Доки світло не згасне назавжди - Максим Іванович Дідрук

Отже, парадоксальна фаза…

Останні два слова було підкреслено. А далі йшла якась нісенітниця.

REM-стадія

Очі здійснюють швидкі рухи.

А тіло??

Dr. Michel Jouvet[24]

Тіло завжди залишається нерухомим. Ну, майже завжди. Під час REM-стадії навіть вимикається система внутрішнього обігріву. Це важливо? Так Ні

Усе тіло немовби паралізовано. Якщо мозок подає команду рухатися, її блокує щось на кшталт вимикача, що міститься у стовбурі головного мозку в основі черепа.

Вимикач — середня частина locus coeruleus.

Спинно-бокова покришка мосту (?)

Поряд.

Якщо зачепить? Що тоді?

locus coeruleus проводить нисхідні інгібуючі імпульси через магноцелюлярне ядро ретикулярної формації.

Рутині очі згасли. Навіть якщо ця тарабарщина не беззмістовна, вона ніколи в ній не розбереться. І точно не зможе запам’ятати, щоб «витягти» зі сну та спробувати розібратися в реальності.

Хай там як, вона продовжила читати.

11.06.2019

Усе погано. Люди з пітьми… по-моєму, вони пробиваються в реальність.

Не знаю. Це схоже на галюцинації. Чорт, це і є галюцинації. Але що це змінює? Якщо може вбити сон, то чому не може вбити галюцинація?

Уранці зайшла до ванної вмиватися. Почала чистити зуби, виплюнула піну в рукомийник, а тоді, випроставшись, побачила в дзеркалі, що за мною стоїть Яків. Він здався якимось аж занадто блідим. Я не сплю вже третій тиждень, але навіть на тлі вкінець охлялої мене він був як мрець. Я через силу розтягнула губи в усмішці та бовкнула щось на кшталт «вигляд маєш так собі», а він не відповів. Просто стояв і дивився на мене. І тоді я збагнула, що проблема не лише в кольорі обличчя, що він ще й розпухлий увесь. Я різко обернулась, а за мною — нікого.

Чорт! Я не знаю, як там сивою не стала!

Потім знову глянула у дзеркало, але, певна річ, там нікого не було.

11.06.2019

Припустимо, ми можемо завадити locus coeruleus паралізувати тіло під час сну. Чи означає це, що я відтворюватиму чи здійснюватиму всі ті рухи, що мені сняться? Важливе питання: чи я тоді прокинуся? Проте ще важливіше: чи повноцінним буде життя без REM-сну?

Трохи нижче було дописано абзац, але букви мали такий вигляд, ніби Анна виводила їх поспіхом на коліні під час землетрусу. Рута ледве розрізняла слова.

Вони тут. Я бачила ще двох істот, коли поверталася додому. Вони брели за мною всю дорогу, ховалися між гаражів і зникали, щойно я намагалася впіймати їх очима. Реальність немовби стоншується, і я не знаю, чи це через хронічне недосипання, чи вони бояться, що я справді від них утечу, й лізуть з потойбіччя в реальність.

Я тепер згадую, як два чи три дні тому Яків прийшов уночі, застиг на порозі вітальні й дивився на мене. Він знав, що я не сплю. Ось тільки я тепер сумніваюся, що то був Яків.

Кого я повернула до цього світу?

11.06.2019

Схоже, є рішення.

Мушу стримуватися, щоб усе записати, а тоді ще раз обдумати. Знайшла статтю…

Наступні кілька слів були геть нерозбірливі, одне закреслено. Рута ковзнула поглядом нижче:

Дуже тремтять руки. Багато не писатиму, але… Ще півсотні років тому провели експеримент із кішками. Якщо зруйнувати в кота вимикач, який паралізує тіло під час REM-сну — той самий locus coeruleus, — тварина «проживатиме» сни наяву: ловитиме мишей, ганятиме м’яч, хапатиме мух на льоту, вмиватиметься тощо.

У людей трохи інакше (імпульси через покришку мосту?.. ретикулярна формація?.. недостатньо інформації). Цілковите руйнування структури LC у людини призводить до пригнічення фази швидкого сну. Тобто якщо зруйнувати цей вимикач, я просинатимуся, щойно істоти атакуватимуть мене. Уві сні потрібно опиратися, й активні рухи вириватимуть зі сновидіння.

Чи зможу я в такому разі взагалі спати? Невідомо. Доведеться з’ясувати…

Стосовно інших побічних ефектів знайшла лише про загальмованість моторики (але звідки це?.. хто й на кому проводив дослідження?.. забагато питань), однак, гадаю, із цим я впораюся. Ще поліфагія[25] та полідипсія[26]. Із цим абсолютно точно живуть. По-моєму, це єдине, що може мене врятувати.

Найбільша проблема: як ліквідувати LC? Хірургічним шляхом? Можливо. Але хто на таке погодиться?

Божевілля…

Не вдається втримати в голові більше як два-три слова водночас. Якби не ці записи, забувала б, що робила хвилину тому.

І Яків стоїть за дверима. Чую його дихання. Це до всирачки лякає…

Дівчина стиснула «Молескін» так, що спітніли долоні. Дихання стало частим і неглибоким. Залишився останній запис. Почерк став майже зовсім нерозбірливим. Піднісши записник до очей, Рута вгризлася в текст.

«Щойно виши… випитала… ні. Щойно вичитала!..»

12.06.2019

Щойно вичитала. Рік тому обл. протипухлинний центр виграв ґрант на купівлю обладнання. Місяць тому поставили лін. приск. ост. покол. VARIAN із можливістю 3D-картування органів.

Уже налаштований?

Сподіваюся, так, інакше мені кінець.

Завідує центром д.м.н. О. Ф. Русецький.

Його син — Тимофій Русецький, анестезіолог у реанімації міськ. лікарні.

Це шанс.

Треба поговорити з Рутою.

І все. На тому щоденник закінчувався.

Додаток 4

Дівчина перегорнула сторінки назад і ще раз побіжно переглянула прочитане. Багато незрозумілого. REM-стадія, якийсь доктор Jouvet, locus coeruleus, спинно-бокова покришка мосту, поліфагія, полідипсія, купа скорочень — «лін. приск. ост. покол. VARIAN». Годі й думати, щоб усе запам’ятати. Втім Рута знала, що робити.

(мозоль)

Вона згорнула «Молескін» і, витягнувши шию, закрутила головою. Попід напівспущеним переднім колесом КрАЗа стояв ящик з інструментами. Рута присіла біля нього, попорпалася всередині та знайшла пластмасову коробку з набором різців для токарного верстата. Ріжучі краї потемніли від часу, проте залишалися достатньо гострими.

Дівчина повернулася до бетонного стенда. Поклала перед собою Аннин щоденник, відшукала запис за 10 червня та дістала з коробки найтонший різець. Потім відсмикнула шорти й, закусивши нижню губу, заходилася видряпувати на своєму стегні ключові слова:

Перевівши подих, Рута взялася за «спинно-бокова покришка мосту»,