Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
І, повернувшись, Інга пішла геть.
Лула зітхнула так, немов у неї гора з плечей звалилася. Правильно Бір порадив їй сказати, ніби вона тільки помститися прагнула, а більше – нічого. Можливо, тепер ніхто не стане копати далі, і не дізнається про сонне зілля. Бо порив – це одне, а сплановані дії – зовсім інше.
До того ж Лулу налякала погроза Інги спотворити їй обличчя. Вона ні секунди не сумнівалася, що ця незрозуміла, божевільна дівка зі світу людей на таке здатна.
В Уаджиті застосовували фізичного насильства, навіть до тих, хто провинився. Утім, Лула й не могла пригадати випадку, щоб хтось настільки завинив...
Ноги тремтіли, серце калатало, та вона продовжила перебирати рожеві букети...
– А хто сьогодні вночі був найщасливішим? – вигукнула Ліка, вибігаючи з кущів, що оточували ставок.
– Я була щаслива, це так! – сказала Інга, обіймаючи її і цілуючи в лоб.
– Олеся теж була щаслива. Знаєш, де вона провела ніч? Точніше, з ким? – хитро примружилася Ліка.
– Здогадуюся!
– Ну так... А он і вона сама! Зараз розпитаємо про подробиці! – промовила Ліка, від нетерпіння потираючи долоні.
– Що за подробиці? – весело запитала Олеся, яка, наближаючись, зловила її останню фразу.
– Ну і наскільки ти була щаслива?
– Ренальд запропонував вийти за нього заміж... Ходімо, посидимо біля ставка... У мене досі голова йде обертом від усього, що сталося...
Вони увійшли вглиб дерев і сіли на лавку біля води.
– І ти погодилася? – запитала Інга.
– Я погодилася поїхати з ним у Даяд, якщо все закінчиться благополучно...
– Благополучно?
– Я про те, що на нас післязавтра чекає... Ти ж сама казала, що магія нестабільна і може трапитися всяке...
– Так! – погодилася Інга, – Мене це теж хвилює. Я все думаю, про ту силу, яку повинна набути. Щось я її не відчуваю…
– То у вас з Адвіаном усе пройшло як треба, адже так? – обережно запитала Ліка.
– Так, ми впоралися. По суті, нічого не сталося... помста дурної баби...
– Що я пропустила? – насупилася Олеся.
– То ти ж нічого не знаєш! – пошепки вигукнула Ліка й озирнулася на всі боки, немов бажаючи переконатися, що, окрім Олесі, ніхто більше не почує, – от уяви собі...
Інаг спершу хотіла зупинити її, але потім байдуже махнула рукою – нехай розповідає!
