Небезпечна Спокуса: Магічне Кохання - Спокуслива Відьмочка

Вклавшись на ліжко, огорнувшись ковдрою, намагалася заснути. Але ситуація не покидала її думок. Ніка піднялася, попрямувала на кухню. Зробивши каву, присіла за стіл. Почала міркувати:

— Чи кохаю я його? Так, усім серцем кохаю, до нестями.

— Яке моє ставлення до цього випадку? Складно усвідомити те що трапилося, так це причинило мені біль. Але... — прислухаючись до відчуттів. — дивно, але, мені це сподобалось.

— Чи було мені приємно, займатися коханням з ним. Ita vero — несподівано для себе, Вероніка забалакала мертвою мовою. — Я намагалася відповісти: Так, звісно. Чому ж тоді вийшла Латинська мова? — трохи відволіклась від роздумів. — Мабуть це відкриття нових знань і можливостей. Хмммм, добре, з цим я розберуся пізніше. — повернулася до роздумів.

— Чи зможу я його вибачити? — зробивши декілька ковточків кави — Треба поміркувати. Він зробив мені боляче, та я не краще. У перші зустрічі, я також зашкодила йому. Але це не завадило йому й надалі кохати мене. Ми квити. — Засміялася.

Зморена, але щаслива, вклалася спати.

Глава шоста

Ранок. Вероніку розбудив дзвінок у двері. Накинувши халат. Відчинила. На порозі стояв кур’єр. З величезним букетом синіх троянд. Та з корзиною солодощів і десертів. Отримавши подарунок, поспішила поставити у вазу квіти. Насолоджуючись ароматом, помітила записку. Почала читати.

«Доброго ранку моє кохання. Ще раз хочу вибачитися за вчорашній інцидент. Я хотів привезти особисто, але, я поважаю твоє бажання. Розумію, що ти, не хочеш зараз мене бачити. Тобі потрібен час, щоб все обміркувати. Сподіваюся, що ти прийняла, цей маленький подарунок від мене. Я готовий чекати скільки знадобиться. Я не уявляю свого життя без тебе. І з радістю відповім на будь-які твої запитання. Я справжній йолоп. Шкода, що я не зрозумів цього раніше, у відносинах не може бути таємниць. Не знаю, чи зможеш пробачити, проте, усім серцем і душею сподіваюся на це. Я зроблю все можливе, щоб зробити тебе найщасливішою. Вибач моє кохання.»

Дочитав, поквапилася на роботу. Все було під контролем. Доки Вероніки немає, за всім слідкує Артем. Трохи розібравшись з документацією, зробила необхідні замовлення. Після цього, спустилася до зали. Присіла біля стійки. Незважаючи на те, що Ві була власницею, гордиву корону не вдягала.

— Привіт Сонечко, як справи? Є важлива розмова. — промовила, окинувши поглядом зал.

— Привіт булочка, все добре. Готовий приступити до подальшого розвитку і навчання здібностей. — Посміхнувся. — А що за розмова? — поцікавився.

— Вибач що не зробила цього раніше, був завал. І зрозумій мене вірно. Це не через нашу дружбу. А тому що ти неймовірний працівник. — зробивши невеликий ковток, поставила горнятко кави на блюдце. — Якщо ти погодишся, я б хотіла зробити тебе Головним Адміністратором і по сумісництву, моїм заступником. — чекаючи відповіді, помітила як швидко змінювалися емоції на його обличчі. — Ну що татусю, ти згоден? — перервала ураган емоцій.

— Нуууууууу, навіть не знаю. — протираючи підборіддя. — Ти жартуєш? Звісно я згоден. Я і мріяти про таке не міг. Дякую — стиснувши в обіймах, поцілував у щічку.

Попрямувала у кабінет. Продовжуючи підганяти усю документацію. Виправляючи розходження, шукала помилки. Час йшов дуже швидко. Вероніка вирішила зробити перерву, викликавши до себе Артема.

— Привіт Сонечко, сідай. Я підготувала всі необхідні документи. Прочитай та підпиши, якщо тебе все влаштовує.

Артем пробігся очима. Без зайвих слів і питань підписав документи. Підійшов до Ніки, обійняв. Їх вуста знаходилися зовсім поруч. Хлопець вже тягнувся поцілувати. Щось невідоме змусило його це зробити. Ві, зупинила.

— Сонце, я його кохаю. Вибач, можливо я раніше, не помічала твоїх почуттів. А можливо це щось інше. Але не треба. — відвернулася до вікна.

— Пробач булочка моя солоденька. Я не знаю що на мене найшло. Не вибачайся. Мені краще піти. Ще раз дякую за все. — квапливо повернуся до робочого місця.

День добігав кінця, Вероніка майже закінчила зі справами. Ще трохи і вона вільна. Допрацювавши, зібралася додому. Біля входу на неї вже чекало авто.

— Кохання моє, якщо ти не проти, я тебе підвезу. Якщо забажаєш я потім поїду додому. Але дозволь проводити тебе додому.

— Я тебе кохаю, вчора я міркувала над твоїм листом і дійшла висновку — зробивши невелику паузу. — Ми квити. Тому, так звісно. Їдьмо.

Присівши в авто, рушили додому. Опинившись на місці, Макс поцілував Вероніку. Запросила до себе. Зайшли в квартиру. Квапливо рушила перевдягнутися. Одягнувши зручний домашній одяг, повернулася до коханого. Весь вечір вони спілкувалися, смакували каву з десертами. Настала ніч. Закохані попрямували до спальні. Солодко обійнявшись поринули у сон.

З ранку дівчину розбудили теплі, ласкаві промінчики сонця. Солодко потягнувшись, поцілувала хлопця і вже збиралася вставати. Раптом Макс окутав Ніку своїми обіймами.

— Маленька моя, ну куди ти. Ще трішечки побудь зі мною. Я так не хочу тебе відпускати. — Ласкаво крізь сон промовив.

— Розумію, кохання моє, але мені потрібно на роботу. А ти відпочивай, дублікат ключів, я залишу.

Піднялася, попрямувавши на кухню, зробивши пару горняток кави, присіла за стіл. Тільки-но зробивши ковточок, як поруч блискавично з’явився Макс. Палко прилинувши до її шиї почав цілувати. Біля вушка, спускаючись нижче на шию. Покриваючи кожен міліметр її духмяно-сяючою шкіри. Підхопивши на руки, так само швидко, опинилися у спальні. Вклавши на ліжко продовжував пестити.

— А може, сьогодні, моя королева, зробить вихідний собі? І ми проведемо час разом? — запитав Макс, на декілька хвилин відволікшись від цілунків.

— Навіть не знаю, — засміялася. — документація в нормі, справи налагодженні. Заступник тепер в мене є, у Артема підвищення. — зробивши паузу, відповідаючи на поцілунки, продовжила. — ну добре, добре вмовив.

Деякий час, вони кохалися в цілунках. Повільно роздягаючи, блукаючи руками по палким тілам один одного. Покриваючи кожен міліметр її шкіри. Міцно полонив стегна, декілька рухів руками, підтягнув поближче. Підхопив сідниці, жмакаючи їх. Кам’яним від збудження агрегатом, провів по шовковистим пелюсткам. Обволікаючи, своєї в’язкою змазкою. Обережний поштовх, ще один, увійшовши присмоктався до грудей. Прискорюючи темп, шалено блукав руками і вустами по тілу Вероніки. Насолоджуючись пристрасними криками, які мимоволі зривалися з медових вуст Ві. Макс демонстрував майстерність, сповнену тваринного бажання і неймовірної ніжності кохання. Повернувши до себе спиною, проник знову, схопивши стегна, продовжував збільшувати швидкість, змінюючи інколи ритм на більш повільний. Періодично ляскаючи по сідничкам. Тримаючи волосся, обхопивши рукою талію притягнув до себе, максимально прискорюючись, впевнено тримав темп. Коли майже дійшли піку. Вийшов з нею. Підхопив на руки, блискавично опинилися біля стіни. Закинувши ніжку Ніки собі на стегно, впиваючись в шию, почав швидко натирати перлинку. Інколи обережно покусуючи. Піднявши на руки, притиснув її спиною, задаючи опору. Опустив трохи нижче, знову проникаючи всередину. Язики спліталися у поцілунках. З вуст зривалися приглушені стогони. Швидкість все зростала. Допомагаючи собі руками, щоразу підкидаючи її стегна. Тримаючись за шию Макса, Ві з кожним наступним поштовхом все більше обволікала своїми соками. Їх крики заполонили кімнату. Максимальна швидкість. Піднявшись в повітря. Притиснув міцніше до себе, впиваючись в шию, потонули в екстазі. У повітрі витала феєрія магії. Повільно опустилися на ліжко. Знесилені але задоволенні, ніжилися в обіймах. Трохи відпочивши, попрямували на кухню.