Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

Майкл тим часом взяв з машини свою техніку і махнув нам рукою, пропонуючи слідувати за ним. Ми вирушили вглиб імпровізованого середньовічного табору. Усі люди, що тут знаходилися, були одягнені в стилі того часу, навіть говорити намагалися без сучасних фраз, раз у раз звучали слова «таверна», «єретик», «селяни». Деякі я взагалі не знала. Хтось навіть заговорив латиною. Напевно, медик затесався серед ролевиків. Поліглота одразу почали обкладати гілками й жартома намагатися підпалити. Звідусіль чулися голоси та сміх.

- До початку гри ще години три, - пояснив Бред. - Я видам вам накидки. На жаль, запасних комплектів одягу я цього разу не брав. Майкл написав, що ви не приїдете.

- Вибачте, - я похитала головою, визнаючи свою провину. - Це я ввела вас в оману.

- Нічого страшного, - махнув рукою майстер. – Ми завжди раді новачкам. Гей, хто кульку запустив? - Бред обурено озирнувся на всі боки, побачивши яскраво-червону повітряну кулю, що заплуталася мотузкою в кроні й тепер бовталася на вітрі над деревом. - Нічого, потім розберуся. Так ось про що це я? Ах, згадав. Новачкам ми раді. Зараз подивитеся, а наступного разу вже й приєднайтесь.

- Це навряд, - тихо хмикнув Інгемар, але його почули. Ми втрьох обернулися до чоловіка, а ось він дивився убік. Туди, де людина в кольчузі пояснювала хлопцям і дівчатам, які зібралися в коло, якийсь трюк з мечем.

- Чому? - здивовано уточнив Бред, Майкл тільки хмурився і кусав губу, а Інгемар, не відриваючи погляду від мечника, пояснив:

- Тому, що з такою технікою фехтування мало хто з вас доживе до наступного разу.

Бред спантеличено обернулася до мечників. Ті, і собі почули фразу Інгемара й повернулися подивитися на зухвальця. Їхній тренер отетерів від подібної заяви та виступив вперед:

- Хочеш показати як треба? - у його голосі пролунала неприкрита погроза. Я злякано вчепилася в руку Мара, але той лише посміхнувся мені й ніжно вивільнився, кивнувши мечникові:

– Хочу.

- Ну давай, - реготнув чоловік, зверхньо дивлячись на незнайомця. Хтось зі спостерігачів відпустив кілька їдких коментарів, але Інгемар ні на кого не звертав уваги.

- Ти певна, що він уміє тримати в руках меч? - спитав Майкл, підходячи ближче до мене. - А не тільки думає, що вміє? Адже може покалічитися.

Я лише скосила на друга очі, але не відповіла. Сама раптом почала сумніватися чи впорається Мар. Все ж це тіло Ітана, а він точно ніколи не займався фехтуванням. Навіть у залі все робив під наглядом тренера. Від страху закусила кісточку пальця й ​​уважно стежила за тим, як король підійшов ближче до ролевика і прийняв з його рук меч, зважив у руці й скривився.

– Ви цим фехтувати зібралися? - пирхнув зневажливо. - Та з таким балансом і вагою вже краще з розмаху по голові бийте.

З кола спостерігачів почулися здавлені смішки. Мечник насупився:

- Гарний фехтувальник і з таким мечем впорається.

- Гарний фехтувальник може собі дозволити гарний меч, - впевнено відбив Інгемар, і все ж кілька разів крутнув у руці запропоновану зброю. Потім намалював у повітрі якусь плавну фігуру, вперше повільно, спостерігаючи за ходом леза, а вдруге швидко. Глядачі зачаровано завмерли, ніби перед ними стояв ілюзіоніст чи гіпнотизер.

- Добре, - зважився мечник. - Є в мене дещо.

Він на хвилину відійшов до намету, а потім повернувся, несучи в кожній руці по мечу. Один з них простягнув Інгемару, і той не особливо церемонячись відкинув у траву попередній меч, а сам підніс до очей відполіровану сталь. По виразу його обличчя я зрозуміла, що мечі в нашому світі робити розучилися, але вголос Мар сказав:

- Вже краще. Складеш компанію?

- Впевнений? – все ще із сумнівом перепитав мечник. Інгемар лише посміхнувся і виставив перед собою меч. Ролевик оглянув його поставу і похитав головою, але звільнив клинок від шкіряної оболонки, скомандувавши глядачам: — Відійдіть далі. - Коли глядацьке коло розширилося, мечник став в стійку, і в'їдливо попередив: - Якщо поранишся - нарікай на себе. У мене є свідки, що це не побиття, а спаринг.

Стіка Інгемара виявилася не такою видовищною, він взагалі виглядав надто розслабленим та невмілим порівняно з ролевиком.

- Кевін майже десять років займається фехтуванням, навіть викладає, - втрутився у мої думки голос Бреда. - Може краще зупинити вашого друга?

Подібної думки дотримувались і глядачі, жарти яких я чула краєм вуха. Але зупинити ми нікого не встигли. Кевін атакував. У мене серце пропустило удар від того, як це було стрімко. Але, судячи з реакції короля, подібний випад не коштував навіть його уваги. Він лише трохи змістився і відвів удар убік. Всі навкруги здивовано завмерли. Навіть викладач фехтування здивувався. Він невпевнено глянув на свій меч, а потім на суперника. Відійшов на крок і знову став у стійку.

- Дуже гарно виглядає, - зауважив Інгемар, вказавши на постановку ніг супротивника. - Ідеально підійде для демонстраційного бою, щоб справити враження на даму серця, але для нормального поєдинку зовсім незручно.

- А ти хіба не збирався вразити свою супутницю? - спитав Кевін, неохоче випрямляючись.

- У мене для цього є і більш дієві методи, - у тоні Інгемара в цей момент ковзнуло щось таке, від чого в мене запалали вуха, а дівчата, що спостерігали, засміялися і зашепотілися, дивлячись на Ітана зацікавленими поглядами. Від останнього факту захотілося перервати поєдинок та відвести свого чоловіка якомога далі.

Наступної миті світ наповнився брязкотом сталі. Спостерігачі охнули й зробили ще один крок назад. Мечники зійшлися у видовищній, але не довгій сутичці. Спочатку здавалося, що сили приблизно рівні, удари чергувалися блоками, але потім Інгемару ніби стало нудно і він просто прискорився. Один із клинків вилетів із чоловічої руки й встромився в землю, а лезо другого завмерло біля шиї Кевіна. Інгемар опустив меч і увігнав його на третину в землю. З усіх боків почулися оплески.