Лицарі Дикого Поля. Том 2 - Ярослава Дегтяренка

від повіту на загальний сейм.(обратно) 17

Брацлавське воєводство, Брацлавщина — історична область в Україні в XIV–XVIII ст. Займала частину території сучасних Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей. Назва походить від адміністративного центру міста Брацлава. У описувану епоху була воєводством.

(обратно) 18

Жорстокі тортури і страти жителів містечок Погребища й Немирова князем Вишневецьким підтверджені багатьма письмовими джерелами та спогадами учасників тих подій, як українців, так і поляків. Згадка про ці події з посиланням на джерела трапляється в працях польських, українських і російських істориків.

(обратно) 19

Бона Сфорца (р. ж. ١٤٩٤–١٥٥٧) — польська королева й велика княгиня Литовська в ١٥١٨–١٥٥٦ рр., друга дружина короля Сигізмунда I Старого (р. ж. ١٤٦٧–١٥٤٨), дочка міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца й Ізабелли Арагонської. Прославилася тим, що ще за життя свого старого чоловіка фактично керувала країною. Також активно скуповувала земельні володіння в Україні (Кременець, Бар), Білорусі (Кобрин, Рогачов, Мотоль).

(обратно) 20

Конецпольський Станіслав (р. ж. ١٥٩١–١٦٤٦) — великий коронний гетьман Речі Посполитої в ١٦٣٢–١٦٤٦ рр., батько О. Конецпольського. Один із найбільших полководців того часу.

(обратно) 21

Примас — у Римсько-католицькій і Англіканській церквах почесний титул церковного ієрарха у країні, який володіє вищою духовною юрисдикцією над іншими єпископами країни. У Речі Посполитої примасом був архієпископ Гнезненський, який вважався першим із сенаторів і мав титул інтеррекса, тобто тимчасового голови держави під час безкоролів’я.

(обратно) 22

Сейм — станово-представницький державний орган у Речі Посполитій у другій половині XVI–XVIII ст. Був загальним для Королівства Польського і Великого князівства Литовського після Люблінської унії 1569 р. Сейм мав законодавчу й частково судову владу та складався з двох палат: Сенату Речі Посполитої та Посольської хати. Сенатори, посли й монарх уважалися окремими сеймовими станами. Посади в Сенаті займали зазвичай великі аристократи. Посольська хата складалася зі шляхти, яка представляла й виражала думку малого сейму певного повіту або краю.

Конвокаційний сейм (від лат. сonvocatio — «скликання») — скликався після смерті монарха примасом Польщі й був першим етапом процедури вибору шляхтою монарха на польський престол. На конвокаційному сеймі призначалися місце та дата виборів короля й визначалися умови, які висуваються до кандидатів на престол. Після конвокаційного сейму проводився елекційний сейм, у якому брала участь практично вся шляхта держави й на якому обирався король.

(обратно) 23

Волинь — історична область на північному заході сучасної України в басейні південних приток річок Прип’яті й верхів’їв Західного Бугу. Охоплює сучасну Волинську, Рівненську, західну частину Житомирської та північні частини Тернопільської і Хмельницької областей України.

(обратно) 24

Галіція (Галичина) — історична область на заході сучасної України, що охоплювала території сучасних Івано-Франківської, Львівської й більшої частини Тернопільської (крім північних районів) областей України.

(обратно) 25

Остаточна модель державного устрою, що ліг в основу Гетьманщини, була вироблена Б. Хмельницьким на початку ١٦٤٩ р.

(обратно) 26

Мається на увазі московський цар Олексій Михайлович (Найтихіший) (р. ж. ١٦٢٩–١٦٧٦), другий цар із династії Романових (період правління ١٤.٠٧.١٦٤٥— ٢٩.٠١.١٦٧٦).

(обратно) 27

Замятня (Василь) Федорович Леонтьєв (р. ж. ?) — російський військовий і державний діяч за правління царів Михайла Федоровича й Олексія Михайловича Романових, стряпчий, стольник, воєвода та думний дворянин. Представник дворянського роду Леонтьєвих. У ١٦٤٥–١٦٤٨ рр. воєвода міста Севська.

(обратно) 28

Стародуб (також Стародуб-Сіверський) — місто в сучасній Російській Федерації, адміністративний центр Стародубського району в Брянській області. У період Гетьманщини — центр Стародубського полку Запорізького Війська. У описувану епоху Стародуб перебував під владою Польщі.

(обратно) 29

Караїми (від давньоєврейського — «караїм», букв. «той, хто читає») — нечисленна етнічна група, що походить від тюркомовних послідовників караїмізму у Східній Європі. Традиційними місцями проживання караїмів є Крим, деякі міста Західної України (Галич, Луцьк) та Литви (Тракай, Паневежис).

(обратно) 30

Балта-Таймез (у перекладі з татарської «сокира не торкнеться») — татарська назва старовинного караїмського кладовища в долині, що має назву Іосафатська біля фортеці Кирк-Єр, пізніше — Чуфут-Кале. Вважається, що караїми успадкували вірування шанування дерев від своїх предків хазар, і тому вирубка священних дерев вважалася великим гріхом.

(обратно) 31

Кобильський Іван Семенович (р. ж. ?) — другий воєвода Севська до ١٦٤٩ р.

(обратно) 32

Мається на увазі Соляний бунт у Москві, що стався за часів правління царя Олексія Михайловича Романова — одне з найбільших міських повстань середини XVII ст. у Московському царстві.

(обратно) 33

Морозов Борис Іванович (р. ж. ١٥٩٠–١٦٦١) — боярин Московського царства, один із найбільших землевласників свого часу, вихователь царя Олексія Михайловича.

(обратно)