Злодійка, яка смикнула лихо за косички - Майкл МакКланг

Десятки років спадкові правителі Люсерніса були настільки безпорадними і бездарними, або продажними і жорстокими, що врешті-решт королю довелося знищити їхній рід і призначити губернатора. Морно не пощастило бути компетентним і лояльним, а ще як подейкували, він був одним з фаворитів королеви. Король Вос III не дурень. З королевою на двадцять років молодшою за себе, він надав Морно високу честь відновити правопорядок у Люсернісі, який чисто випадково виявився за шістсот кілометрів від двору. Чи був Морно її коханцем? Хтозна? Але з того часу він зганяв свою образу на місті.

Пірати більше не чатують біля самого берега, бунти тепер рідкість; менше людей помирає з голоду і більше платить принаймні символічні податки. Морно не дає розійтися по швах найбільшому місту на Драконовому морі.

Але це не означає, що мені цей негідник подобається.

Щоб якось провести цих пару годин, я вирушила на Храмову вулицю, порозмовляти з найбільш сварливою, найбільш обізнаною особою в Люсернісі.

-- -- --

-- Я старий, змучений і зараз час мого сну. Забирайся.

Він верховний жрець Лагни, бога знань. А оскільки Лагна мертвий, то насправді він лише бібліотекар, який вважає себе великим цабе.

З тим, що він старий не посперечаєшся; навіть його зморшки мали зморшки, а волосся – не більше ніж срібна сіточка на плямистій маківці голови. Він спирався на криву палицю, а одна нога висіла мертвим вантажем. Молодий прислужник, який направив мене в його келію в задній частині переповненого книжками храму, мабуть, служив не тільки Лагну, а й старому.

-- Мені потрібна твоя допомога, святий отче.

-- Те, що тобі потрібна допомога – курва, очевидно, -- сказав він, уважно глянувши на мій вигляд. – Але я сумніваюся, що тобі ще щось допоможе.

-- Скільки за невеличку інформацію про артефакти з часів до Діаспори, а докладніше про статуетки золотої жаби, приховані в древніх храмах на болотах Гол-Шена?

-- О, це не коштуватиме тобі нічого, бо я про них ні хрена не знаю. Я служу богу знань, а не всяких дурниць. Ти дурепо. Джессепе, проведи до виходу цю лису, тупу йолопку.

Боги, як я ненавиділа розмовляти з цим старим диваком. Проте інколи, коли я брала особливо таємничі контракти, мені доводилося це робити. Та ніякого задоволення мені це не приносило.

-- А богиня, яка кидає вісім тіней?

Він підняв брови.

-- Ти хочеш знати про Восьмикратну Богиню?

-- Ні. Я просто запитала, щоб ти ще трохи більше відчув себе розумнішим за мене.

-- Оце цікава богиня. Взагалі-то, про неї мало хто знає. А точніше, що її вісім втілень це просто…

-- Бачу, ти сів на свого коника. Просто чудово. Але в мене сьогодні ще купа роботи.

-- Що ж, почнемо зі зброї. Готовий побитися об заклад, ти любиш штрикати ножиком, тому це хоча б трішечки приверне твою увагу.

Він обережно сів на стільчик на трьох ніжках, що стояв поряд з солом‘яним матрацом. Це були єдині меблі в кімнаті, тож мені довелося стояти. Він з болем зітхнув і витягнув перед собою мертву ногу. Джессеп стояв у кутку і намагався приховати дурну посмішку.

-- Подейкують, що Вона зробила Клинки з частинок інших богів, -- сказав він. – Зі шматків безсмертної плоті й кісток, що лежали розкидані по полях битв Богів під час Ери Хаосу. Це правда перекручена за тисячоліття.

-- Правда в тому, що Вона потрапила до Шема, Малого Герцога Одинадцяти Кіл Пекла. Батько продав Її Шему, щоб Вона служила йому. Той намагався зґвалтувати Її вісім разів, але кожного разу Вона залишала частинку себе, щоб він задовольнив свою похіть. Сім разів він не наситився, але за восьмим, разом з сім‘ям вийшла його сила. І тоді Одна У Восьми порвала Шема на шматки вісьмома парами рук. Подейкують, Вона зробила Клинки з його рогів, кісток, луски, пазурів і зубів.

-- Вона жахлива і прекрасна, і жоден бог чи демон не сміє жартувати з Нею, бо Вона йобнута на всю голову і небезпечна.

-- Хіба священникам можна лаятися?

Він підняв кошлаті брови.

-- Що, я образив твою ніжну натуру? Я надто старий, щоб перейматися, що думають інші люди.

-- Чому я ніколи не чула про цю богиню?

-- Крім того, що ти повний невіглас? Може тому, що Їй поклоняється тільки купка недоумків. Бо Вона може відгукнутися. В кращому випадку, дехто молиться до одного з Її Втілень. Я чув, що Братство Крові, ота банда асасинів з Пінгула, вважає Калару своєю покровителькою. Хай там як, Вона вже мертва. Хоча коли йдеться про богів, це нічого не означає.

-- Хто така Калара?

-- Восьмикратна Богиня має, ти не повіриш, вісім втілень. Калара, богиня асасинів, одне з них. Зараз спробую пригадати всі інші. Абанон, Богиня ненависті. Моранос, божество пристрасті, Нінкаші, відповідає за відплату, Гелетія, джерело істинного зору і ясності. Скільки вже?

-- П‘ять.

-- Є ще Густ, богиня обману і тіней. Дуже популярна серед злодіїв у Белларіусі.

-- Про цю я чула. Продовжуй.

-- Ксит, завідує смертю і відродженням. І залишається Вісіні, Богиня гниття, інертності, хаосу і розпачу. Вісім, правильно?

-- Так.

-- Не забувай, разом вони утворюють одну. Восьмикратну Богиню.

-- Це все дуже цікаво, але що з клинками?

-- Я знав, що тобі сподобається про штрикання. Розповім тобі що знаю, але знаю я небагато. Я священник, а не зброяр. Кожен з Клинків має відношення до відповідного Втілення-Богині. Тож клинок Абанон в певному сенсі використовує або живиться ненавистю, а кинджал Морано якось зв‘язаний з пристрастю. І так далі.

Я чекала на