Коли дивишся в безодню - Олег Євгенович Авраменко

— О Боже! — прошепотіла Кристина і ще раз, уже не так квапливо, перечитала обидва листи.

Відтак акуратно склала аркуші, повернула їх у конверт і запитливо поглянула на Сандру:

— Слухай, це все серйозно?

— Цілком серйозно, — відповіла та, продовжуючи лежати горілиць із заплющеними очима.

— О Боже! — повторила Кристина. — А що було далі?

Сандра розплющила очі й повернула до неї голову.

— Як ти сама розумієш, другий лист, на відміну від першого, налаштував патріарха на серйозний лад. Він зрозумів, що на Істрі справді сталося щось знаменне, і негайно надіслав туди комісію. Певна річ, ця негайність була дуже умовною: від Істри до Головної Маґістралі майже п’ять місяців шляху трактами, а потім гінцю довелося ще дев’ять тижнів добиратися залізницею до Бетики — у той час поїзди ходили набагато повільніше, отож лист митрополита надійшов з більш ніж піврічною затримкою. Комісію вів досвідчений чаклун, тому на дорогу до Істри вони згаяли втроє менше часу, ніж гонець, і прибули на місце наприкінці вересня. Проте там виявили, що запізнилися щонайменше на сім місяців. Їм залишалося тільки зібрати нечисленні свідчення трагедії й повернутися на Бетику.

— А що сталося?

Сандра розповіла Кристині про Прорив, що забрав життя всіх членів родини князя Верховинського за винятком Мар’яни та Огнеслава.

— Вивчивши всі обставини справи, — вела далі вона, — члени комісії дійшли висновку, що княжич Володислав, у чиїй смерті вони не сумнівалися, справді був імовірним месією або, в крайньому разі, пророком, якому Вишній Світ не зміг забезпечити надійного захисту. А от патріарх Нікодим, ознайомившись зі звітом, відмовився вірити в смерть Володислава — він був певен, що хлопця просто викрали і, загалом, здогадувався про особу викрадача.

— Невже Метр?

— Атож, саме він. — Сандра лягла на бік, обличчям до Кристини, і підперла голову рукою. — Тут от яка ситуація. Виявляється, засновник несторіанської гілки християнства, константинопольський патріарх Несторій, залишив для своїх послідовників таємне послання, в якому передрікав, що наприкінці другого тисячоліття в світ зений прийде новий Син Божий, але певні сили, не конче ворожі людству — Несторій це особливо підкреслював, — вирішать використати його в своїх цілях і намагатимуться перешкодити здійсненю його вищого призначення. Патріарха Нікодима дуже насторожила та обставина, що розслідуванням подій на Істрі займався мій хрещений, Рівал де Каерден, відомий своєю наближеністю до Метра. А остаточно він переконався, що тут не все чисто, коли ознайомився зі звітом дядька Рівала. Там не згадувалося дуже важливе свідчення одного з уцілілих слуг, який стверджував, буцімто ще на самому початку Прориву замок залишив якийсь чоловік, що тримав у руках невеликий згорток, схожий на сповите немовля. Йому, втім, ніхто не повірив — після тих подій він збожеволів, та й у замку було знайдено розтерзане тіло двомісячної дитини. Проте дядько Рівал мусив долучити це свідчення до свого звіту — якщо тільки не хотів щось приховати. Коротше, найсвятіший Нікодим ствердився на думці, що княжич Володислав вижив, але його десь ховають, щоб перешкодити його призначенню. У міру скромних сил своєї Церкви він організував пошуки, які ні до чого не призвели. А через сім років, коли Нікодим умер, Священний Синод виконав його останню волю й обрав новим патріархом Іларія, який, ознайомившись із пророцтвом Несторія та таємним заповітом свого попередника, продовжив шукати Володислава — проте марно…

— Стривай, Сандро, — зупинила її Кристина. — Я, звичайно, зрозуміла, що княжич Володислав — це принц Владислав. Та якщо він новий месія… о Бже, це просто в голові не вкладається!… Якщо він новий Спаситель, то як можна перешкодити його призначенню? Адже він уже прийшов у наш світ.

— Не знаю, Кристі. Я намагалась узгодити це з тим, у що мене змалку привчали вірити, але нічого не вийшло. Часом я шкодую, що не стала, як дядько Рівал або мій брат Маркеджані, прибічницею ґностицизма — це дуже гнучка доктрина, здадна включити в себе все, що не суперечить дуалізмові Добра та Зла. А для несторіанців ніякого парадоксу тут немає, бо за їхнім ученням Ісус народився людиною і лише згодом прийняв божественну природу. Для них Син Божий і Спаситель — аж ніяк не одне й те саме.

— Отже, вони вважають, що Метр якимсь чином завадив Владиславу оволодіти божественною сутністю свого небесного Отця?

— Саме так.

Сандра підвелася й стала вдягатися. Кристина продовжувала лежати, лише перекинулася горілиць і, заклавши за голову руки, спрямувала погляд у небо.Тепер вона розуміла, щó змусило Сандру втекти з-під опіки Інквізиції. Насправді вона ховалася від Владислава. Так само вчинила й Інґа, коли довідалася про його походження. Вона просто злякалася — злякалася того, що її чоловік дійсно Син Божий…

— Неймовірна історія, — задумливо мовила Кристина. — І якщо це правда, то що буде з Владиславом? Він таки стане Спасителем?

Сандра надягла сукню й зав’язала на талії пасок. Потім видобула із сумки блузку з короткою спідницею, білизну та легкі туфельки й поклала їх біля Кристини.

— Несторіанці вважають, що ні, — відповіла вона, присівши на ковдру. — Вони переконані, що Метр добився свого, і тепер Владислав став його інструментом у досягненні якоїсь невідомої нам мети. У своєму пророцтві Несторій передбачав такий розвиток подій. І напророчив, що в такому разі Син Божий породить Сина Людського, який успадкує божественну природу свого батька і стане істинним Спасителем. — Сандра несподівано схлипнула і вся знітилася. — Тільки уяви собі: мій син, мій малюк…

Кристина підвелася, сіла поруч із подругою й обняла її за плечі. Вона хотіла якось утішити її, але не могла дібрати потрібних слів, тому просто обіймала й гладила трохи вологе волосся.

Нарешті Сандра відсунулася й рішуче розпростала плечі.

— Усе гаразд, Кристі. Це хвилинна слабкість. Я мала вдосталь часу, щоб змиритися з цим, і вже змирилася… майже змирилася. Щодня я молю Бога — того Бога, в якого продовжую вірити,