Адвокат негідників - Джон Гришем

підсовую угоду через стіл до Вуді. Тоді встаю і беру портфель. — Ось угода. Сьогодні п’ятниця. У вас є вихідні. В понеділок о десятій ранку я прийду сюди, щоб підбити підсумки. Якщо ви, хлопці, не можете розібратися, то я піду з цими паперами просто в «Кронікл». Тільки уявіть, що буде. Цілодобові репортажі по телевізору.

Вуді знову блідне.

— У понеділок я маю бути у Вашингтоні, — непереконливо каже він.

— Скасуйте. Захворійте на тяжку форму грипу. О десятій в понеділок, джентльмени, — кажу я, відчиняючи двері.

12.

Наомі зовсім не в захваті від моєї орендованої «мазди». Поки їдемо центром міста до зали, пояснюю, що сталося з іншим моїм автомобілем. Її шокує, що по Сіті розгулюють негідники, які приладнали вибуховий пристрій до мого фургона з метою залякати мене і вбити Напарника. Вона хоче знати, як швидко поліція упіймає цих хлопців і віддасть їх правосуддю. Вона не розуміє моїх пояснень, що (1) поліція насправді не зацікавлена їх ловити, бо я той, хто я є, і (2) поліція не може їх упіймати, оскільки ці типи не залишили жодних речових доказів.

Вона питає, чи перебуває у безпеці, будучи в моєму товаристві. Коли я кажу, що у мене під лівою пахвою приладнаний пістолет, вона зітхає і відвертається до вікна. Звичайно, ми у безпеці — переконую я її.

Нічого не приховуючи, розповідаю про свій останній офіс і підпал. Ні, поліцейські досі не розкрили й того злочину. Імовірно, тому, що самі були до нього причетні. Або вони, або якісь наркодилери.

— Не дивно, що у тебе не складається з жінками, — резюмує вона. І вона має рацію. Більшість із них з самого початку лякалися і тягнулися до безпечніших чоловіків. А от у Наомі очі блищать, здається, загроза небезпеки їй подобається. Зрештою, кейдж-фатинг був її ідеєю.

Користуюся своїми зв’язками, тож наші місця через три ряди від рингу. Купую два високих пива, ми всідаємось і розглядаємо натовп. На відміну від театру, чи кінотеатру, чи опери, чи симфонії, чи навіть баскетбольного матчу, фани прибувають у галасливому настрої, більшість із них вже напідпитку. Сьогодні черговий аншлаг, три чи чотири тисячі глядачів, і я захоплююсь тим, як стрімко цей спорт набуває популярності. А ще я думаю про Тадео, талановитого малого, який тепер сидить у в’язниці, а він же міг завершувати сьогоднішній розклад боїв. Процес у його справі ось-ось почнеться, він досі чекає, що я зроблю диво і виведу його вільною людиною. Переповідаю Наомі в найяскравіших деталях події тієї недавньої ночі, коли Тадео напав на рефері, і вся ця зала перетворилася на поле бою. Старчер вважає, що це було круто і хоче повернутися знову.

На її думку, це погана ідея.

Тренер впізнає мене і зупиняється перекинутись словом. Його вихованець — 150-фунтовий боєць, який вийде у другому матчі, не програвав останні шість боїв. Говорячи, він не зводить очей з Наомі. Вона неймовірна, до того ж модно одягнена, тож вона притягує чимало поглядів.

Тренер вважає, що в його вихованця є майбутнє, і їм потрібна певна підтримка. Оскільки мене вважають впливовим адвокатом з купою грошей, принаймні він так вважає, я є людиною, яка може посприяти кар’єрі. Кажу тренеру, що поговоримо згодом. Я поспостерігаю за хлопцем кілька боїв, а тоді зустрінемося. Тренер питає про Тадео і сумно хитає головою. Така втрата.

Коли глядачі ущерть заповнюють залу, світло тьмянішає, а натовп пожвавлюється. Перші двоє бійців заходять у клітку, лунають настанови.

— Ти знаєш цих хлопців? — збуджено питає Наомі.

— Так, просто пара не надто обдарованих забіяк. Звичайні вуличні бійці.

Лунає сигнал, бій починається, моя маленька гаряча вчителька аж підстрибує на стільці і починає голосно вболівати.

13.

Опівночі ми сидимо дуже близько одне до одного за вузьким столиком у піцерії. Дотики, тримання за руки — здається, це взаємна симпатія. Дуже сподіваюся, що взаємна. Вона жує шматочок пепероні і безугавно говорить про головний бій, криваве протистояння важковаговиків, яке закінчилося жорстоким задушливим прийомом. Переможений ще довго лежав на килимі. Врешті решт, вона заговорює про кіднепінг, хоче дізнатися, що відомо мені. Пояснюю, що ФБР веде розслідування, і я не можу нічого казати.

Чи вимагали викупу? Не можу сказати. Є підозрювані? Мені про це невідомо. Що він робив на стоянці далекобійників? Їв морозиво. Я хотів би поділитися з нею деталями, але ще надто рано — може, згодом, коли все вирішиться.

Дорогою назад до неї вона каже:

— Можливо, важко буде мати стосунки, раз ти носиш пістолет.

— Добре. Я можу його зняти. Але він завжди буде неподалік.