Небезпечна Спокуса: Магічне Кохання - Спокуслива Відьмочка

— Вероніка, я зачекався, усе добре? Бачу ти стомлена, є пропозиція. Як ти дивишся якщо сьогодні ми доберемся на авто?

— Чесно кажучи я тільки за, дуже втомилася. — промовила, взявши під руку. Дозволяючи йому допомогти присісти в салон.

Присів поруч, Ніка поклала голову на його плече. В салоні тихо грала музика. Макс при обійняв її, намагаючись подарувати відчуття захисту і безпеки. Шлях був мовчазний. Ві навіть задрімала. Обережно, не бажаючи будити, підхопивши на руки поніс до квартири. Тільки біля самих дверей поставив на підлогу.

— Ми приїхали моя принцеса. Я б з радістю доніс до ліжка, але вибачай не маю звички копирсатися в речах інших.

Знайшовши швиденько ключі, відімкнула.

— Прошу в мій стриманим маєток — засміялася. Зайшли всередину. Квапливо увімкнула електричний чайник, — Влаштовуйся, будь як удома, але не забувай що в гостях. — посміхнулася. — чай чи каву? — запитала не озираючись назад. Отримавши відповідь, почала готувати напій. — Тримай, Макс, — простягнула горнятко — ти поки що смакуй, а я мушу покинути тебе ненадовго. Я швиденько. — зібравши все необхідне попрямувала у душ.

Завершила свої процедури, Ніка попрямувала до нього. Присівши поруч, схилила голову. Декілька хвилин, зібравшись з думками і силами, промовила.

— Так, я так більше не можу, розповідай. Не маю уявлення, що саме треба запитувати, тому я доручаю цю розповідь тобі.

— Ну дивись, — присівши поруч, поправляв пасмо її русявого волосся. — по перше ти Відьмочка, я й не думав що знайду тебе. Точніше я не шукав в тобі це, але це добре. — трохи запнувшись — Те що було тоді, — поклавши руки на щічки, повільно рухався до медових вуст Ві. Знову цей погляд, приготувався, ставлячи швиденько захист. Яскравий спалах світла, її очі знову засвітилися виражено зеленим. Розряд струму, але безболісно на цей раз. — А тепер скажи, що ти відчуваєш до мене? Я тобі подобаюся? Ти закохана в мене? — поцілувавши руку чекав відповідь.

— Я не можу відповісти, — відвернулася, забравши руку, підбігла до вікна — Щось манливе є в тобі, з першого погляду. Чи це кохання? Я не знаю. Вибач не хочу згадувати минуле. Тому з того часу, я намагаюся не закохуватися. — декілька хвилин стояла мовчки. Макс підійшов до неї, обійнявши позаду.

— Не хвилюйся, все добре. Я так розумію, що хтось тебе скривдив у минулому? — перевів подих — Я, закохався в тебе з першого погляду. — поцілував обережно у шию. — дозволь допомогти тобі. Але попереджаю, іноді буде трохи боляче. Хоч я цього й не хочу, але без болі ніяк. — повернув Ніку до себе обличчям — дозволь дещо зробити. Просто слухай, довіряй мені, хоча б на сьогодні. — взяв за її тендітні долоньки.

— Добре, я спробую — зробивши невеликий крок назад. — Що робити?

— Заплющ оченята, слухай мій голос. — очікує, — Розумниця, а тепер згадай той, або ті моменти з минулого які спричинили біль. Сконцентруйся на ньому.

— Згадала, тримаю свою увагу. — відчувши як по щоці стрімко рухалися додолу сльози. Намагалася змахнути, але Макс не відпустив руки.

— Ні не треба, не можна, не хвилюйся все гаразд. — Відчувши що дівчина в потрібному стані. — тримай концентрацію. — повільно відпустив одну руку, притулив свою поміж її грудей.

Щось неймовірне коється. Наче пройшов наскрізь і висмикнув по живому, якусь частину. — не розплющуй. Ще трохи. — кулька, яка ще хвилину назад, була відчуттям, зависла між ними. Від Макса йшов стовбур світлої енергії. Заповнюючи цю, майже чорну кульку. Спрямував назад у груди. Трішки похитнулася від неочікуваності. Кулька мов феєрверк розірвалася, наповнюючи теплом, болю більше не було.

— Спрацювало? — повільно розплющуючи очі. Вона не зовсім розуміла що відбувається всередині, але це було приємно.

— Зараз перевіримо, — зробивши крок. — ти мені довіряєш? — отримавши мовчазну відповідь у вигляді кивку голови. — це добре. — обережно поклав руки на щоки Ніки. — подивись на мене, — солодкий голос зірвався з його вуст. Не отримавши розряду блискавки, як це було раніше. Не втримавшись, поцілував. Одна з лампочок, яка знаходилася поруч, заіскрила, перегоріла.

— Вибач я дуже втомилася, треба відпочивати. Я розумію що це звучить дивно, але, — витримавши паузу, — лягай поруч.

На цьому і завершився цей насичений день. Поринувши в обіймах Макса, Вероніка швиденько поринула в країну сновидінь.

Прокинувшись вранці, маленького гарненького носика дівчини, торкнувся пряний аромат кави і свіжої випічки. Макс прокинувся дуже рано, хотів зробити приємне. Тому вже встиг з’їздити по смаколики, а стіл прикрашав найсвіжіший букет квітів.

— Доброго ранку, Сонечко, як ти себе почуває? — презентувавши Вероніці горнятко кави.

— Доброго ранку, дякую — Зробивши ковток — дивно, але набагато краще. Вибач але я мушу бігти на навчання. Квапливо зібралася.

— Ходімо, я тебе завезу. — Запрошуючи подав руку. — о котрій закінчується навчання? Я приїду заберу, якщо не заперечуєш.

— Сьогодні о другій. Дякую тобі Макс, мені приємно, але я не хочу, створювати тобі клопотів.

— Пані Відьмочка, — посміхнувся, — не хвилюйся, мені це тільки у задоволення. — доїхавши до місця призначення, перед тим як вийти з авто, ніжно впився у медові вуста Ніки. Допоміг вийти з авто. Провівши поглядом, поїхав у справах.

Після навчання, Вероніка тільки-но вийшла з інституту, Парубок вже чекав на неї. Спершись на капот, смакуючи потягував пряний напій. Побачивши Ві, підхопив букет червоних троянд і нового сусіда по квартирі, поспіхом направляючись до неї. Вона ледь стримала сльози щастя. Такі подарунки їй ніхто ніколи не робив. Чарівний букет і неймовірно великий, більше ніж вона сама, ведмедик молочного кольору. Ніка обняла Макса уткнувшись йому в плече, непомітно змахнула декілька сльозинок, які стікали по її оксамитових щічках. Забравшись в авто, впевнено рушили до неї додому.

— Маленька моя, відпочинь перед зміною. Я вже замовив нам обід. Зараз перекусимо, наберешся сил трохи, і я тебе довезу в ресторан.