Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі
На екрані з’явилася графіка, яку Міллер не зміг осягнути. Виглядало це, мов медичний опис вірусу, але з більш ширшими, циклічними структурами, одночасно красивими і неймовірними.
– Протомолекула вперше привернула нашу увагу своєю здатністю підтримувати первинну структуру в широкому спектрі умов, включаючи вторинні і третинні зміни. Вона також продемонструвала схожість із вуглецевими та кремнієвими структурами. Активність цього натякає, що воно саме по собі не живе, але є набором інструкцій, які створені для адаптації та керування іншими реплікантними системами. Досліди на тваринах вказали, що ефект не обмежується лише реплікацією, але фактично множиться.
– Досліди на тваринах, – прокоментував Міллер, – вони що, кота ним облили?
– Зворотній бік цього, – продовжував соціопат, – існує більша біосфера, щодо якої наша Сонячна система є лише частиною, протомолекула ж є артефактом цього середовища. Вже цей факт, я думаю, ви маєте погодитись, корінним чином змінює уявлення людей про всесвіт. Але дозвольте запевнити вас, що це не варта уваги дрібничка. Якби через випадковість в орбітальній механіці Феб не був би захоплений, то життя, яким ми його знаємо, могло б і не існувати. Але щось інше існувало б. Раннє клітинне життя на Землі було б примусово змінено. Перепрограмовано згідно інструкцій, що містяться у протомолекулі.
На екрані знову виник соціопат. Вперше, мов пародія на самого себе, навколо його очей з’явився натяк на посмішку. Міллер відчув глибинну ненависть, що росла зсередини, і він задобре себе знав, аби зрозуміти, що це було. Страх.
– «Протоґен» отримав виключне право власності не тільки на перші технології істинного позаземного походження, але також і на заготовку механізму маніпулювання живими системами і першими натяками на природу більшої, я б сказав, галактичної біосфери. В людських руках застосунки цього не матимуть меж. Я вірю, що можливості, з якими стикнулися не тільки ми, а життя в цілому, настільки глибокі і трансформаційні, яких ще ніколи не існувало. І в подальшому контроль над цією технологією стане підґрунтям усієї політичної та економічної потужності.
Закликаю вас переглянути технічні деталі, що викладені в аттачменті. Швидке просування в розумінні програмування, механізму і призначення протомолекули і разом з тим прямого застосунку до людських істот визначить статус «Протоґену» – чи поведе в майбутнє, чи залишиться в минулому. Я закликаю до термінових і невідкладних дій з виборення ексклюзивного контролю над протомолекулою і поступу вперед до великомасштабного дослідження. Дякую за вашу увагу.
Соціопат знову посміхнувся, і з’явилося корпоративне лого. Перші. Найшвидші. Найдалі.
Міллерове серце калатало:
– Що ж. Добре. Трясця.
– «Протоген», «протомолекула», – сказав Голден. – Вони гадки не мають, для чого воно, але хочуть наліпити своє лого так, немовби вони це винайшли. Вони знайшли чужинську зброю і все, що змогли придумати, то – забрендували її.
– Є причини вважати, що ці хлопці в захваті від себе, – кивнув Міллер.
– Знаєш, я не вчений абощо, – вів Голден, – але здається, що взяти позаземний вірус і вкинути його до космічної станції є поганою ідеєю.
– Їм було потрібно два роки, – сказав детектив, – вони робили досліди. Вони робили… я не знаю, що ще з біса вони робили, але Ерос – це їхня справа. І всі знали, що там трапилось. Інша сторона це зробила. Жодних дослідницьких чи рятувальних суден, тому що вони або воюють одне з одним, або щось охороняють. Війна? Це лише відвернення уваги.
– А що «Протоґен» робить… що?
– Спостерігає, що виробляє їхня іграшка. Я так думаю, – відповів детектив.
Обидва надовго замовкли. Першим порушив тишу Голден:
– Тож ти береш компанію, якій, схоже, бракує інституційної свідомості та в якої стільки державних дослідницьких контрактів, що майже стає на створення віськового підрозділу. І як далеко вони зайдуть у пошуках Священного Граалю?
– Перші. Найшвидші. Найдалі, – відповів Міллер.
– Отож.
– Хлопці, – озвалася Наомі, – вам варто підійти. Здається, я щось знайшла.
РОЗДІЛ 35. Голден
Коли Міллер і Голден запливли в кімнату, старпом сказала:
– Я знайшла логи системи зв’язку.
Голден поклав руку їй на плече, і тут-таки забрав назад, зненавидівши себе за те, що забрав. Ще тиждень тому вона би нормально сприйняла простий жест хвилювання типу цього, а він би не боявся її реакції. Про нову дистанцію між ними він шкодував лише трохи менше, аніж про те, що нічого їй не сказав. Він хотів їй це озвучити.
Замість цього він сказав:
– Знайшла щось корисне?
Вона декілька разів ткнула пальцем в екран і вивела лог.
– Вони суворо дотримувались комунікаційної дисципліни. Навіть по радіо нічого не передавали, лише вузьким променем. Все мало подвійний сенс, купа звичних кодових фраз.
Рот Міллера заворушився всередині шолома. Голден постукав по своєму склу. Детектив з огидою закотив очі, а тоді перемкнув підборіддям зв’язок на спільний канал:
– Пробачте, я нечасто користувався скафандром. Що ми такого корисного знайшли?
– Небагато. Але остання передача була чистою англійською, – сказала вона і постукала по останній стрічці в списку.
СТАНЦІЇ ТОТ
КОМАНДА РОЗКЛАЛАСЯ. ВТРАТИ СКЛАЛИ 100%. МАТЕРІАЛИ ЗАХИЩЕНІ. КУРС І ШВИДКІСТЬ СТАБІЛІЗОВАНО. СЛІДУЙТЕ ВЕКТОРНИМ ДАНИМ. ЕКСТРЕМАЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ЗАРАЖЕННЯ ВХІДНОЇ КОМАНДИ.
КПТ. ХІҐҐІНС.
Голден прочитав це декілька разів, уявляючи, як капітан Хіґґінс безпорадно спостерігає за поширенням інфекції серед команди. Його люди блювали посеред герметизованої вакуумної коробки, навіть одна молекула цієї субстанції на шкірі є віртуальним смертельним вироком. Чорні патьоки-паростки, що витягнуться з їхніх очей і ротів. А потім та… каша, що вкрила реактор. Він дозволив собі здригнутися, дякуючи, що Міллер не бачить це через скафандр.
– Тож цей приятель Хіггінс побачив, що його команда перетворюється на блюючих зомбі, і відправив останнє повідомлення своїм босам, так? – вимовив Міллер, вриваючись в Джимів політ фантазії. – Там щось було
