Королівський убивця - Робін Хобб

Припини! — перестеріг мене Веріті, і я відсахнувся з відчуттям, що він ляснув мене по руці. — Я ще не готовий, щоб хтось запідозрив про тебе.

Це застереження мало велике значення, хоч я зараз і не міг належно його обміркувати. Наче те, що почав робити, справді було небезпечним. Я питав було себе, чого він боїться, але потім зосередився на рівномірному ритмі веслування і вдивлявся у нескінченну сірість. Джастін кілька разів просив капітана, щоб стерничий змінив курс. Наскільки я бачив, це мало що міняло, хіба що порядок веслування. Покрита туманом затока виглядала так само. Постійне фізичне зусилля і брак будь-чого, що могло б привернути увагу, ввели мене у стан сну наяву.

Крик молодого чатового вивів мене з трансу.

— Стережися зради! — крикнув він, а його різкий голос затихав, поглинутий кров’ю. — На нас напали!

Я схопився з лави, дико озираючись довкола. Туман. Лише моє весло ковзало поверхнею води, а мій товариш-гребець, якому я збив ритм, глянув на мене.

— Гей, Фітце! Що тобі? — спитав капітан. Джастін стояв біля нього, ясночолий, дуже самовдоволений.

— У мене… судома у спині. Даруйте, — я знову схилився до весла.

— Келпі, підміни його. Трохи потягнись і порухайся, хлопче, а тоді повертайся до весла, — з сильним акцентом сказав старпом.

— Так, сер, — підтвердив я наказ і підвівся, віддавши Келпі мою лаву та весло. Добре було перепочити. Мої плечі поболювали, коли я ними ворушив. Але соромно було відпочивати, якщо інші працюють. Я протер очі й потрусив головою, міркуючи, що за кошмар мені привидівся. Який чатовий? Де?

Острів Оленячого Рогу. Вони ввійшли під прикриттям туману. Там немає міста, лише сигнальна вежа. Думаю, що вони збираються вбити чатових, а тоді зробити все, щоб знищити вежу. Блискуча стратегія. Острів Оленячого Рогу — це одна з наших перших ліній оборони. Із зовнішньої вежі відкривається панорама на море, внутрішня передає сигнали до Оленячого замку та Затишної бухти. — Думки Веріті, майже спокійні, з певністю людини, що вже наготувала зброю. — Цей упертий слимак так запекло повзе до Каррода, що не впускає мене. Фітце. Йди до капітана. Скажи йому: острів Оленячого Рогу. Коли ввійдете до протоки, з течією практично влетите в бухточку, де стоїть вежа. Пірати вже там, але їм доведеться змагатися з течією, щоб вийти у відкрите море. Рушайте негайно, і можете піймати їх на пляжі. НЕГАЙНО!

«Легше віддавати накази, ніж їх виконувати», — подумав я, а затим рвонув уперед.

— Сер? — спитався я, а потім цілу вічність стояв, чекаючи, доки він обернеться й відповість, тимчасом як старпом глипав на мене. Мені довелося звертатися до капітана лише через нього.

— Весляре! — сказав нарешті капітан.

— Острів Оленячого Рогу. Якщо ми туди рушимо і піймаємо течію у протоці, то практично влетимо в бухточку, де стоїть вежа.

— Це правда. Ти читаєш течії, хлопче? Корисне вміння. Я вважав себе єдиною особою на борту, що знає, де ми перебуваємо.

— Ні, сер. — Я глибоко вдихнув. Так наказав Веріті. — Ми мусимо туди йти. Негайно.

Це «негайно» змусило його насупитися.

— Що за нісенітниці! — обурився Джастін. — Хочеш виставити мене дурнем? Ти відчув, що ми наближаємося до «Констанс», правда? Ти хочеш, щоб я провалився? Щоб ти не почувався так самотньо?

Мені хотілося його вбити. Натомість я випростався і сказав правду:

— Це таємний наказ короля-в-очікуванні, сер. Я мав передати його у відповідний час.

Я звертався лише до капітана. Він відпустив мене, кивнувши головою, а я повернувся на лаву й забрав у Келпі весло. Капітан безпристрасно дивився в туман.

— Джарку. Нехай стерничий повернеться і піймає течію. Трохи глибше ввійти у протоку.

Старпом коротко кивнув, і ми негайно змінили курс. Наше вітрило злегка надулося, і все було так, як сказав Веріті. Течія, поєднавшись із нашим веслуванням, понесла нас у протоку. Час дивно пливе в тумані. Усі відчуття спотворюються. Не знаю, скільки часу я веслував, але невдовзі Нічноокий прошепотів, що в повітрі чути запах диму, і майже одразу ми почули крики людей у битві, що виразно, хоч трохи приглушено, розлунювалися в тумані. Я побачив, як Джарк, старпом, перезирається з капітаном.

— Налягай! — зненацька гаркнув він. — Червоний корабель атакує нашу вежу.

Ще хвилина — і можна було розрізнити дим у тумані та ясніше почути гомін битви й людські крики. Я зненацька почув у собі силу, а довкола себе побачив те ж саме. Стиснуті щелепи, мускули, що спліталися у вузли та різко розправлялися, коли ми гребли, змінився навіть запах поту в тих, що працювали довкола мене. Якщо раніше ми були одним створінням, то зараз стали частинками розлюченого звіра. Я відчув сплеск жагучого гніву, що розгорявся і ширився. Це було справою Віту: дружній вибух сердець на тваринному рівні, що затопив нас ненавистю.

Ми рухалися вперед, і нарешті «Раріск» опинився в мілкій бухточці. Затим вискочили на мілину й підтягли корабель на берег, як вправлялися у цьому під час навчань. Туман був зрадливим союзником. Прикриваючи нас від нападників, на яких тепер напали ми, він у той же час приховував від нас характер місцевості й не давав точно роздивитися, що відбувається. Ми вхопили зброю і рушили на шум битви. Джастін зостався на «Раріску». Стояв і ревно вдивлявся в туман у напрямку Оленячого замку, наче це мало допомогти йому відскіллити новини Серені.

Червоний корабель було витягнено на пісок, так само, як і «Раріск». Неподалік стояли два човники, їх використали як пороми для переправи на суходіл. Обидва пошкоджено. Коли припливли пірати, на пляжі були люди Шести герцогств. Дехто з них так там і зостався. Різня. Ми проминули скорчені тіла, з яких на пісок стікала кров. Усі вони мали вигляд наших людей. Зненацька над нами сіро замаячила внутрішня вежа Оленячого Рогу. На її вершині горів вогонь, що в тумані здавався тьмяно-жовтим. Вежу облягали. Пірати були смаглявими й мускулистими, радше жилавими, ніж масивними. Більшість мала густі бороди, а їхнє чорне скуйовджене волосся спадало на плечі. Мали захисний обладунок із переплетеної шкіри, озброєні були тяжкими клинками й сокирами. Дехто мав металеві шоломи. Їхні оголені передпліччя були позначені червоними спіралями, але я не міг розібрати, татуювання це чи фарба. Поводилися