Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «Плаття не золили. Троєчного тижня — не… не… Мо’, там хто стірав яку таку… Ну от, кажуть, не можна, шоб не пахла вже зола та їм. Бачте, колись же — у жлукто, да попелу насиплют туда, з дров перегарених, да кóп’ятку наллют, і було… Здоровшиє люди були, як заре. То плаття не золили».[1424]

8. Не прали, бо русалки «вкрадуть» чи «поб’ють одежу», «позаливаєш русалкам очі», «поб’єш прачем русалкам ноги»:

— «Прати не можна на Русалном тижні. Одна попрала — то всьо розирвали русалки».[1425]

— «В Русалний тиждень не можна стірати, бо вони одежу… повесиш, постіраєш платка, чи там одежу, чи шо, — вони поб’ют, самі дирки будут».[1426]

— «Казали, прати не можна на Русалнім тижні. Ну, теперка стірают, теперка гиньче праннє. А колися ж удежу берут тим… ну, то називався прач, такий деревляний, і б’ют. То казали, не мона на Русалнім тижні, бо пуб’ют русалкам ноги. Казали — на русалкó недобре. Ни мона прачем бити».[1427]

— «Одна мінє казала, шо пошла стірать на рєчку, дак пóдстілку вкрали. Нóва, каже, Уляно, пóдстілка, і поплила. І шо не робіла, і грáблі пошла взяла, і не достала. Ну дак дєйствітєльно, шо, може, і не можна стірать. Старалисе те не робіть. Старалис у суботу, тоди вже ж як у Кленовý. Помазат, усе, а тоди вже ж — аж послі тогó».[1428]

Побутує й «пом’якшена» версія цієї заборони:

— «На Русалний тиждень як хош прати — то не унось у хату, бо будут русалки слокотати».[1429]

— «Той тиждень стірати в хати не можна, як шó — то надвóри стірайте. Ну, мов би вже, як у хати, то шоб ни залóли очи росáлочкам».[1430]

Якщо лишити випране на ніч, то «русалка приде поздимає, позакидає».[1431]

9. Не шили, бо «зашиєш очі русалкам»:

— «На Русалницю рубати не можна, різати не можна, шити, голкою колоти».[1432]

— «То о пірід Трійцьою, кажуть, росалочки розбігáюця. То той тиждень вже — шити не шили, ше я знаю, мама, пом’ятаю, шо казала ни шити. Зашиїш, каже, очі, знов. То то не шили той тиждень».[1433]

10. Лише на Березнівщині зафіксовано заборону садовити квочку на курчата так, щоб вилупилися на Русальницю: «От колись казали: квочку як посад… віходить на… курчатка віходять на Росалном тижні — то кажуть, шо росалка позабірає. То якось у ступі товкли трохи їх, тіє курчатка, шоб не забрала росалка (сміється — В. Г.). Ступі були колись такіє, шо товкли пшоно. То сьо вкінуть да тако трошки поплещуть, поплещуть по їх — шоб росалка не забрала. То таке, такі обічаї, казали таке. Я знаю?»[1434]

11. Майже повсюдно на Русальницю не купалися, «бо русалка втопит»,[1435] «на Русалнім тижні русалка може затягнути в воду»,[1436] «того, шо русалкі вцягнуть у воду».[1437]

Була й інша мотивація: «Перед, по-моєму, жнивами Росалница. Шоб вже не купались. […] Холодна вода, вже, кажуть, насцить русалка в воду, то вже не мона купатса — ето вже по-старінному так казали».[1438]

Зазвичай в одному селі побутує не одне, а одразу кілька обмежень: «Говорили, шо росалка залоскоче. Але хутчєй… мать на увазі — не треба буть такими хитрими і лєзти в воду. Обічно той тиждень, Русальний, стариє люде… ну, було… тепер — то такіє хати, а то ж — побєлку все треба було, глиною пудбелить, — не белили, пудлоги не мочили, — русалку нільзя мочить. Русальний тиждень — в хате не міють, не ллють води. Значіть, шоб не замазать русалку, бо сьо русалка… сьо ж щітаєца, ну, як… шо вони должни буть чістиє. І сьо даже не стірають собє. Той тиждень не стірають. Сьо все такого закону додержувалис колись».[1439]

Більшість зазначених заборон тісно співвідноситься з пошануванням померлих загалом. Це закономірно з огляду на походження русалок:

— «Померла наша мати, а ми помазали, і приснилась мені мати, стала передо мною, і вся в крейду забіляна».[1440]

— «Є такиї дні, шо ото поминална субота, поминати родичув своїх. Ото пудмазувати печі не можна. Ну, кажуть, шо ти своїм покійникам, родичам, вочи замазуєш».[1441]

— «Золити в п’єтницю й середу Великодну не можна було. То будьто в когó є вмерші — то то до тих вмéрших шось доходит».[1442]

— «В п’ятницю, суботу до Велóкодня не мо[ж]на пéчі белóти — і худоба слéпне, і на люди падає на вочі. Золити не мо[ж]на цілий піст у п’ятницю. П’ятниця така вилика — і не мо[ж]на золити».[1443]

— «А золити не мо[ж]на було тоді, як хтось умре, чи батько, чи мати, — то не золили, і не стірали, і не мастили, поки сорок день не вийде. Душа ше в хаті, то не можна те робити».[1444]

— «У п’ятницю, в кого батьки пумерли, то не мо[ж]на мастити, бо батькам гочи (очі — В. Г.) пузамащуєш».[1445]

— «Золити в понеділок і п’ятницю не можна. Білити в п’ятницю навидло пужарý не мо[ж]на і навидло худоби, шоб не хворіла, і пукойнікам гочи замащуєш. Шити в п’ятницю не мо[ж]на, бо гочи зашиваєш».[1446]

Глибинний масив демонологічної інформації містять висловлювання про русалок, якими дорослі лякали дітей. З одного боку, ці висловлювання характеризуються високим ступенем скепсису з огляду на ставлення до них самих дорослих, а з другого, — саме завдяки їм вірування про русалок постійно підживлювалися в народній пам’яті.

Коли жито квітувало після Трійці, казали дітям, щоб не йшли рвати волошки («русáвчині квіти», за визначенням одного з інформаторів[1447]), бо там сидять русалки:

— «Зара з жіта вілезе русалка!».[1448]

— «Он русалка йде. Тікайте, тікайте».[1449]

— «Русалки ніби по житиі ходять, то детей лякали».[1450]

— «А колись нас лякали, малими, щоб в жито не йшли, бо в житі русалки сидять».[1451]

— «Ну ото ше лекали, шо не ходіте по житові, бо русалки».[1452]

— «Не йди туди, дитино, бо там цинбалка».[1453]

Для більшого страху лякали тим, що русалка зловить, забере, наб’є «верцьохом» (товкачем), залоскоче тощо:

— «Не йдіть в жито по волошки, бо русалкó зловлять».[1454]

— «Русáвка зловить. Не йдіте у жито, в траву».[1455]

— «От, малими, колись лякали, шо русалка там, в житі. Оно русалка, да вкраде, да понесе там».[1456]

— «Не йдíте в жито, бо русáвка забере».[1457]

— «Мерлі вийдут, русалка вийде, то забере тебе».