Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

- Так. Спершу хотів. Насправді коли ми тільки зустрілися в лісі після переміщення, напевно, все віддав би за те, щоб мене повернули назад. Така паніка накрила, що ледве тримав себе в руках. Тільки твоя присутність допомогла не скотитися в істерику. Але зараз… - Майкл зробив ковток вина, оглянув краєвиди. У столиці, такій несхожій на наші міста, теж тривало свято. Раз у раз звідти долітали приглушені відлуння криків і пісень. - У тебе колись було відчуття, що ти ніяк не можеш знайти себе, ніби у світі взагалі немає твого місця? Постійно кидаєшся то в одне, то в інше. А потім раптом «хоп» і одразу усвідомлюєш. Ось воно! Те, що я шукав. Я на своєму місці.

- Так, у мене таке було, - з теплим почуттям кивнула я.

- Я вже говорив із Маром. Він сказав, що мені потрібно пройти навчання, а після цього він візьме мене на службу. Мені тут подобається, Лів. Тому якщо ти раптом досі звинувачуєш себе в тому, що протягла мене за цей дзеркальний обрій, то не варто. Я радий.

Від надлишку почуттів я подалася назустріч другу і міцно обняла його за шию.

- Я теж рада, що ти тут!

- Будемо разом псувати цей світ, - веселився Майкл. - До речі, познайомиш мене з тією магинею?

Питання було несподіваним. Наскільки я зрозуміла, жодних проблем із дівчатами у цьому світі у Майкла не виникало. З ким же він ще не зміг потоваришувати?

Здивовано обернулася і глянула вниз. Друг вказував на…

- Лагерта? - вирвався в мене здивований вигук.

- Давно за нею спостерігаю, - зізнався чоловік. - Але вона така холодна і неприступна, що не знаю, як підступитися.

Я хитро усміхнулася:

- Звісно познайомлю! Злагода та… а ні, не так. Фас, Майкле! Я навіть посаг за неї дам, якщо ти її підкориш.

- А титул? - жартома узявся в боки Майкл. Я спантеличено зрушила брови, але все ж вирішила жити на широку ногу:

- Звісно, ​​і титул теж!

- Ти ж гадки не маєш за що тут дають титули, правда? - крізь стримуваний сміх уточнив Майкл. Я ображено насупилася:

- Якось не дізнавалася поки що. Але я виправлюсь. Ти головне, Лагерту спокуси.

- Слухаюся, мій суккуб-адмірал, - Майкл скорчив важливу пику, підняв руку до голови, а потім ми вже разом покотилися від сміху.

- Розважаєтеся? - протверезив нас голос монарха. Ми швидко витяглися по струнці й обернулися до Інгемара, що увійшов на терасу. У чорному костюмі він виглядав надзвичайно. Я вкотре замилувалася своїм чоловіком. Заради такого можна було і з даху впасти.

- Я піду, - буркнув Майкл, і прошмигнув повз короля.

Інгемар підійшов до мене і обійняв за плечі.

- Як ти? - спитав, дбайливо заглядаючи у вічі.

- Все чудово, - посміхнулася у відповідь, відчуваючи себе найщасливішою нареченою. Король підняв мою руку і поцілував пальці.

- Я дуже радий, що зараз поряд зі мною ти, - прошепотів він, наче розкривав найбільший секрет. - Не в чиємусь чужому тілі, а у своєму втіленні.

Довірливо притулилася до чоловіка, вдихнула рідний запах і заплющила очі. Перед внутрішнім поглядом майнула далека горизонтальна смуга. Вона з'явилася лише на мить, блиснула і знову зникла. Миттєве видіння, уявна лінія.

І я зрозуміла, що задля того, щоб опинитися в цих обіймах, не страшно було зробити крок за дзеркальний горизонт.

Кінець