Король Лір - Вільям Шекспір

Камінні люди ви, камінні люди!

Коли б у мене стільки язиків

І стільки пар очей - твердінь небесну

Я розвалив би! Так, вона умерла!

Од мертвого живого відрізню я.

Так, мертва, як земля. Подать свічадо!

Як затуманиться його поверхня

Від дихання її - скажу тоді:

Жива.

Кент

Чи не кінець усьому світу?

Едгар

Чи провіщання того?

Олбені

Смерть і жах!

Лір

(держить пір’їну біля уст Корделії)

Перо заворушилося! Жива!

Ох! Це за всі страждання нагорода.

Кент

(падаючи навколішки)

Королю мій!

Лір

Іди від мене геть!

Едгар

Це чесний Кент, ваш друг!

Лір

Чума на вас,

Убивці чорні! Врятувать її

Я міг - та не втекла вона від смерті.

Корделіє, Корделіє, стривай!

Що? Що ти кажеш? Голос був у неї

М’який та лагідний, такий прекрасний!

Убив раба я, що тебе повісив.

Офіцер

Це правда.

Лір

Правда! Я колись мечем

Примусив би усіх їх пострибати...

Тепер старий я, в муках стратив сили...

Хто ви, скажіть, бо я недобачаю.

Кент

Коли фортуна може похвалитись,

Що двох людей на світі і любила,

Й ненавиділа,- ось один із них.

Лір

Сумний на вигляд. То невже ви Кент?

Кент

Так, мій королю, це слуга ваш, Кент!

Де Кайюс, ваш слуга?

Лір

Умер і згинув.

Він чесний був і зброєю як треба

Орудував.

Кент

Це ж я, королю добрий.

Лір

Побачимо.

Кент

Я вас не покидав

Ані на крок в сумній мандрівці вашій.

Лір

Що ж, радий я.

Кент

Хто може там радіти,

Де темрява, жалоба, чорна смерть!

І старші дочки ваші вмерли.

Лір

Так.

Можливо.

Олбені

Він не знає, що говорить.

Даремно ми звертаємось до нього.

Едгар

Це марна річ.

Входить офіцер.

Офіцер

Едмунд умер, мілорде!

Олбені

Що нам до того? Лорди й друзі чесні!

Освідчу вам свій намір. Полегшать

Ми будемо нещасному життя,

Як тільки зможемо. Я віддаю

Йому до рук його священний скіпетр.

(До Едгара й Кента)

Вам повертаєм ваші ми права

І додамо належні нагороди

За послуги. Хвала і шана чесним,

А вороги хай чашу зла доп’ють!

Дивіться, о!

Лір

Найменшеньку мою

Повішено. Нема, нема життя!

Чому собака, кінь і щур живуть,

А ти не дишеш? Ти довіку вже

Не прийдеш, не воскреснеш, мила доню!

Прошу вас, розстебніть отут мені...

Спасибі, сер. Погляньте лиш на неї...

Погляньте на уста...

(Умирає)

Едгар

Зомлів… Королю!

Кент

О серце, розірвись!

Едгар

Відкрийте очі,

Владарю...

Кент

Не тривож його душі,

Дай упокоїтись. То тільки ворог

До мук життя вернуть його хотів би.

Едгар

Умер.

Кент

Він довго жив, чинивши над собою

Насильство.

Олбені

Винесіть усіх мерців.

Скорбота й плач - усе, що нам зосталось.

(До Кента й Едгара)

Вам, друзі, владу передам востаннє

І всі про королівство піклування.

Кент

Далека путь прослалася мені

Покликав нан. Я не відмовлюсь, ні.

Едгар

Нас пригнітив цього часу тягар,

То вилиймо ж у слово серця жар.

Нам, молодим, такого не зазнати

І ряст, як він, так довго не топтати.

Виходять під похоронний марш.

___________

Час написання трагедії «Король Лір» встановлено досить точно: 1605-1606 рр. У книзі розваг королівського двору зафіксовано, що 26 грудня 1606 р. «слуги його величності» зіграли трагедію перед королем та придворними в Уайтхолі. В тексті твору згадуються затемнення місяця й сонця, що мали місце відповідно у вересні та жовтні 1605 р. Отже, трагедія постала не раніше жовтня 1605 р. й не пізніше грудня 1606 р. Як вважають деякі сучасні англійські шекспірознавці, вона була створена після «Макбета».

Першим її виданням було Quarto 1608 р.; цікаво зазначити, що з дванадцяти примірників цього видання, які збереглися, немає і двох ідентичних - наслідок того, що коректура правилася водночас із друком. Друге видання in quarto хоч і має на титульній сторінці дату 1608 р., насправді з’явилося 1619 р. і є передруком одного з примірників першого Q, частково виправленого. Текст F 1623 р. був теж передрукований з примірника першого Q, але зі значними змінами, запозиченими, як вважають деякі текстологи, з екземпляра суфлера. У виданні F опущено біля 300 віршів з тексту першого Q, а натомість було додано біля 100 нових віршів. Кращим вважається текст F, за яким здійснюються подальші видання трагедії з деякими доповненнями із Q.

Глибинне джерело цієї «британської трагедії» - одна з найдавніших легенд про короля Ліра та його дочок. Вона не раз переказувалася в опрацьованому вигляді, починаючи з латиномовної «Історії Британії» (1135) Джефрі Монмутського і кінчаючи «Хроніками Англії, Шотландії та Ірландії» (1577) Голіншеда, які й правили Шекспірові за безпосереднє джерело. До того ж Шекспір користався давнішою п’єсою невідомого автора, яка 1594 р. була зареєстрована в Палаті книготорговців під назвою «Прославлена історія короля Ліра та трьох його дочок». Як і завжди, п’єсу свого попередника Шекспір піддав глибокому переосмисленню і переробці. Зокрема, він змінив щасливу розв’язку на трагічну, ввів образ блазня й сцени Лірового божевілля і ускладнив фабулу п’єси паралельною сюжетною