Знищення - Джефф Вандермеєр
Я маю намір просуватися далі в Нуль-зону, щоб зайти настільки далеко, наскільки можливо, поки маю час. Прямуватиму за чоловіком вздовж узбережжя, до острова й далі. Не думаю, що знайду його — не потребую знайти його — але хочу бачити те саме, що бачив він. Хочу відчувати його близькість, наче ми в одній кімнаті. Чесно, не можу позбутися відчуття, що він усе ще тут, десь тут, навіть якщо цілковито змінений — в оці дельфіна, в дотику моху, ніде і всюди. Можливо, я навіть знайду покинутий човен на далекому пляжі, якщо пощастить, і якийсь знак того, що сталося далі. Я можу задовольнитися тільки цим, навіть знаючи все, що я знаю.
Цей шлях я пройду сама, лишивши вас позаду. Не йдіть за мною. Я далеко попереду, і рухаюся дуже швидко. Чи завжди є хтось подібний до мене, хто ховає мертвих, тужить і продовжує жити, навіть коли всі до одного померли?
Я остання жертва одинадцятої й дванадцятої експедицій.
Додому я не повернусь.
Подяки
Я вдячний моєму редактору Шону Макдональду за його велике серце і чудове редагування. Дякую команді видавництва, яка працювала над виходом роману, — я ціную все, що ви зробили. Дякую моєму агенту Саллі Гардінг і всім добрим людям в Агенції Cooke. Безконечно люблю свою дружину Енн, єдину людину, з якою я можу обговорювати незакінчену роботу, щоб почути її думку про персонажів та події. Дякую всім першим читачам — ви знаєте, до кого я звертаюсь; особлива подяка за цінні коментарі Ґрегорі Босерту, Тессі Кум та Адаму Мілзу. І, нарешті, дякую Національному заповіднику св. Марка: всім, хто там працює, і всім, хто ним опікується.