Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «Це в нас колись Тройцу то проводилі. На кладьбіще ішлі. Старіє йдут до ’бєда. Там, несут зелень, траву ту, наче називаєцця шовкова, м’яту, — ну, разне. Вони до ’бєда тамечка гуляють. Потом розстілають на всьо кладьбіще тиє… скатєрки, і всє, ’обшем, обєдают. Повбєдали, розойшлиса, а, напримєр, я тоди ще молода була, — а мі, молодь, до вечора на роботі, а увечері вже, перед корóвамі, як ідут з паші, мі йдéмо із цвєтамі, з усєма тоже. Мі вже там не ємо — квє´ткі положімо: й м’яту, й траву — усяке зєллє. Положімо і йдéмо з пєснямі аж додому. Туда ми ішли, не спєвали. А студава вже йшли, спєвали. Ну, тіє ж спєвали… усякіє».[1310]

— «Після Трійці, у понеділок, через тиждень, Розирги справляли. Пили гарелку, танці справляли»[1311]

— «А тоди вже дома — старіє з роботи приходят да вже устроюют проводó такіє вже гарніє. І гарєлку п’ют, і…»[1312]

Під час повернення з кладовища хлопці, вочевидь, щоб викликати дощі, намагалися пообливати дівчат водою:

— «А патом уже, як назад бєжиш, дак па’блівають і вадою — усього бувало. Ну, хлопці ж уже. Хто з кладьбіщ ідє».[1313]

— «Патом уже, як назад бєжиш, дак па’блівають і вадою усього бувало. Ну, хлопці ж уже. Хто з кладьбіщ ідє. І спєвають же ж. Це ж туди праводять, дак спєвають, і назад уже втєкають уже, хто кудою».[1314]

— «Хлопци обливалі, а ми маліє булі — до нас поймуть (спіймають — В. Г.), шо водою? Мо’, на кого й лінýть де хто води».[1315]

Є свідчення, що й самі Проводи русалок були спрямовані на викликання дощу:

— «Русáлки праводять через нєдєлю, послє аж Тройци, тади вже Троєшний тиждень кончаєцца вже ж, і тади вже вікідалі… В панедєлок, да. Я знаю, шо тади вже, паслєдній тиждєнь, дак проводілі, да збіраліся, да русалкі, хаділі да над рєчкаю, як дащу нє було, дак спєвалі пєсні, дак дощ пуйдє тади вже ж… В нас же рєчка була, в нас же це ж… йшла од Прип’яці в нас, з Чорнобиля, рєчка така… Дак там спєвалі. Як дащу нєма, дак хаділі, збіралісь усє чіста маладіци, і всі, — там спєвалі на том… Ну, песні спєвалі: «Провєду русалачку аж на бор, / а сама вернус в татков двор». Вже ж русалачку…»[1316]

— «Після Трійці проводять русалок у понеділок. В понеділок повинен пройти дощ. О. Носили на кладовище… плели вінки, о, і носили на кладовище. І вішали на хрести. Вінки із польових квітів плели дівчата. І просили, шоб… якшо не було дощу, просили, шоб пішов дощ. Зверталися до Бога. Ну, як який рік. Коли був дощ, а коли не було».[1317]

Подекуди, заквітчавши могили, люди чимдуж утікали додому, «щоб русалки не пойняли» (не зловили): «Русáлкі колісь, я мала була, до бєгалі, проводілі на мóгилки. Як ідуть уже на мóгилки — Господі! — гармошка грає, хлопци, дє´вкі йдуть, венков несут, сповають… Да до мóгилок, вєнкі вєшають на те… покóдалі тиє венкі, а студова — до хто як летіть. Тиє старшиє, до ше такіх, як ми, настрáшать, да хто знає кудою бежиш. Бежать бегóм, хто кого віпередить, шоб русалка не пойнялá. Бо, я знаю, мі маліє були, дак побежимо туди, на мóгилки, да вони вже бежуть, а ми стараємос попéред, шоб русалкі не пойнялó. Повєсім хутченько на могилку, на чию вже там, да й утекалі. Я вже знала, де дєд із бабою, дак я туди все носила. Вєночкі з волошок. З волошок або тіє… подуванчики… і такіє веночки носілі. На Тройцу Проводó. Ото тиждень Тройци прóйде, а тоди на Проводó вже в понеделок».[1318]

Органічною складовою Проводів русалок були русальні пісні. Зазвичай співали пісню «Проведу русалочки» у різних варіаціях: «Проведу я русалочку» — це як кругóм три рáзи обходили кладьбіща. Кругóм. А уже це ми проспевали три рáзи, а потому ідемо додому споваєм, з песнямі. І по компаніям гуляєм. Вже вечером.

Проведу свою русалочку у зелений бор, в зелений бор,

А сама, молодесенька, пойду в татков двор, в татков двор.

Нате ж вам, русалочки, по м’ятє, по м’ятє,

Да не сніцца мені, молодесенькой, у хатє, й у хатє.

Нате ж вам, русалочкі, по вєнку, по вєнку,

Да не сніцца мені щоранку, щоранку.

І так одноєю [піснею] кругóм три рáзи обходили кладьбіща. А йдем додому вже, з кладьбіщ війдєм, споваємо вже усє».[1319]

Проведу я русалочки в чистий бор,

Сама вернуси в батьков двор.

Нате вам, русалочки, любобобу[1320]

Да не сніться мені в комору.[1321]

Ідіть, русалочки, в зелений бор,

Да не приходьте у наш двор,

Ідіть, русалки, до зеленого бору,

Да й не йдіть у мою комору.[1322]

Праведу русалачку да бору,

А сама вернуся дадому,

Ой праведу русалачку в чістий бор,

Сама вернуся да татка в двор.[1323]

Провєду русалкі да бору,

Сама вєрнусє в камору.[1324]

Проводжу русалочки до бору,

А сама втекаю до таткового двору.[1325]

Проведу русалки в могилу,

А сама пойду додому.

Ой ви русáлки, русалкó,

Поховайтеся йа в ямки,

Ой а я пойду до своє мамки.[1326]

Проведу русалочок на бор,

А сама вернус до татка в двор.

А проведу русалочкі до ямкі,

Сама вернус у двор до мамкі.[1327]

Проведу русалку до ямкі,

А сама побежу до мамкі.[1328]

Під «проводами до бору», очевидно, треба розуміти проводи на кладовище. На це ж указує згадка про могилу («ямку»).

Трапляються й дещо відмінні варіанти пісень:

А в нашої русалочки

Да й головка болить;

Ти ж моя да й русалочка,

Ти ж моя виноградочка![1329]

А в нашої русалочки

Да й ручки болят;

А в нашої русалочки

Да й колінця болят;

А в нашої русалочки

Да й ножки болят;

А вже наша русалочка

Зажурилася,

Да й на травку русалочка

Покотилася.[1330]

У цій пісні йдеться про відхід русалки зі світу живих. Вона зникає не одразу, а поступово, як марево, і нарешті розсипається по траві росою.

Низку русальних пісень, здебільшого з «Рукописного збірника» Пантелеймона Куліша, опубліковано в матеріалах Павла Чубинського. Серед них одна з найвідоміших — з мотивом загадок, які нібито русалка загадує під час зустрічі:

Ой біжить, біжить мала дівчина,

А за єю да русалочка:

«Та послухай мене, красна панночко,

Загадаю тобі три загадочки,

Як