Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

- Дивно, - пробурмотів Кевін, його тон змінився на серйозний. - Де ви вчилися володіти мечем?

- Дуже далеко, - просто відповів король і подався до мене.

- Це точно не Ітан, - тихо пробурмотів Майкл, очманіло дивлячись на людину, що наближалася.

- А я тобі що казала? - прошипіла у відповідь. Інгемар глузливо глянув на фотографа і запропонував мені лікоть.

Бред все ж відвів нас у свій намет, видав накидки і відпустив гуляти по табору. Майкл розсіяно налаштовував фотоапарат і робив пробні кадри, постійно обертаючись до нас.

- Але ж це суперечить усьому, що ми знаємо, - вигукнув він і примружився: - А може ви вирішили звести мене з розуму?

- І яка нам від цього користь? - зітхнула я.

Одночасно мені було радісно від того, що друг перейшов на стадію торгу, минувши заперечення, але й сумно, бо попереду був ще гнів і депресія. У нас із Маром адаптація пройшла набагато простіше. Можливо, через те, що ми закохалися одне в одного з першого погляду? Король ступав у ногу зі мною, обіймаючи мене за талію, і роздивлявся навкруги.

- Не знаю, але… це все ще виглядає більш правдоподібним, ніж обмін душами між світами.

- А ці люди вирішили собі наконечниками очі повибивати? - запитав Інгемар і насупився. Він дивився у бік лучників, які тренувалися на круглих мішенях. Я відчула легке торкання губ до скроні, а після цього мене відпустили. Здивовано простежила за тим, як Інгемар попрямував до лучників.

- Тільки не кажи, що ти ще й на дуді гравець! - підвівся Майкл, слідуючи за мною і королем.

- О, ні, - беззлобно обізвався Мар. – Музика це взагалі не моє. Не граю, не співаю, навіть танцюю погано. Але ось застрелити безперечно можу.

Майкл навіть здригнувся від тону, яким було сказано останнє речення. Інгемар підійшов ближче до ролевиків і попросив лук для одного пострілу, його нагородили недовірливими поглядами. Але один із гравців простягнув свій спортивний лук. Король з цікавістю оглянув пристрій, спробував тятиву і нарешті підняв зброю до плеча.

– Найближча ціль – двадцять метрів, – прокоментував ролевик. - Друга – тридцять п'ять і дальня – п'ятдесят.

Я була впевнена, що цілитися Інгемар стане в останню, і спочатку він так і зробив, але раптом підняв лук і вистрілив кудись угору. Усі, хто спостерігав за Маром, здригнулися і підняли голови. Стріла злетіла вгору. Червона кулька, що висіла над кронами, опинилася якраз на її шляху. Через один удар серця, кульку луснула, і разом зі стрілою зникла десь у гілках.

- Та тут же відстань метрів двісті, - ахнув друг власника лука, другий тільки здивовано кліпав. Інгемар повернув зброю, і глянув на Майкла, немов питав: "Цього достатньо?".

Той був зовсім похмурий.