглянь же на оту манірну пані,

Що на виду зима холодна в неї,

Що головою строго так хита,

Почувши тільки слово «насолода»!

Знай: ані тхір, ні ярий жеребець

До хтивості палкішої не здатні!

Так. Це з жіночим тулубом кентаври!

До пояса - це божі сотворіння, а що нижче - те від диявола. Там - пекло, морок, сірчана безодня, вогонь, пара, сморід, заразга. Пху, пху, пху! Дай мені унцію мускусу, любий аптекарю, щоб я прочистив собі уяву. Ось тобі гроші.

 

Глостер

Дозвольте руку вам поцілувати.

 

Лір

Я витру: тліном ця рука відгонить.

 

Глостер

Зруйноване природи сотворіння!

О, світ увесь - нікчемний дим і прах!

Мене ти знаєш?

 

Лір

Так, я добре пам’ятаю твої очі. Чому ти скоса поглядаєш на мене? Шкода праці, сліпий Купідоне, я не полюблю. Прочитай цей от виклик і придивись до писання.

 

Глостер

Коли б сіяло в кожній букві сонце,

І то не міг би їх я прочитать!

 

Едгар

(убік)

Сказав би хто - я зроду б не повірив,

Від цього серце може розірватись!

 

Лір

Читай.

 

Глостер

Чим? Оцими западинами?

 

Лір

Ого! Он ти що таке! Ні очей у лобі, ні грошей у гаманці! Очам твоїм тяжко, зате гаманцеві - легко. А проте ж ти бачиш, що діється на світі.

 

Глостер

Не бачу, а чую.

 

Лір

Ти збожеволів! Людина і без очей може бачити, що діється на світі. Подивись ушима; бачиш, як отам суддя прискіпався до нещасного злодіячки! Слухай-но, я щось шепну тобі. Переміни місця: скажи тепер, хто суддя, хто злодій? Доводилось тобі бачити, як хазяйський пес бреше на жебрака?

 

Глостер

Так, пане.

 

Лір

І жебрак утікає від собачати. От тобі подоба влади: слухайся собаки, вона - вища сила.

Злий посіпако, ти - залитий кров’ю!

Спинись! Нащо розпусницю ти б’єш?

Бий сам себе: ти сам ладен би був

Чинити з нею те, за що бичуєш.

Лихвар повісив шахрая! Лахміття

Нам одкриває злочини, а пишна,

Підбита хутром дорогим одежа

Приховує. Позолоти порок -

І суд зламає спис об позолоту.

Немає винних на землі, нема -

Я вам кажу! Стаю на захист їм,

Бо маю силу засклепить уста

Всім суддям. Ти, скляні купивши очі,

Вдавай, як ті політики безчесні,

Що бачиш ти, чого не можеш бачить.

Стягни-но чоботи мені! Сильніше!

 

Едгар

Ох, правда з маячнею тут сплелась!

В безумстві - розум світлий!

 

Лір

Хочеш плакать

Над долею моєю, то візьми

У мене очі. Знаю я: ти - Глостер.

Терпливий будь. Ми плачемо тепер,

Та знай: людина, ледве народившись,

Кричить і плаче. Слухай, прокажу

Тобі я проповідь.

 

Глостер

О горе, горе!

 

Лір

Ми плачемо, вродившися, бо мусим

Дурну комедію на світі грати.

Цей капелюш... 20 Ага! Чудова думка -

Всім коням ноги повстю обмотать...

Я це зроблю, скрадуся до зятів -

І раптом: бий! бий! бий! бий! бий!

 

Входить дворянин із слугами.

 

Дворянин

Беріть його!.. Сер, ваша доня...

 

Лір

Що?

Нема рятунку! У полоні я!

В руках у долі іграшка нікчемна.

Глядіть, поводьтеся ж зо мною добре.

Я викуп дам. Та лікаря пришліть.

Я ранений: аж видно навіть мозок.

 

Дворянин

Вам буде все.

 

Лір

Усе - мені одному?

Ох, від плачу солоний весь я став!

Слізьми моїми можна б поливати

Осінній порох...

 

Дворянин

Володарю добрий...

 

Лір

Умру відважно я, немов жених,

Без жалю й сліз. Не треба сумувати.

Панове, я - король. Вам це відомо.

 

Дворянин

Ви - владар наш, і всі ми - ваші слуги.

 

Лір

Що ж, оце життя. Ану-бо, доганяйте. Ну, ну, ну!

 

Лір вибігає. Слуги біжать слідом за ним.

 

Дворянин

І злидаря в такому стані жаль;

Коли ж король так мучиться - немає

Тут слів людських. У нього є дочка,

Що змиє пляму чорную з природи,

Яку зробили інші дві дочки.

 

Едгар

Низький уклін вам, рицарю шляхетний!

 

Дворянин

Кажіть мерщій, чого вам треба, сер.

 

Едгар

Чи справді буде битва незабаром?

 

Дворянин

Це знає всяк, хто тільки має вуха.

 

Едгар

Скажіть, будь ласка, близько вороги?

 

Дворянин

Так, близько і на нас ідуть поспішно.

 

Едгар

Спасибі, сер. Це все?

 

Дворянин

Хоч королева

Іще тут справу