Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
– Тому я прийшла до тебе. Ти маєш мені допомогти... Інакше тоді я теж почну говорити...
Чаклун помовчав, зважуючи її слова. Погрожувати Лулі зараз – то марна справа. Вона в розпачі і, мабуть, готова на все, щоб захистити себе. А Інга, яка стала спадкоємицею і отримала майже необмежену владу, із задоволенням повірить у те, що Бір замішаний у яких завгодно злочинах.
Непросто було чаклунові відмовлятися від своєї пристрасті. Але Інги краще позбутися. Убити не вдасться, да і необхідності в цьому немає, знайдеться інший спосіб помститися. Тому Лула йому поки що потрібна.
– Заспокойся, дівчинко! – ласкаво сказав Бір, – я не збираюся кидати тебе. Завтра ми що-небудь придумаємо. Навряд чи Маріл захоче псувати свято і негайно з'ясовувати, що до чого, – він погладив Лулу по волоссю і підняв за підборіддя її обличчя, залите сльозами, – давай-но ми зараз втішимо одне одного...
– Поклянися, що допоможеш мені! – глухо промовила Лула.
– Звісно, я клянуся! Ти занадто прекрасна, щоб страждати, – солодко співав чаклун, – Заспокойся. Твоя провина стане не такою вже й великою, якщо трохи поміркувати і подати події в іншому світлі.
– Ти про що говориш?
– Дізнаєшся завтра. А зараз забудемо про все погане і насолодимося хорошим... Іди до мене!
Лулі не хотілося догоджати чаклунові саме тепер, але вона розуміла, що виходу в неї немає.
