Фіолетова загибель - Володимир Миколайович Владко

купу доларів, але саме тому ставиться з острахом до сміливих, оригінальних ідей. А хіба комусь щастило розбагатіти інакше, без бою? Тільки треба цих багатіїв зачепити за живе, примусити видобути гроші з гаманця, а користь буде і для них, і, природно, для молодого ділка, перед яким саме так можуть відкритися нові ділові перспективи. — Сміливість і відвага, — казав Фред Стапльтон, і його погляд ставав жорстоким і гострим, — потрібні не тільки генералам та адміралам на війні, а ще більше тим, хто твердо вирішив стати справжнім бізнесменом і хоче довести, що він стопроцентний американець!

— Я ще не вирішив остаточно, — вів далі Фред, — яку з крупних компаній ми примусимо вкласти гроші в наше підприємство. Можливо, «Байолоджікал Лімітед», — з її комерційними агентами я чимало разів випивав, вони тямущі хлопці й відразу зрозуміють, що й до чого. А може бути, «Індастрі ов Кемікал продактс», — це годиться й для них… А що мені завадить, якщо я спробую зацікавити плісенню навіть Дюпонів? Адже ми — цілковиті хазяї нового відкриття, і конкуренції побоюватися не доводиться. Ех, коли б у мене самого були потрібні гроші, щоб не ділитися з акулами, — хіба б я не взявся вести справу самостійно? — зітхнув він. — Але нічого не поробиш. Доведеться чимсь поступитися, ці акули свого не випустять…

Клайд поглянув на Меджі. Вона боязко сиділа на краєчку ліжка, закутавшись у пальто, схожа на злякану дівчинку. Дівчина ясно розуміла, що Фред Стапльтон хоче якось заробити на страшному відкритті померлого друга, і від цього її охоплювало неприємне відчуття. Звичайно, Фред може переконати Клайда і зробити з плісенню все, що завгодно, він краще знає це, але навіщо, навіщо так одразу, тільки-но поховали Джеймса Марчі?.. Чому він так поспішає, немов і не було зовсім цих жахливих двох днів?.. І вона потай, майже злякано поглядала на Фреда Стапльтона, вражаючись його дивною байдужістю до того, що здавалося їй найважливішим, невимовно тяжким.

— Гаразд, Фред, — почула вона голос Клайда. — Я зрозумів твої плани. Але поясни мені, будь ласка, чому ти так певен, що компанії, про які ти кажеш, відразу всі й зацікавляться твоєю пропозицією? Навіщо їм потрібна космічна плісень Джеймса Марчі?

31

Фред Стапльтон здивовано сплеснув руками.

— Ну, брат, який же ти недогадливий, — різко відповів він. — Та це ж простіше від вареного яйця!.. Чорт, як же стало холодно від цього шаленого вітру! Може, розпалити добряче вогнище?.. Зараз я тобі поясню всю механіку, а потім давай візьмемося за обід чи вечерю, однаково сьогодні нічого не розбереш, що й до чого, все переплуталося…

Він несхвально похитав головою, наче висловлюючи цим свою категоричну незгоду з порушенням розпорядку дня. І Меджі знову здригнулася, з жахом глянувши на нього. Вона помітила, що обличчя у Клайда теж немов пересмикнулось. Але він змовчав і лише насупився.

— Так от, — вів далі Фред, наче нічого й не трапилося. — Тут і пояснювати нічого. Ти, мабуть, знаєш, що таке різні отрути для знищення комах і дрібних шкідників. Це дуже прибуткове виробництво, яке дає величезні гроші. Я мав справи з рекламою таких речей. І мені відразу ж таки, ще після того, як космічна плісень вперше вбила комах, стало ясно, що до цього можна прикласти руки. І дуже здорово! Всі ці отрути діють взагалі або на комах — ну, паразитів, мух, комарів, та й то не на всіх відразу, або на гризунів — мишей, пацюків тощо. А плісень вбиває і тих, і других! Зрозуміло? Це сенсаційне відкриття, що збагатить фірму, яка вироблятиме таку плісень, певна річ, при добрій рекламі. Адже на цьому я вже собаку з’їв! Отже, фірма, яка здобуде право розпоряджатися нашою плісенню, задавить усіх конкурентів, ти тільки зрозумій. Не треба купувати окремо отруту для комах і гризунів; хазяйка матиме один-єдиний пакетик, що діятиме на всю дрібну гидоту!.. Один пакетик!

Він з переможним виглядом показав, який завбільшки буде цей пакетик — справді дуже маленький. Обличчя Фреда випромінювало таке задоволення, наче він і справді вже тримав пакетик у своїх руках.

Клайд швидко відповів йому:

— Проте плісень, як ти знаєш, діє не лише на комах і мишей… і ми в цьому, на жаль, гірко переконалися. Що вийде, коли вона отруюватиме й людей? Немов ти й сам цього не розумієш.

Фред Стапльтон з помітним жалем подивився на нього.

— Це ти не розумієш елементарних речей! Ти скажи: хіба плісень діяла так з самого початку, в блюдцях? Звичайно, ні! Вся справа в тому, як її обробити. Ну, зробити цю, як її, мутацію. Розумієш? Я й сам спочатку дещо сумнівався. Певна річ, якщо в плісень насипати цілу купу попелу, то картина буде невеселою. А якщо трошки, то діятиме вона лише на дрібноту — комах, мишей тощо.

— Я бачу, ти солідно підготувався до розмови, — зауважив Клайд, — Обміркував усі можливості. З наукового погляду.

— Аякже! — усміхнувся задоволений Фред. — Якщо я вже за щось беруся, то будь певен! І я не збираюся повторювати безглузді експерименти, які згубили Коротуна…

Він схаменувся, зрозумівши, що сказав зайве, переборщив у доказах. Немовби пробачаючись, Фред додав уже іншим тоном:

— Усе це дуже сумно, Клайд, і мені шкода, що так вийшло. Коли б Джеймс хоч трохи прислухався до добрих порад, нічого поганого б не трапилось. Втім, те, що сталося, то сталося. Ми нічого не можемо виправити. І, гадаю, було б дуже нерозумно, коли б ми впустили ще й практичну можливість використати його відкриття… хоч воно й призвело до таких сумних наслідків…

Фред зітхнув, зажурений. Але Меджі, що уважно дивилася на нього, безпомилково відчула, що його зітхання і зажурений вигляд були тільки зовнішньою маскою, чимсь схожим на запізнілу ввічливість, призначену для них обох. Фред надто захоплений своїми планами, щоб по-справжньому сумувати за Джеймсом. Вона бачила, що й Клайд розуміє це. Меджі дуже хотіла сказати щось рішуче, навіть зажадати від Фреда, щоб він не прикидався, але й цього разу вона змовчала — бракувало сміливості.

— Виходить, тому ти й не хотів, щоб я знищував блюдця з тією