Король Лір - Вільям Шекспір

Едгар

Як ваша ласка, пане,

Із харпаком нещасним розмовляти,

Благаю вислухать мене!

Олбені

Ідіть,

Я дожену вас. Ну, кажи, що маєш.

Едмунд, Регана, Гонерілья, офіцери, воїни і почет виходять.

Едгар

Прошу вас перед боєм прочитати

Цей лист. Як буде ваша перемога -

Звеліть сурмою викликать мене.

Нікчемним я здаюся, та поставлю

Бійця вам перед очі, й ствердить він

Писання це. Коли ж судилось вам

Програти бій - усе на цьому світі

Ви стратите, нінащо розпадуться

Всі ваші задуми. Прощайте, пане,

Хай служить вам фортуна.

Олбені

Постривай,

Листа я прочитаю.

Едгар

Ні, не можна,

Мені це заборонено. Коли

Настане час, мене герольд покличе,

І я прийду.

(Виходить)

Олбені

Ну, що ж, бувай здоров.

Листа я прочитаю.

Входить Едмунд.

Едмунд

Вороги

Вже надійшли, готуймося до бою.

Відомості я маю зовсім точні

Про сили їх, і треба поспішать.

Олбені

Гаразд, я зволікатися не буду.

(Виходить)

Едмунд

Обом я сестрам клявся, що кохаю,

І кожна з них лютує так на іншу,

Як на змію лютує той, кого

Змія вкусила. А котру ж узяти?

Обох? Одну? Чи, може, ні одної?

Я не зазнаю ні з одною щастя,

Допоки друга житиме. Коли

Візьму вдову, то не втечу від помсти,

Не буде меж шаленству Гонерільї,

А в Гонерільї - чоловік живий.

Ну, що ж! У бої нам він ще придасться,

А там вона хай способу шукає

Його позбутися. Я знаю, він

Помилувать Корделію та Ліра

Замислив. Ге! Аби-но їх схопити,

То вже навряд чи хто поможе їм!

Ет, годі міркувати, треба діять!

(Виходить)

Поле між двома таборами.

Чути гамір бою. Проходять під звуки барабана з прапорами Лір, Корделія та їхнє військо.

Входять Едгар та Глостер.

Едгар

Спочинь тут, батьку, в затінку гостиннім

Оцього дерева. Молись, щоб правда

Перемогла неправду. Як вернусь я,

То з вістю доброю.

Глостер

Хай небеса

Благословлять тебе.

Едгар виходить.

Гамір бою, потім - гасло відступу. Едгар повертається.

Едгар

Тікай, старий!

Дай руку! Геть відсіль! Побито Ліра,

Його ж дочку захоплено в полон.

Дай руку, і ходімо.

Глостер

Не піду.

Однаково людині, де загинуть!

Едгар

Що? Знову ти запав у хоробливі

Свої думки? Годиться нам терпіть

І те, що ми на світ цей народились,

І з ним свою розлуку неминучу.

Глостер

Так, правду ти говориш.

Виходять.

Британський табір під Дувром.

Входить як переможець з барабанами і прапорами Едмунд. Лір і Корделія - бранці. Офіцери, воїни тощо.

Едмунд

Візьміть під варту їх і стережіть

До вироку верховного суда!

Корделія

(до Ліра)

Не першим нам, боровшися за правду,

В лиху біду потрапить довелось.

За тебе, батьку, я душею мучусь:

Коли б не ти - сміялась би я гордо

В лихе обличчя зрадної фортуни.

Скажи, чи нам побачити не слід

Тих сестер - дочок тих...

Лір

Ні, ні, нізащо!

В темницю швидше! Там співать ми будем,

Як ті пташки в неволі! Ти попросиш

Мого благословення - я впаду

Навколішки перед тобою, доню,

Щоб ти мене простила. Будем жити,

Молитися, співать, оповідати

Старі казки, метеликів барвистих

Крізь вікна споглядати, а співв’язнів

Про всі двірські розпитувать новини,-

Хто в милості, неласки хто зазнав,-

Розгадувать речей таємну суть,

Як мудреці, розвідачі від бога...

Тим часом чвари проминуть людські,

Подібні до припливів і відпливів

При сяйві місяця...

Едмунд

Ведіть їх геть!

Лір

Самі боги, Корделіє моя,

Такі-от жертви святять фіміамом.

Зо мною ти! Хто розлучить нас хоче -

Нехай огонь небесний украде

І викурить, як із нори лисиць.

Утри ж бо сльози! Ворогів раніш

Поточать черви, ніж вони примусять

Нас плакати. Ходімо.

Лір і Корделія під вартою виходять.

Едмунд

(до офіцера)

Капітане!

(Дає йому папери)

Візьми записку цю і йди за ними

В тюрму. Від мене маєш ти посаду;

Ще вищу матимеш, зробивши те,

Що тут написано. Нам час велить,

Як діять мусимо. Вояці сором

Буть м’якосердим. Не питай, іди,

Скажи лише, чи згоден ти вчинити

Наказане?

Офіцер

Так, згоден я, мілорде.

Едмунд

Іди ж, негайно виконай наказ

І сповісти, коли по всьому буде.

Мерщій, кажу, не гай ані хвилини!

Офіцер

Возити хури і вівсом живитись -

Річ не моя. Та що людина може,

Зроблю як слід.

(Виходить)

Сурми.

Входять Олбені, Гонерілья, Регана, офіцери, почет.

Олбені

Сер, ви були одважні,

Фортуна вам сприяла. У полон

Забрали ви сьогодні супротивців,

Віддайте ж нам їх, щоб могли вчинити

Ми з ними так, як сан наш нам велить,

Та й власної пильнуючи безпеки.

Едмунд

Мені здається, сер, що я не схибив,