Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
На другий день свята Ренальд хотів оголосити гостям про свої заручини з Олесею і запросити всіх охочих до Даяду, щоб ці заручини відсвяткувати. Він збирався призначити свято на початок літа.
Але Олеся не погоджувалася, їй здавалося, що все це надто пишно і кичливо.
Незважаючи на те, що дівчина звикла боротися за життя і відстоювати свої права, вона дуже ніяково почувалася на перших ролях і завжди намагалася сховатися в тінь.
Але Ренальд бажав дотриматися традицій і хотів привезти її в Даяд офіційно, як свою наречену, щоб уникнути пліток.
Він уже поговорив про це з сестрою. Ролена дуже зраділа і підтримала його рішення, бо боялася, що Ренальд ніколи не наважиться одружитися.
Сама вона, втративши надію, звернула свій погляд на інших кандидатів, що більш підходили їй за віком, і з подивом виявила, що на світі є чоловіки, які здавалися навіть цікавішими за Адвіана.
А ось Біра усі ці події наводили на думку, що йому варто зачаїтися. Звичайно, він, як і раніше, мав намір спокусити Ролену, але розумів, що тепер не вийде скористатися початковим планом.
Королева Даяда не надто переживала відмову Адвіана і щосили веселилася на святі. До того ж у неї знайшлися шанувальники, і така обставина дуже тривожила Біра. Але він ніяк не міг на це вплинути. Якби став ходити навколо королеви, розлякуючи її залицяльників, то це викликало б підозру.
А ще той Саур! З'явився як стародавній привид, повстав із мертвих. Бір уже й думати про нього забув...
А раптом Маріл щось нашепоче Ренальду, і той зажадає, щоб Саур знову обійняв свою посаду при королеві? У такому випадку Біру доведеться несолодко.
Вже краще, нехай принц забирає дівчину. Нехай навіть одружитися з нею, і хоча б на якийсь час забуде про політику, а стане насолоджуватися коханням.
Тоді у Біра з'явиться можливість ширше розкинути свої мережі. Якщо правильно використовувати можливості, що підвернулися, то можна багато чого досягти.
Бір розумів, що віск йому вже не повернути – найімовірніше, його добре ховають, з'ясувавши, яку цінність він становить.
А в кабінет Маріла тепер навіть Лула не потрапить. Ото дурне дівчисько! Після скоєного безумства, за нею, напевно, стануть ретельно стежити.
Та чи не переманити Лулу в Даяд? Постійна, безвідмовна коханка поруч – це зручно. І більше не доведеться спокушати жінок подарунками і вмовляннями.
Якщо Лула добре подумає, то сама зрозуміє, що в Уаджиті їй тепер робити нічого. Рано чи пізно її змусять піти із замку. Адвіан не пробачить, та й Інга... Інга!
Чаклун вискалився, уже сам не розуміючи, що відчуває до дівчини, яку йому, судячи з усього, вже ніколи не отримати.
Але якщо Інга не дістанеться йому, то Адвіану вона теж не дістанеться.
Заради цього Бір здатний пожертвувати багато чим! І він уже знає, як помститися... Є в нього ще один таємний предмет, який використовувати можна тільки один раз.
Чаклун подивився на непомітну каблучку з темним каменем, яку він, не знімаючи, носив на пальці, і посміхнувся власним думкам.
Батько, передаючи йому цю каблучку, попередив, що в ній прихована величезна сила. Те, що й цю каблучку теж колись було вкрадено з Уаджиту, чаклуна не турбувало...
Третя святкова ніч стоншувалася і легким туманом розтікалася поміж дерев. Метушилися слуги, прибираючи залишки святкових веселощів. До полудня парк має бути чистим.
– Нарешті! – зітхнула Інга, спостерігаючи за тим, як хмільні й задоволені гості розходяться по своїх кімнатах.
Хтось із них трохи відпочине перед дорогою, а хтось готовий попрощатися і вирушити додому вже просто зараз.
– Змучилася? – з усмішкою запитав Адвіан, стискаючи її руку.
– Ні... утім, напевно... – відповіла Інга, намагаючись визначити, як вона почувається – і не змогла.
–Хвилюєшся? – знову запитав Адвіан.
– А що сказав Маріл? – у свою чергу запитала Інга.
– Він хоче виїхати до опівночі, щоб встигнути все підготувати. Ритуал потрібно проводити на світанку, коли перший сонячний промінь торкнеться мертвої крони.
– А якщо сонця не буде?
– Не важливо... Маріл сказав, що ваша кров покличе сонце.
– Швидше б уже все закінчилося! – прошепотіла Інга.
Третя ніч стала для неї одкровенням. Тільки тепер повною мірою осмислила вона слова Господині острова про те, що Адвіан – джерело, а вона – провідниця його сили.
Дві попередні ночі були чудові, але все ж таки бридота, підлаштована Лулою, ніяк не йшла з пам'яті, і ці спогади продовжували підспудно тягнути Інгу вниз, не даючи вільно злетіти до самих зірок.
Звісно, Адвіан це зрозумів. Він узяв у Маріла особливе зілля, здатне зруйнувати будь-які незримі перепони, створені почуттями чи пам'яттю.
Щоправда Маріл попередив, що таке зілля можна використовувати тільки в разі крайньої потреби і не більше однієї краплі на вино, бо воно дуже сильне і може забрати розум.
