Українська міфологія - Володимир Галайчук
Не угадаєш — до себе возьму:
Ой що росте без коріння,
А що біжить без повода,
А що цвіте да без цвіту?»
— «Камень росте без коріння,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте да без цвіту».
Панночка загадок не вгадала, —
Русалочка панночку залоскотала.[1331]
Схожі пісні можна записати й у наш час, хоча про їхню належність до русальних говорить лише згадка про «дівку-семилітку», що відображає уявлення про походження русалок:
Свiтить мiсяць iз зіркою,
Стоїть хлопець iз дiвкою:
— Ой ти, дiвко-семилiтко,
Одгадай мнi сiм загадок.
А що грає — голос має?
А хто плаче — слiз ни має?
А що в’ється по деревцю?
А що росте без коренцю?
А що пече без жарини?
А хто тужить по дiвчини?
— Скрипка грає — голос має,
Сокiл плаче — слiз ни має,
Камень росте без коренцю,
А хмiль в’ється по деревцю,
Сонце пече без жарини,
Козак тужить по дiвчини […].[1332]
Ще одна відома русальна пісня зі збірника П. Куліша — про те, як русалка просить собі одягу:
Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка в жіночок намітки:
«Жіночки, сестрички,
Дайте мені намітки,
Хочь не тоненької,
Аби біленької».
Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка дівочок сорочки:
«Дівочки, сестрички,
Дайте мені сорочки,
Хочь не біленької,
Аби тоненької».[1333]
У цій пісні бачимо відображення уявлень про те, що місцем перебування русалок є дерева, що русалками стають дівчата або жінки й що на Русальний тиждень русалкам потрібно було вивішувати одяг.
Є й інші, порівняно менш відомі русальні пісні (у деяких із них про русалок навіть не згадано). Зокрема, низку таких записів опубліковано у виданні «Календарно-обрядові пісні».[1334]
Про популярність русалок як одного з найколоритніших демонологічних персонажів найкраще свідчать нібито «русальні» пісні, очевидно, авторського походження, які спорадично побутують в окремих районах Полісся й Волині. Для прикладу подамо одну з них, яку склала талановита виконавиця фольклору із с. Старих Коней Зарічненського району:
У полі-полі Йван волошку косить,
Молода русавка хорошенько просить:
— Покинь, Іване, ту волошку косити,
Де ж я, молоденька, тепер буду ходити?
— Покинь, русавко, по житиі бродити,
Ходи до хати вечеру вечерати.
— Вечерай, Йване, поживай здоровий, —
Мене в гайочку дожидає домок новий.
— Ох ти русавочка, невеликая ростом,
Хто ж тобі тут розчісає косу?
— Як нас, Іване, з тобою запивали,
Тоді мені дружки мою косу розчесали,
Да й сплели мені з волошки веночка,
Маршалки зробили з досочок домочка,
Да й не зробили ні дверец, ні воконечка,
Шоб я знала, що доля такая,
Не запиваласа б така молодая,
Не ходила б тепер по житиі,
Не виходила б тебе, Йванку, просити,
Не купляла б тобі шаль шовковий,
Да купила б тобі платок терновий.[1335]
За словами Наталії Никифорівни, учасниці відомого далеко поза межами Рівненщини фольклорного гурту, «все приїжджають та й питають за ті русальні пісні, то я їм і склала».
Окрім Русального тижня, появу русалок пов’язують із росою, житом, цвітінням волошок у житах, жнивами:
— «Коло жнив, як роса ходить».[1336]
— «Як жито квітує (ну, вони ж тоді і ходять), то не можна на поле йти, бо налякати може,[1337] «Коли жито начинає квітувати».[1338]
— «Колись казали, як я була малая, казали, шо в жито не йди, бо квітує жито, і Русальний тиждень— то там русалкі».[1339]
— «То колись було мені мама розказувала моя, шо є такий тиждень Русальний, да квітує жито…»,[1340] «Єк жито вже велике».[1341]
— «То літом вони, поки жито».[1342]
— «У житиі бачили, в серпні десь».[1343]
— «То поки жито, то вони ходять».[1344]
— «Коли волошка в житі цвіте».[1345]
— «Просля Трійци вони, у жнива».[1346]
— «У жніва».[1347]
— «Кажуть, шо, мол, в жнива в житі русалки ходять».[1348]
— «Це в жнива так, тоді ж і Русальний тиждень, в Петрівку».[1349]
Трапляються варіанти, що пов’язують русалок зі святом Івана Купала:
— «А це все на Івана Купала. Може, й на Тройцу, і на Тройцу так кажуть».[1350]
— «Це як вже Іван Купайло, да вони будто вмирають. Ото вже вінки на воду — вони виходять».[1351]
— «Ну це на Івана Купала русалкó. Я знаю… я сево… вілó венок, неслó на рєчку, співали. І тодє той вєнок кóдають у рєчку, вєн пливе, а всє сопровождающі бєжать, шоб нихто задній не був. Ну це, значить, росалка його утопить».[1352]
— «Од Трійці до Івана».[1353]
— «Ну, ето вони перед Купайлом, перед Іваном Купалним, бігали по житові».[1354]
— «В нас говорать, шо вони на ріці не сидять, та в житах ходять найбільш, покіль жито, ходять. То найбільш на Івана Купала. На Івана Купала і на Трійцу першого дня, в неділю — ето вреднії дуже дні, купатися не можна».[1355]
— «Русалки — це з шостого на сьоме [липня] ходять.[1356]
— «Перед Купайлом ни ходити в жито ни мо[ж]на було, бо русалки залоскочут».[1357]
— «І вона з волошки веночки плете і ходить — послє Трійци Розирги, неділя послє Трійци, і вона ходить до Купалного Івана. То на ті Розирги розігрвалоса літо з весною: весна одиходить, а літо приходить».[1358]
Іноді появу русалок співвідносять зі ще пізнішими датами — днями Петра, Іллі, а то й Успіння:
— «Од Трійці до Петра, де ліс».[1359]
— «Як прошов вже Іван Купальний да прошла Іллє — то не купайтеса, бо то вже послє Ллі русалки купаюца, то купатись не можна було, йти у воду не можна було, бо каже, як зáйдеш у воду, то можуть забрати, — русáлки очі позаливають, і не вийдете з води. Ето вже вони купаюца аж до Сплéння, Успенія Божої Матері, 28 серпня, три неділі».[1360]
Згідно з поширеним серед поліщуків звичаєм, зажинати годилося до Петра, навіть якщо жито нестигле. На Камінь-Каширщині зафіксовано відомості, які пов’язують цей звичай із русалками: «Жита вжнéмо хоч снопочок до Петрá. Кажут: будут русавкó ховатися тамка, змотувати будут».[1361]
Щодо часу доби, то зрідка стверджують, що русалки з’являються близько опівночі:
— «В Русальний тиждень ходили. Вони виходили тільки в дванацить годин ночі, кажуть таке, я не знаю».[1362]
— «Найбільше вони, кажуть, на Івана Купайлого в дванадцать годин ночи».[1363]
— «Буде приходити в час ночі, може, в два».[1364]
— «Ночию, вони толькі до трох часов ночі».[1365]
Окрім того, начебто можна було зустріти
