Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн
Почувався дурним хлопчиськом, який повівся на провокацію і вирішив комусь щось довести. Давно не випадало шансу просто розважитися, але швидко узяв себе в руки й далі просто спостерігав за тим, що відбувається. Почалася гра. Майкл, трохи побурчавши та окинувши мене поглядом сповненим недовіри, утік кудись зі своїм апаратом, а ми влаштувалися недалеко від основного дійства.
- Які у вас стосунки із цим Майклом? - запитав, намагаючись, щоб голос прозвучав якомога байдужіше, але Олівія все ж зацікавлено скосила в мій бік очі.
- Він мій друг.
- Просто друг?
Дівчина повернулася до мене повністю і хитро примружилася:
- А які у вас стосунки з Лагертою?
У мене ледь щелепа від подиву не відпала. Та вона ж бачила магиню лише один раз, як взагалі запам'ятала?
- Лагерта моя підлегла. У Веліанорі всі маги знаходяться на службі у короля.
- А дивилася вона на тебе не як проста підлегла, - підозріло допитувалася Олівія, а коли я відвів очі, ледве не підстрибнула на місці: - Так, а тепер докладніше!
- Лів, - простогнав, проводячи по обличчю рукою, ніби намагався прибрати з нього невидиму павутинку. - Лагерта давно виказує свою симпатію до мене, але в мене до неї немає жодних почуттів.
Олівія так довго мовчала, що я здивовано обернувся. Дівчина дивилася на мене, але зловивши мій погляд, струснула головою і відвернулася:
- Що мені доведеться робити завтра? Вести тебе до цього озера… що там взагалі відбуватиметься?
- Не хвилюйся, - зітхнувши, обняв Олівію за плечі, а вона довірливо посунулася ближче. - Я розмовляв з Лоренсом, вони непомітно перевірять місце біля озера, заготовлять кілька блокаторів. Мені цікаво що саме придумав Карл і де ховається Орм. Він десь причаївся. І щось задумав. Мені це зовсім не подобається.
- Він може бути разом із щурами? - припустила Олівія, звично закусивши кісточку пальця.
- Така вірогідність існує, але дуже сумнівно. Щури - переважно люди, які не володіють магією. Орм таких зневажав, вважав непотребом.
- А Карл? – уточнила співрозмовниця. - Він маг? Мені казали, що люди, здатні використовувати магію, гарні, а ось дядько Альви якось не надто підходить під цей опис.
- Він слабкий маг. Грошей та впливу в нього набагато більше, ніж здібностей. І магічний вплив на його організм у певний момент не зміг компенсувати його любов до неправильного способу життя. От і результат.
Я простежив за тим, як завершилася битва вбраних у незручні кольчуги та туніки людей, як вони, сміючись, збирають несправжню зброю і розбрідаються кожен до свого краю галявини, і раптом відчув дивну легкість у тілі та помутніння в голові. Миттю підхопився на ноги й озирнувся довкола. Ззаду і з обох боків рідкий лісок, а спереду ряджені.
- Мар? - схвильовано гукнула мене Олівія. Я одним рухом підняв її на ноги та торкнувся губ у легкому поцілунку, а потім швидко промовив:
- Час вийшов. Знайди Майкла, а я відійду убік. Знайдете Ітана трохи далі у лісі. Я буду тебе чекати.
Підштовхнув розгублену дівчину до табору, а сам різко розвернувся і швидким кроком подався геть. Якщо вже я розважив цього "просто друга", то нехай відпрацьовує довіру. Не варто залишатися Олівії наодинці з колишнім істеричним чоловіком.
Свідомість померкла через сім розгонистих кроків.
Передсвітанкове небо вже посвітлішало, чітко відокремилася блакить від темної землі. Сів на ліжку і скуйовдив волосся, замислившись над тим, як же влаштовані наші переміщення. Адже для Олівії пройде щонайменше півдня перед тим як вона порине в сон, а я побачу її вже за кілька годин. І чи можна збільшити час перебування у чужому тілі? Все ж доведеться поговорити про це з довіреними.
Тренування з Рунольвом проходило мляво.
- Про що ти постійно думаєш? - обурився друг, вкидаючи меч у піхви. - Пропустив три удари. Маре, ще кілька днів назад ти був найкращим фехтувальником столиці, що трапилося? Ти захворів чи… о, ні, що вона тут робить? - останнє питання було сказане дуже тихим і роздратованим тоном, тому я одразу здогадався про кого мова. І якщо раніше подібна реакція виникла б і в мене, то зараз я скоріше обернувся і посміхнувся дружині, яка невпевнено завмерла біля входу.
– Нам треба серйозно поговорити, – звернувся до друга. - Знайди Лоренса, і за пів години чекаю вас у моєму кабінеті.
А сам я скоріше попрямував до Олівії, взяв за руку і повів у свої покої.
- Як у вас водопровід влаштований? - запитала дружина з-за дверей. Я глузливо посміхнувся, швидко одягаючись після душу:
- Зайди, покажу.
- Ти спочатку одягнися, а потім я подумаю, - пробурчала дівчина. Настрій у неї був нервовий, Лів переживала через те, що має статися опівдні.
- Вже, - я повернувся до спальні та глянув на дружину. Вона сиділа в кріслі. Її пози та рухи більше зовсім не нагадували Альву, Олівія немов уживалася з тілом моєї дружини, і це мене тішило. Щоб відвернути дівчину від тривожних думок, почав розповідати як вплетена магія в палацові стіни, за допомогою чого працюють помпи та інші тонкощі. Олівія уважно слухала, ступаючи коридорами під руку зі мною. Слуги проводжали нас приголомшеними поглядами.
У кабінеті вже були Рунольв і Лоренс. Обидва побачивши королеву, підхопилися на ноги та схилилися в поклонах. Я щільно прикрив двері, попередньо наказавши вартовим нікого не пускати, а потім пройшов уперед:
- Зараз можете не гнути спини, - сказав, підводячи дружину до свого крісла, де вона і влаштувалася, а я лише торкнувся губами її пальців і залишився стояти поряд. Погляди довірених були напруженими та розгубленими. Довелося розповідати спочатку: - Перед вами зараз не Альва. Її тіло займає інша дівчина...
Мене вислухали мовчки, і тільки після завершення мого монологу Лоренс вражено видихнув:
- Щоночі ви заглядаєте за дзеркальний горизонт. Приголомшливо!
- І ви так просто повірите? - здивовано вигнула брову Олівія, яка мовчала весь цей час. Невже вона чекала, що я так само вигадаю для неї якісь випробування?
