Лицарі Дикого Поля. Том 2 - Ярослава Дегтяренка

Окольничий — придворний чин і посада в Московському царстві в XIII — початку XVIII ст. Із середини XVI ст. — другий (після боярина) думний чин Боярської думи. Окольничі очолювали накази, полки, призначалися в дипломатичні місії.

Плещеєв Леонтій Степанович (р. ж. ?–١٦٤٨) — дворянин, воєвода, суддя Земського наказу.

Під час правління імператора Нерона (р. ж. ٣٧–٦٨) у Римі ١٩ липня ٦٤ р. сталася сильна пожежа, що тривала майже п’ять днів, унаслідок якої з ١٤ районів міста вціліло лише ٤. За деякими версіями, місто було підпалено за наказом самого імператора Нерона, щоби той отримав натхнення для написання поеми про падіння Трої. Але прямих доказів правдивості цієї версії немає.

Згідно з положеннями Литовського статуту ١٥٨٨ р. між подружжям було можливе розлучення, а повторний шлюб після розлучення або смерті одного з подружжя допускався не раніше ніж через півроку.

Згідно зі статтями Литовського статуту ١٥٨٨ р. жінка, що виходила заміж без згоди своїх родичів, позбавлялася приданого, яке було обов’язковим під час укладання шлюбу, та права наслідування майна після своїх родичів.

Шрам, рубець.

Гоголь Остап (р. ж. ?–١٦٧٩) — соратник Б. Хмельницького, політичний і військовий діяч доби Руїни. Напередодні повстання служив ротмістром панцерних козаків у польському війську в Умані й перейшов на бік Б. Хмельницького з усією своєю хоругвою. Полковник кальницький (١٦٤٨, ١٦٧٤), подільський (١٦٥٤–١٦٦١, ١٦٦٣–١٦٦٩, ١٦٧٣–١٦٧٥) і брацлавський (١٦٦٣–١٦٦٥), наказний гетьман Правобережної України (١٦٧٥–١٦٧٩).

Базиліани — так називали ченців греко-католицького чернечого ордену святого Василя.

Біла річка — так козаки називали польську річку Вісла.

Виговський Іван Євстахійович (Остапович) (р. ж. ?–1664) — київський православний шляхтич, генеральний писар у 1648–1657 рр., регент у неповнолітнього Ю. Хмельницького, гетьман Війська Запорізького у 1657–1659 рр. Вніс великий вклад у розбудову української державності. Після приходу до влади, задля збереження державності та протидії грубого втручання Московського царства у внутрішні справи Гетьманщини, намагався змінити зовнішньополітичний курс на зближення з Річчю Посполитою (Гадяцький договір 1658 р. про входження України до складу Речі Посполитої як автономного утворення на кшталт Великого князівства Литовського), що призвело до московсько-української війни 1658–1659 рр. Іван Виговський став першим гетьманом Української козацької держави, який був страчений за участь у боротьбі за її незалежність — у 1663 р. він очолив старшинське угруповання, яке почало підготовку для усунення гетьмана П. Тетері й мало на меті об’єднання Правобережної та Лівобережної України як єдиної незалежної держави, але в жовтні 1664 р. був заарештований поляками та розстріляний без суду і слідства за причетність до повстання, яке спалахнуло у лютому 1664 р. на Правобережжі.

Каламар — чорнильниця.

Кількість козаків у сотні не була чітко визначеною — зустрічалися сотні, у яких налічувалося навіть до тисячі осіб.

У ١٦٤٠ р. відбувся Київський собор Православної церкви, який зайнявся проблемою юдейсько-християнських відносин. На ньому православне духівництво ухвалило рішення, за якими християнам заборонялося найматися на службу до євреїв, а також купувати в них м’ясо, звинувачуючи євреїв у тому, що вони продають його «отруєним і брудним», заборонялося їсти за одним столом, ходити в лазню тощо. У таких постановах історики вбачають вплив Католицької церкви — затверджуючи такі заборони, православне духівництво копіювало постанови католицьких Соборів та приписи папських булл.

Морозенко Станіслав (повне ім’я Станіслав-Нестор Морозовицький) (р. ж. ?–1649) — в 1638 р. полковник реєстрових козаків, з 1645 р. полковник корсунський, з 1648 р. полковий обозний Кропивнянського полку. З початку повстання відразу перейшов на бік Б. Хмельницького з усім своїм полком. Організатор воєнних дій на Поділлі влітку 1648 р., учасник Пилявцівської битви, у ١٦٤٩ р. під Збаражем командував кіннотою, де й загинув у бою. Походив зі шляхетського польського роду, за деякими джерелами — з галицько-волинської шляхти. За свідченнями сучасників, вирізнявся неймовірною хоробрістю, шляхетством і жорстокістю до ворогів. Після своєї загибелі Морозенко став прототипом героя народної думи «Пісня про Морозенка».

Потоцький Петро (р. ж. ١٦٢٢–١٦٥٧) — один із синів великого коронного гетьмана Миколи Потоцького, з ١٦٤٣ р. полковник коронних військ Речі Посполитої. За деякими джерелами, у Барі М. Кривоніс захопив у полон сина коронного гетьмана (наприклад, про це зазначає М. Костомаров), за іншими джерелами — один із членів роду Потоцьких, але не вказується ім’я та рівень споріднення.

Єлтушков — у сучасній Україні село Ялтушков Барського району Вінницької області. Назва «Єлтушков» запозичена з історичного нарису «Барське староство» М. Грушевського.

Чемериське — у