Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «Не йди туда [в жито], дитино, бо там цимбавки будут вас бити».[1459]

— «Не ходи, дитино, по житиі, бо там русавка ходить і тебе каменьом заб’є».[1460]

— «Русалка з товкачом ходить».[1461]

— «На діти кажуть, шоб не йшли [в жито], шо в русавки товкач є, залізний».[1462]

— «Казала мені моя баба: “Не йди в жито, бо русалка товкачем затовче”».[1463]

— «Русавки з верцьохами ходять по житові, і дадуть тобі лупня. Скаже: «Чо’ ходили по житові? То моє врем’я…»[1464]

— «О, хай но вийде русавка з жита, залоскоче тебе, затовче верцьохом».[1465]

— «То шоб не топтали жита ми, то все матері казали: “Там русалки, залоскочуть тебе”».[1466]

— «Не ходіть, бо так русалки покотять».[1467]

— «Йди, йди в жито, там тебе русавки вкусять».[1468]

Ця заборона могла стосуватися не лише жита, але й інших культур (у давніші часи, зокрема, конопель):

— «Детей лякали: не йдіте туда, там в коноплях русалка, чи в житиі».[1469]

— «То нас баби лякали, шо не йдіте до жита чи в коноплі, бо там русáлки».[1470]

— «Після Трийці да не можна йти на город, де чи жито там, чи пшениця, да не можна йти. Колись нас батько лякав. Каже: «Йди-йди, там русалка вискочить»… Або в гуркó лізти… То як полізем, то батько: «Вилізіть, бо там русалка! То ж Русальний тиждень!»[1471]

— «Лякали, шо русалка зловить, то шоб в горох, в гуркó не йшли. Лякали: «Не йди в пшеницю, бо там росалка сидить, вона тебе заб’є, задушить — то в той Росальний тиждень».[1472]

Власне, у період цвітіння культур дітям забороняли йти в поле чи на город, щоб не позбивали цвіту:

— «То лякали: «Не йди в город, бо там тебе русалка злякає, там русалка сидит».[1473]

— «Русавний тиждень після Трійці — русавки з верцьохами ходять та й дадуть тобі лупня. Русавка скаже: «Чого ти ходиш по поли? То моє времє».[1474]

— «Лякали, шо не йди ж у поле, бо русалка вийде забере».[1475]

— «Не йди далеко в поле, бо русавка зловить».[1476]

— «Кричали баби: «Не йди в поле, бо там росалки», — а ми ж малі бігали волошку рвати».[1477]

Дітей лякали й тоді, коли ті хотіли скупатися у водоймах на Русальному тижні:

— «Русáлкі можуть затягнути».[1478]

— «Русалки втоплять».[1479]

— «Так само і за цих русалок, шоб ми ж не ходили в озеро. Ето нас етим так лякали».[1480]

— «То ше казали: “Не йди на реку, бо русалка схватить да потяне на дно”».[1481]

Нерідко в одному селі заборони йти до води чи в поле побутували разом:

— «Як ми були дíтьми, то нас не пускали в жито по волошку, бо, каже, русавка. Дві неділі не пускають, і купатись не дають, бо русавка втопить. Ето десь по Трійци. Русавка вийде з води налякає».[1482]

— «Казали детя´м: «Не йди в жито чи в воду, бо там русавка седить».[1483]

— «Не мо[ж]на в поле йти, бо росалкі чи в воді, чи в житі сидять, да можуть залускутати».[1484]

— «Не йди в коноплі, в жито, не йди в бéриг, бо там русалка є — як тебе перестріне, то залоскоче».[1485]

Слід відзначити, що іноді русалок справді можна було «побачити» в житі чи у воді. Лякаючи дітей, у русалок переодягалися дорослі, а хлопці для сміху могли лякати дівчат:

— «Да берем, да ховаємось, а в жито, — поплутали. Мама вже кричить із батьком — не лізьте у те жито. А ми ж полєзем. Мама (була у мамі стара мама, стара була) взяла марлєчку, убматала їє, і вуночка такого зрабила, і та баба пашла, маміна матка, пашла по том, по житі. А мі ж хаваємось там. Такі — я була, і брат, і сестра, утрох… Боже мой! Калі побачилі, а Бо[же]! — а та баба оде. А ми — мамочка! Да як закричім: «Русалка!» Як закричім. А матка з батьком смеїця, бо це ж вони віправіли. Шоб нас полекать».[1486]

— «І на Русалний тиждень. Бувало таке. Лякали. Отакі хлопці чудаковаті переодягнуця в білу одежу. В нас один такий був — переодягнувся да пошов, засів там в річці. От вони йдуть, он — як запльохає: «Ох-ох-ох!» — як ото русалка. Господі! Там поперелікувались…»[1487]

Контактів із русалками справді варто було боятися. За винятком родичів, дії русалок щодо людей майже завжди ворожі, про що побутує безліч бувальщин та оповідок на кшталт такої: «Було моїй сестрі чотирнадцать год. Йдем на Тройцю до церкви у Вовчков. Ідем з церкви, заходим на кладбіща. Як уже виходити із могілок, а воно тако: одна [русалка] — на хрест, да тако переважуєця, в таком білом, да друга тако — переважуєця. Ех, ми як стали бігти, а вони — за нами. Я втікла, а сестричку мою пойняли, да за поли назад тягнуть да й тягнуть, а я голошу, і воно голосить, а вони лоскочуть і лоскочуть. І залоскотали її, і вона пожила два м’єсаці і вмерла, о. Да не могла ні сядати, ні лягати, ручки складе да стоїть день. Були у б’єлом. Женщини, пожилії трохи. От тепер їх нема, а тоді ж точно були. Не брешу. Шоб не залоскотали, треба було шпільку защепнуть».[1488]

Русалки могли втопити, «заґельґотати», «заслокотати» (залоскотати); як дещо рідші варіанти — покусати, пощипати, сколоти голками до смерті, так що людина вся була в синцях, попсувати щось у господарстві. Особливу небезпеку становили вони для дітей:

— «Ну, бачиш, діти любили за волошкою ходити в жито чи за ромашками. Каже: «Не йди, бо русалки сидять». То казали, шо як русалка пóйме, то залоскоче».[1489]

— «Де дитина маленька в люльці, то геть заґельґоче».[1490]

— «У колисці у хатах детей даже до того залоскочуть, шо умірають».[1491]

— «Колись у нас, казала одна женщина, що винесла на Троєцький тиждень дитя на крóчі (покричати — В. Г.) в колисці, та й русалки залоскотали — сміялося собі. Не нада виносить мале дитя надвір».[1492]

— «Ото в одном селі, то казали, шо покинула дитину, а сама там жала чи шо. Прийшла — і дитина нежива. Залоскотали».[1493]

— «Молодиця пошла на улицю гуляти, а маленьке дітятко русалки залоскотали, воно померло: реберця чорниї були, і груди чорні, і покусали його».[1494]

— «Гойдаюця на деревах, людей топлять. Моя мачуха була з Димарки, дак вони, русалки (їх, кажуть,