Небезпечна Спокуса: Магічне Кохання - Спокуслива Відьмочка

— Маленька моя, ходімо всередину. На дворі вже прохолодно. — Обійнявши за талію, попрямували в будинок.

— Добрий вечір містер Йен, — звернулася до швейцара. — Пані Ізабелла, Пан Ніколас, рада вас бачити. Як ваші справи? — ввічливо поцікавилася у його батьків.

— Мамо, Тато, знайомтеся - це Артем наш друг. — після невеличкої паузи, продовжив. — Ходімо до столу. Нам треба багато чого обговорити.

— Максиміліан, що ти знову накоїв? Куди на цей раз тебе втягнуло?

— Мамо, все добре. Зараз все розповім. — незадоволено буркнув у відповідь. Попрямували до столу.

Смакуючи каву з різноманітними десертами і стравами, поступово почали розповідати, що відбувалося останнім часом у їхньому житті. Про магію, ритуал і звісно про перевертня-збоченця. Сьогодні чергова ніч відкриттів. Батьки Макса були одні з прадавніх чарівників. Вони стояли на захисті таких як Вероніка. Юних обдарувань, неймовірно могутніх, проживаючих своє звичайне життя. До моменту, доки їх реальність перевертається догори дригом. Кожний переїзд це нова місія для них. Макс не часто був у курсі усіх подій. Стрес від постійних переїздів, постійно тиснув на нього. Саме тому на нього не давили з приводу здібностей і допомоги. Трохи пізніше, перемістилися у вітальню. Ізабелла та Ніколас провели декілька уроків. Навчивши деяким прийомам їх. Розпрощалися з батьками, піднялися нагору. Позаймавшись ще деякий час, поспілкувались трохи. Та рушили по кімнатам відпочивати.

Вранці на них вже чекала ароматна кава з еклерками. Смачно поснідавши, рушили в ресторан. Макс переконав Ніку що це необхідно не зважаючи на усе, що трапилося учора. Зібравшись з силами і думками рушили у ресторан. В кімнаті для персоналу на них вже чекав Ден. Запросив до себе в кабінет. Хлопці про всяк випадок трималися поруч. Зайшовши до кабінету Вероніка не відходила далеко від дверей. Денис сів за стіл.

По перше, — тремтячим голос — я хотів вибачитися за вчорашній вечір. Вибач, це всьому виною повний місяць. — трохи запнувшись — і мої почуття до тебе. Але це вже не важливо. По друге — діставши папери з шухляди. — прийми мої вибачення в якості цього маленького подарунка. Тепер, цей ресторан твій. Я вирішив покинути це місто і відправитися на пошуки нових пригод. — підійшовши ближче, передав документи. Схиливши голову, поцілував руку.

— Дякую — це все, що змогла видавити з себе Ві. Вона була у шоці. Тому була не багатослівна.

Вони попрямували до зали. Вмостилися за столиком.

— Ну що, як завжди по кавусику? — запитав Артем.

— Ні, пропоную сьогодні випити по келиху гарного вина. — запропонував Макс.

— Погоджуюсь, сьогодні потрібно трохи розслабитися і відмітити цю чарівну подію. — проронила Вероніка.

Через декілька хвилин Артем повернуся з пляшечкою елітного напою і начисто натертими келихами. Відкоркувавши пляшечку обережно наповнив. Присів поруч. Промовивши тост, вони сиділи випивали і спілкувалися про подальші плани. Ввечері Макс і Вероніка попрямували до неї додому.

Глава п’ята

 Повернувшись додому, були трішечки втомлені. Ніка захотіла прийняти душ.

— Зачекай я швиденько, — поцілувала пухкі вуста Макса, рушила у душ. В піднесеному настрої, в її світлій голові промайнула шалена пристрасна думка.

— Коханий допоможи будь ласка, — покликала. Через хвилину він вже був поруч.

— Що допомогти, моя маленька? Щось подати чи принести? — збудженим голосом запитав, спостерігаючи її оголений силует через напівматове скло.

Вероніка вийшла з кабінки, повільно підійшла до Макса. Пристрасно поцілувала. Поволі розстібаючи ґудзики на його сорочці. Пестячи його міцний торс. Блукаючи руками, спускалася нижче. Цілуючи, розстібнула його пасок, мов ненароком, торкаючись його вже збудженого прутня. Допомогла швиденько звільнитися від сорочки. З джинсами він впорався сам. Подарувавши ще один поцілунок, швиденько сховалася за скло. Макс блискавично наздогнав її, притискаючи собою до стіни. Ласкаво мандруючи руками по обрисам тіла. Жадібно впиваючись в шию, проходячи кожен міліметр її гарячої шкіри з скажено пульсуючими венами. Від цього всередині нього все палало. Повернувши до себе спиною, обійняв. Прибравши пасма волосся, цілуючи, жмакаючи перси, обережно але рішуче ввійшов у неї. З солодких вуст Ніки зірвався звабливий крик, заповнюючи усю кімнату. Повернувши до себе личком, проникаючи всередину ротика язичком. Підхопив на руки, рухаючи стегнами, доводив до екстазу обох. Міцно обхопивши його шию повністю віддалася відчуттям. Над ними почали вибухати салюти. Їхні енергії злилися в одне ціле, вимальовуючи різні візерунки. Вибухи, сяйво, музика, пелюстки троянд. З кожним впевненим, мужнім, поштовхом, все більше і сильніше лунали стогони. Трохи розслабившись, вони злетіли до гори. Руки допомагали приносити задоволення, пестячи перлинку все швидше. Макс прилинув до її ароматної шкіри підібравшись до шиї не стримався. Звільнивши ікла присмоктався.

— Ай, боляче. — прокричавши Вероніка була налякана. Провівши рукою по шиї побачила декілька краплин крові. Подивившись в очі Макса. — Що це було? — вона запитала з якоюсь краплинкою суму у голосі.

— От дідько! Пробач кохана. Не хвилюйся зараз залікую усе. — приклав руку, сяйво зцілювало рану дуже швидко. — Вибач, вибач, вибач. — цілуючи вуста, тремтячими руками гладив обличчя. — вдаривши кулаком у стіну. — Це в мене вперше таке. Я ще ніколи так не закохувався. Тепер ти знаєш мою таємницю. Я не тільки Чаклун, а ще й Вампір. Вибач що не розповів одразу. Я навіть гадки не мав, ця особистість є в мені, я користувався деякими можливостями. Але ніколи, нікому не впивався в шию. — поцілував руки. — якщо, ти більше не бажаєш бути зі мною, я зрозумію тебе. Але знай, я кохаю тебе моя Чарівниця. І кохатиму завжди.

— Я теж тебе кохаю, але — запнувшись. — мені потрібен час, щоб все обміркувати. Тобі краще сьогодні повернутися до себе. Вибач коханий. Я наберу тебе коли прийму рішення. Бувай. — відчинивши двері, попрощалася.