Злодійка, яка смикнула лихо за косички - Майкл МакКланг

Хольгрен кинув свого кузена і почав вимовляти інше закляття. Надто пізно. Страхіття схопило голову Боша і вискочило у вікно перш ніж з його губ злетіло два співучих слова. Соромно зізнатися, але я навіть не встигла вихопити ножі до того, як воно зникло.

-- Заради всіх мертвих богів, що це було? – запитала я.

-- Маленький демон. Виявляється Бош був демонологом, -- Хольгрен сплюнув. – Тоді ми точно ще зустрінемося з ним.

Гавон почав сміятися. Щирим, сповненим гумору сміхом. Присягаю, в куточках його очей з‘явилися сльози. Через кілька секунд йому було важко перевести дух.

-- Здається, твоє золото ще трохи побуде в мене, -- видавив він з себе нарешті, тоді знов залився сміхом.

Коли ми виходили, Гавон продовжував хихикати. Його веселощі переслідували нас на сходах і аж до дверей.

-- -- --

Коли ми з Хольгреном повернулися до його притулку, на небі вже жеврів світанок. Хольгрен був не в настрої розмовляти. Він плюхнувся на свій вкритий пилюкою диван, а Кістка перевальцем підійшов до нього і поклав важку голову йому на коліна. Хольгрен ліниво шкрябав його і дивився в нікуди.

-- Ми знаємо, що Бош працював… працює на цього еламнерця, -- сказала я. – Ясно як день, що за всім стоїть його бос. Смерть Корбіна. Контракт на моє життя. Тільки проблема в тому, що я гадаю, еламнерець мертвий.

-- В якому сенсі?

-- В прямому. Я не казала тобі, що прокралася на його віллу.

Я розповіла Хольгрену про побачений мною труп, про ніж, що стирчав у його грудях, про чари, які заливали кімнату.

Хольгрен довго дивився на мене.

-- Просто для ясності, ти знаєш, що я маг, правильно?

-- Знаю, сарказм личить тобі, як шитий на тебе костюм, але зараз я трохи змучена. Може відразу до суті?

-- Те що ти бачила – не місце злочину, ритуального чи ще якогось. Це -- утримування. Жорстокий ритуал зі степів Ардеша. Чоловік, якого ти бачила не мертвий. Він просто… на паузі.

-- На паузі? Що це в біса означає?

-- На паузі. В підвішеному стані. Знаходиться поза часом. Заморожений. Але витягни ніж йому з серця, і він оживе. Взагалі-то, ці чари доволі складні. Ніж потрібно встромити докладно між двома ударами серця.

-- От, лайно. Отже, Бош дійсно всього лиш посіпака еламнерця?

Він знизав плечима.

-- Не знаю, як ти прийшла до такого висновку. Те що він не вбив свого працедавця, не означає, що він не зрадив його.

-- Ні, послухай. Цей еламнерець наймає мага, змушує його виконати цей ритуал. Це точно не виглядало як щось, чим можна захопити когось зненацька.

-- Ні. Ритуал вимагає добровільної участі.

-- Що за людина захоче, щоб її отак вирвали з життя? Ввели в підвішений стан?

-- Не маю ані найменшої гадки.

-- А я знаю. Хтось у кого залишилося обмаль часу. Хтось, кому потрібно його економити. Хтось хворий. Або хто вмирає. Хтось, хто чекає на прокляті Керфом ліки.

Хольгрен посміхнувся.

-- А ти розумна, Амро. Може на ліки з Віку Богів?

Я встала і пішла до дверей.

-- Поки що не переплавляй жабу, Хольгрене. Потрібно довідатися трохи більше перш ніж робити щось, чого не виправити.

-- Звучить розумно. Ти куди?

-- Відвідати певного аристократа на Променаді.

-- Мабуть, я повинен сказати щось кумедного, але мені на думку спадає тільки “Га?”

-- Давно втраченого брата Корбіна. Якщо ми збираємося навідати еламнерця, то нам потрібні найманці. В мене вже немає грошей, але в барона Трасена є. І гарний привід їх потратити.

-- Якщо матимеш час, то зайди ще в храм Лагни й поглянь може той старий знає щось про жабу.

Я простогнала.

-- Що?

-- Він мені не подобається. Від нього смердить і я почуваюся біля нього дурепою.

-- Біля нього всі почуваються дурнями. Він верховний жрець бога знань.

-- Добре. Але тобі доведеться позичити мені гроші, щоб заплатити йому.

-- Це не платня, а даток.

Я фиркнула.

-- Я можу щось для тебе зробити? – запитав він, передаючи кілька марок.

-- Взагалі-то, так.

Я розмотала з ґудзика волосся Боша і передала йому.

-- Зможеш з допомогою цього знайти Боша, навіть якщо в нього більше немає тіла?

Він взяв волосся і посміхнувся. Це не була приємна посмішка.

-- Так, звісно.

-- Якщо барон Трасен погодиться допомогти нам, я скажу, щоб він відправив тобі гінця. Я хочу зробити це цієї ночі.

-- Підозрюю, в тебе є план.

-- Ні, це швидше суцільний безлад. Побачимо, чи до вечора стане краще.

Розділ 20

Осскіла не було вдома.

Вартовий біля воріт в маєток Трасенів не хотів сказати мені навіть цього, поки я не назвала себе, тоді після тихої наради зі своїм партнером, який після цього зник всередині, вийшов хтось вищий рангом і повідомив мені, що барон снідає з лордом Морно і з радістю прийме мене відразу після півдня. Видно Осскіл залишив інструкції.

Мене трохи здивувало, що Осскіл настільки впливовий, що снідає з Морно. Лорд Морно, губернатор Люсерніса, переважно має купу справ, зайнятий всіма отими політичними маневрами, які тягне за собою управління найбільшим містом на Заході. Людина на сторожі закону і порядку до глибини своєї чорної, зморщеної