Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «То казалі, шо бачилі, то казалі, шо їх заклялі. Ходилі на кладбіще да прокліналі. То вже вони тепер не показуюца».[1538]

— «А заре земля заклята, вже нема ничо’ — ни лякачов, ни русалок».[1539]

— «Синок, усякіє були путєшествія, були. Ну заре нема їх. Заре нема. Заре такі лекáвкі вже — рукатиє да ногатиє». — «А чого немає?» — «А того, шо Бог його знає, шось таке. Закляли батюшки»[1540]

Показовим, зокрема, можна вважати й таке висловлювання: «Колись-колись були русалки, як поля були. А сьо’дні русалка буде, як сьо’дні трактор, сьо’дні межи нема, ничо’ нема?».[1541]

Справді, зміна традиційного способу життя людей неминуче мала позначитися й на долі цих уявних мешканців Полісся: святих чи грішних, жіночої чи чоловічої статі, молодих чи старих, гарно вбраних чи занедбаних, мовчазних чи співочих, із залізними товкачами чи у вінках із волошок — однак безумовно неповторних у своїй розмаїтості й таких, що ще довго збуджуватимуть уяву і простих носіїв традиції, і людей мистецтва.

Мавки

На значному обширі українських земель побутують уявлення про персонажів, загальновідомих під назвою мавки, чи нявки. Це насамперед традиція Карпат, а також Поділля, історико-етнографічної Волині. По суті, мавки в багатьох аспектах є майже аналогами русалок. Водночас низкою ознак вони подібні, а нерідко й майже тотожні іншим демонологічним жіночим персонажам: майкам, лісним, бісицям, богиням, мамунам та ін. Як й у випадку з русалками, трапляються відомості про русалімів, так і мавка-нявка може мати чоловічий корелят — нявкуна.

За походженням мавки близькі до потерчат: «Мавками ставали нехрещені діти, що повмирали».[1542] Власне, і самі назви мавка чи нявка дослідники виводять від давньоукраїнської назви навіє — «померлі». Згідно з іншою версією, ця назва походить від характерних звуків, які видають мавки: «[Нявки-мавки] — се нехрещені душі дїтий, шо перед зеленими сьвйитами блукают по польих та над водами, та голосьит: «Мав, мав».[1543]

На Проскурівщині (нині — Хмельницький район Хмельниччини) мавок сприймали як дітей, яких украв чорт.[1544]

На вигляд мавки — це вродливі зеленоволосі дівчата, які живуть у лісі. Вони не мають спини, так що ззаду видно нутрощі:

— «Нявки-мавки — се такі бісицї, шо з переду йик чельидина, а з заду видко їх утробу; ноги у них, йик у дитини, а голова жіноча».[1545]

— «Няўки — се чудово гарнї хлопцї й дївчата, які лиш тим ріжнять ся від чоловіка, що тулів їх від сторони плечий цїлком отвертий».[1546]

— «Мавки — то, кажуть, є такі дівчата в лісах, гарні дуже, з зеленими косами».[1547]

— «Мавки — то такі були панночки гарні. В них коси такі зелені і ззаду видно всі нутрощі. То таке старі люди розказували».[1548]

Поширеними є уявлення про танці мавок на так званих ігровищах: «Мавки — то в лісах є такі пані з зеленим волоссям, а ззаду спини нема і всі нутрощі видно, і вони танцюють так…»[1549] Ці галявини-«ігровища» можна пізнати по тому, що на них не росте трава.[1550] Згідно з матеріалами Оскара Кольберґа, навпаки, «мавки бігають горами й долинами і висаджують на них цвіти».[1551]

Танцюючи, хлопці-нявки нібито співають: «Бодай тато не прощен, не прощен, / Що я умер не хрещен, не хрещен!» Дівчата ж співають: «Бодай мама не прощена, / Що я ўмерла не хрещена!»[1552] Характерною для них є й інша пісня: «Вони сходьи си на розіграх, свйито перед Иваном, та співают тонким голосом:

Йик би ни цибульи, ни чиснок

Та ни кидрове зільи анї юдове зїльи,

То був би наш сьвіток».[1553]

Мавок іноді наділяють здатністю ссати людям груди:

— «Вони ізсисают людий».[1554]

— «Була одна жінка, вона вродила дитинку — і в потік, то така була як то трясовина, шо не мала дна, і вона причепила камінь і втопила ту дитину. Рано чи пізно мотузка здримніла, камінь лишивсь на долині, а дитинка сплила. Та люди ввиділи, шо там плаває дитина, але якось витя[г]нули гаками ту дитину і шукали ту жінку. Переважно кажуть, шо з таких дітей робляця мавкі, русалкі чи потерчата, в нас кажуть, шо то мавкі. От деколи дівчині маленькій або дитині маленькій приходять і ссуть груди, в дитинки спухають груди, то кажуть, шо її ссуть мавки. Дитина маленька хоче їсти, і вона чіпляється до кого видит. Кажуть, шо треба класти копійки до таких грудей, шо треба якімсь зіллям мастити свяченим або ту свяченину прикладати, шо на Спаса, як яблука святять, то той букет, я ше сама зберігаю, шоб на смерть подушка була».[1555]

Так мавки можуть робити як покарання за те, що чіпали троєцьке зілля, заткнене по грядках: «В Зеленици вірять також, що зле робить «кігітна» жінка, коли витягне з грядок майку, себ то галузку, яку заткнено на Зелені Свята; тодї приходять Нявки до неї в ночи, коли спить і ссуть її грудь; можуть також ссати дитину, а навіть мущину, а то за промах матери».[1556]

Згідно з матеріалами П. Чубинського, на Поділлі, у Літинському (Вінниччина) та Проскурівському повітах вірили, що мавки, або ж лоскотниці, живуть у лісах і з’являються людям як молоді вродливі дівчата. Вони привертають увагу стрічного своєю красою, заводять розмову й, кокетуючи, заманюють, а відтак залоскочують свою жертву.[1557]

Майки

Дуже схожі на мавок-нявок за народними уявленнями майки. На них також здебільшого перетворюються померлі неохрещеними діти:

— «Майки — то нехрещені діти».[1558]

— «То тоже, як діти не хрещені, родєть та прикопають де, та й з того майка зроби сі, але я де знаю, шо то таке, та майка».[1559]

— «А в нас зараз то кажуть, шо з тих дітей [нехрещених] виростають майки».[1560]

— «Колись були майки, а зара[з] вже нема. Майками ставали нехрещені діти, закопані діти».[1561]

— «А майки — се осі душі, шо нехрещені».[1562]

Про таку генезу майок свідчить також спів, який нібито подекуди можна почути під час їхніх танців. Він тотожний співу мавок і потерчат:

— «То такі файні дівочки, шо їх мама не хотіла та й лишила десь чи закопала, то вони співають: «Аби моя мама царства не дістала, бо якби була мене породила, то я б сі на світі жила».[1563]

— «Бодай мати не прощена, шо я хожу нехрещена», — то вони таке співали. І то кидали (кидали щось за крижмо —