Злодійка, яка смикнула лихо за косички - Майкл МакКланг

- Звичайно. Мертвим не до помсти.

-- Чому ти думаєш, що я погоджуся на таке?

Я зробила здивований вираз.

-- Заради грошей, звісно. Один ланцюжок тільки за згоду, а ще десять на випадок якщо тобі дійсно доведеться когось вбити.

-- Я прямо зараз можу прикінчити тебе, заробити нагороду за оригінальний контракт, і забрати все, що принесла ти.

-- Для цього тут він, -- я тицьнула великим пальцем у напрямку Хольгрена. – До того ж ти цього не зробиш. Погано для бізнесу. Вбивати потенційних клієнтів.

Гавон відкинувся в кріслі, забарабанив пальцями по підлокітнику.

-- Якщо я погоджуся, то в мене з‘явиться ціла купа різноманітних проблем. Люди стануть намагатися перебити контракти. Почнеться безлад.

-- Так. Я вже бачу як він розростається, як люди намагаються перебити один одному ціну. І кожен з них платить тобі десять відсотків комісії, що не підлягає поверненню. Всі оті купи золота, справжнісінький безлад.

Повільно, він посміхнувся.

-- Мені подобається хід твоїх думок. Але на жаль, я не можу особисто взяти це замовлення. Я повинен зберігати нейтралітет. – Він нахилився вперед. – Я видам контракт і розповсюджу інформацію, а тобі доведеться ризикнути в надії, що цього достатньо. І якщо оригінальний клієнт забажає збільшити свою винагороду, що ж…

Він знизав плечима.

-- Хай буде так.

Не все на що я сподівалася, але я гадала, що цього буде достатньо. Принаймні, на перших порах. Я встала і він вчинив те саме.

-- Гавоне, невдовзі я заберу своїх десять ланцюжків. Як тільки прикінчу твого іншого клієнта.

-- Побачимо.

-- Я знаю хто це, але хотілося б підтвердження. Не маєш бажання допомогти мені?

-- Боюся – це конфіденційна інформація, входить в послугу і все таке. Було приємно мати з тобою справу, Амро Тетіс. Раджу тобі вийти через задній вхід? Гадаю, спереду на тебе вже чекає пів десятка головорізів. В Гайвороннику новини розповсюджуються швидко, особливо якщо вони пахнуть золотом. Хольгрен, звичайно, може вийти тим самим шляхом, що й прийшов.

-- -- --

Новини дійсно розповсюджуються швидко, але Хольгрен промчав через різношерсту колекцію вбивць, що чекали на нас назовні, немов осінній шторм з-над Драконового моря. Буквально. Важко встромити в когось ніж, коли ти котишся по вулиці, бо тебе несе шквальний вітер. Хольгрен виявився значно могутнішим – і різностороннішим – ніж я собі уявляла. А в мене буйна уява.

Ми повернулися до цивілізації якраз вчасно, щоб ще зайти до Тамбора. Оскільки я фактично залишилася без засобів до існування, Хольгрен купив глечик, ми сіли на вулиці, за один з подряпаних столиків, і попивали оцет. Після тривалої мовчанки Хольгрен нарешті обізвався.

-- Ти хоч розумієш, що натворила?

-- Гм, врятувала свою шкіру?

-- Це теж. Може. Але ти також назавжди змінила неписані закони в Люсернісі. – Він похитав головою. – Гавон вже майже десять років заправляє найманими вбивствами в цьому місті. Але якби йому дали ще стільки ж часу, він би ніколи не додумався до твого хитрого плану. За одну ніч ти зробила цього покидька багатшим, ніж він будь-коли смів мріяти.

-- Отже, ти знав, що ми йдемо на зустріч з ним! Чому не сказав, що ви знайомі?

Він посміхнувся.

-- Як я вже казав, ти не питала. Чесно кажучи, я сподівався, що ситуація вийде з-під контролю і я зможу вбити його.

-- Що між вами трапилося?

-- Ми зростали разом, у Кіраборі. Він мій двоюрідний брат. Ми з ним ніколи не були в дружніх стосунках.

-- Він років на двадцять старший за тебе.

-- Одна з переваг магів, Амро, це те, що ти не мусиш виглядати на свій вік.

-- Ти дійсно переспав з його сестрою?

Він здригнувся.

-- З Марієттою? Я б волів переспати з феклою. Точно безпечніше, а можливо й значно приємніше. Вайлуватий вважався найпривабливішим з усього їхнього виводку.

Він перевів погляд з келиха з вином перед собою на вулицю, що пролягала поряд з альтанкою, де ми сиділи. Не пам‘ятаю, що збиралася сказати далі, бо раптом Хольгрен кинувся через стіл на мене, збивши мене на землю. Пам‘ятаю, як моя рука затиснула руків‘я ножа, а тоді весь світ вибухнув полум‘ям.

-- Не висовуйся! – зашипів Хольгрен, тоді скотився з мене й сів прямо. З похмурим, як в смерті обличчям, він однією рукою виконав складний жест і полум‘я раптово зникло, залишивши навколо нас обгорілі, вкриті димом руїни, які ще кілька секунд тому були альтанкою Тамбора. І кількома іншими клієнтами Тамбора.

По вулиці бігали й кричали люди. Ломова коняка зі страху понесла і перетворила віз разом з кучером в безформну масу. Навколо панував суцільний хаос, але цей хаос якомога швидше намагався втекти куди подалі, залишаючи після себе спокій.

Я почула оплески. Виглянула на вулицю і побачила, що до нас наближається Бош, позаду нього пів десятка мечників. Він плескав у ритм своїх неспішних кроків.

-- Чудові чари негації, -- сказав він. – Особливо без підготовки. Я аплодую Вам, сер.

Хольгрен встав і обтріпався.

-- Я вб‘ю тебе за таке, -- промовив він м‘яко і неквапливо пішов на вулицю в напрямку Боша.

-- Благаю, давайте уникнемо зайвої конфронтації. Зі свого боку я прошу пробачення, -- сказав Бош. – Я й гадки не мав, що мій колега маг може перебувати в компанії цієї злодійки. Я з радістю залагоджу свою вину. Як тільки отримаю її труп.

Він вказав своїм зарослим підборіддям в мій бік.