Небезпечна Спокуса: Магічне Кохання - Спокуслива Відьмочка

— Ти як, моя маленька? Все добре. — хвилюючись за її стан, запитав. — Ти сьогодні дуже втомилася. Ходімо проведу тебе. — підхопивши на руки, поніс майже сплячу Ніку у спальню. Допоміг перевдягнутися, поклав на ліжко, огорнувши ковдрою. Ніжно поцілував солодкі як мед вуста. — Відпочивай, я проведу Артема, приберу усе. І повернуся до тебе.

Макс повернуся до Артема. Ще трішки побалакавши, розпрощалися. Хлопець прийнявся прибирати в кімнаті. Завершивши, повернувся до коханої. Уклавшись поряд, обережно щоб не розбудити, майже невагомо, поцілував у щічки. Полонив в обіймах. Поринувши у сон. Зранку все як завжди. Неймовірно смачний сніданок, а потім Ніка на навчання, а він у справах. Пообідавши разом, Макс привіз Вероніку на роботу. А сам влаштувався за віддаленим столиком. Діставши ноутбук, зробив замовлення і почав працювати. Привітавшись з, тепер вже товаришем, продовжив. Ві помітила, що все спрацювало. Артем змінився. Став більш життєрадісний та впевнений. Одна з офіціанток, повернулася до зали. Переказала, що Вероніку чекає директор.

Глава четверта

 Не чекаючи перерви, дівчина попрямувала до шефа. Піднялася по сходах, постукала.

— Зачекайте, — почувся голос з того боку. Через декілька хвилин двері відчинилися. З них вийшла Міранда. Вже знайома особа, трохи розпатлана, поправляючи свій вигляд. Вона частенько задовольняла його. — проходь. Пропустивши дівчину вперед, ляснув по сідницям.

Вероніка підскочили від неочікуваності, але вирішила не надавати цьому значення. Присіла на стілець. Побачила що як і в минулий раз він запросив на диван. Не маючи великого бажання, присіла поодаль від нього.

— Пройшов вже місяць. Як тобі на новій посаді? Чи все добре? — запитав, підсівши ближче.

— Так, все добре — відповіла Ніка, якомога сильніше втиснувшись у бильце. Щоб хоч трохи зберігати відстань. — багато бажаючих, але мало відповідних дівчат проходять співбесіду. Ті що впорались, починають вчитися усім тонкощам, Як тільки, я бачу що вони готові, допускаю до зали. — перевела подих, поцікавилася. — Щось ще, Ви, хотіли б дізнатися, чи я можу бути вільна?

— Хммм, щось ще? — витримавши паузу. — що у нас відбувається в залі? Які відгуки про наш заклад? Чи є побажання у людей, на покращення? Або може зауваження? — блукаючи поглядом по Вероніці.

— Всі відвідувачі задоволенні. Якщо виникають конфліктні ситуації, одразу вирішую. — трохи запнувшись, продовжила розповідати.

Денис Сергійович вже майже нічого не чув. Все більше зменшуючи відстань між ними. Поклав руку їй на коліно, поступово рухаючись по нозі до стегна. Підбираючись до самого бажаного. Ніка намагалася прибирати його руки, але з кожним разом все складніше було це зробити. Тоді вона вирішила просто вибігти з кабінету. «як же я раніше не здогадалася » промайнуло в голові. Тільки-но піднялася з дивану, схопив за руку притягнув до себе назад. Заваливши на диван, почав жадібно лапати вкриваючи поцілунками. Тримавши її руки над головою щоб не пручалася. Звиваючись, намагалася звільнитися, спробувала кричати. Ден закрив її вуста своїми. Притиснув ще сильніше до дивану. Декілька впевнених рухів і Ві вдалося звільнити руки. Хоча кричати ще не могла. Почала відштовхувати і бити руками, тим самим ще більше запалюючи його. Раптово, сама того не очікуючи, руки засвітилися, стовбур магії відкинув його на стіл. Ві кинулася до дверей, замкнуто. Ден перетворився на перевертня. Блискавично підхопивши на руки, кинув на диван. Розлючено, жадібно, почав блукати по її тілу. Розриваючи повільно на ній одяг.

В цей час у залі до столика Макса квапливо підійшов Артем.

— Привіт, просто повір мені, без зайвих питань. Вероніка в небезпеці. Я це відчув. Вона піднялася до директора. Це по сходах вгору, треті двері ліворуч. Я б і сам побіг — з смутком в голосі промовив. — але ви самі казали що ще не можна, та й робоче місце не можу покинути. — поквапився повернутися до своєї стійки баристи.

Макс не роздумуючи кинувся до сходів, знайшовши потрібні двері спробував відчинити. З того боку почувся ледь вловимий крик його коханої. Щоб не привертати увагу, хлопець скористався чарами. Відкрив двері. Побачив що це збочене створіння навис над нею. Одяг був пошматований але ще тримався. Блискавично опинився поруч схопив його за горло. Підійнявши у повітрі, так само швидко притиснув його до стіни.

— Тікай до нього, — кивнувши на двері прокричав, спонукаючи до швидкої дії. — Хутчіш. Забирай його і сідайте в авто. Я зараз буду.

Бійка тривала, Ден хотів втекти. Він по запаху зрозумів хто він такий. Але Макс заблокував вихід.

— Я тебе не вб’ю. Не хочу щоб вона переймалася. Дивись мені в очі. — Макса зіниці розширились. Проникаючи в його підсвідомість, вселяючи думки. — ти зараз же напишеш заяву про те що тепер Вероніка є власницею цього ресторану. І завтра вибачишся перед нею, і виплатиш річну зарплатню. В якості моральної та фізичної компенсації. Забереш свої речі і поїдеш геть з міста якомога далі. — промовивши це його зіниці повернулися в норму. Як ні в чому не бувало, забрав свої речі і вийшов назовні. Квапливо сів в машину. — Сьогодні переночуєте в мене. Про всяк випадок. Не хочу залишати вас без нагляду.

— Ще чого, я не маленький і можу сам про себе подбати. — незадоволено буркнув Артем.

— Сонечко, повір мені, так буде краще. Нам потрібно багато обговорити. — взяла за руку. — Тим паче, сьогодні ще потрібно відкрити твої здібності.

— Вибач булочка, ти права, це все емоції. Я відчув тебе сьогодні, не розумію як пояснити, але я розумів що ти в небезпеці.

— Це все через ваш ритуал, звикай татусь — вклинився в розмову Макс. — і ще багато чого, ти тепер будеш відчувати і не тільки. Але зараз не про це. Приїхали.

Хлопці вилізли з авто з обох сторін простягнув руки. Ніку це насмішило, вони наче змагалися за неї. Взявши Макса за руку вийшла назовні. За прокинувши голову назад, любувалася на неймовірно зоряне небо. Але ще більше її вабив повний місяць. Пазл в її голові почав складатися.