Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- До побачення, Мері. Я ще повернуся, – кивнув він і пропустив мене вперед, потім вийшов сам, останнім будівлю банку залишив Хранитель.

Його кінь обскубував траву і кидав на нас докірливі погляди.

- Коня я не зможу перемістити, – сказав Армаріс. – Вестор, ти можеш залишити його тут до завтра? Я сам заберу його.

- Звичайно, зараз відведу у сільські стійла.

- Добре, чекаємо на тебе в кав'ярні.

- Я повернуся за півгодини.

- Емма, ходімо, кави вип'ємо, – простягнув мені руку Армаріс. – Повертатимемося втрьох.

- Ти певен, що йому можна довіряти?

- Впевнений, – кивнув Армаріс.