Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек
ПРИГОДИ ШВЕЙНА В КІРАЛІҐІДІ
Дев’яносто перший полк перевели до Моста-на-Літаві[228] — в Кіралігіду.
Швейк відсидів триденний арешт. За три години до виходу на волю його разом з охотником відвели на головну вартівню, а звідти під конвоєм відвели на вокзал.
— Про це вже давно горобці на даху цвірінькали, — сказав йому дорогою однорічник, — що нас переведуть до Угорщини. Там будуть формуватися маршові батальйони, наші вояки наловчаться в стрілянині, поб’ються з мадярами, і ми весело поїдемо в Карпати. Сюди до Будейовиць приїдуть мадяри, розквартируються, і почнеться змішування племен. Існує така теорія, що при виродженні найкращий засіб — це ґвалтувати дівчат іншої національності. Шведи й іспанці робили такі речі за Тридцятилітньої війни, французи — в часи Наполеона, а тепер у Будейовицькій окрузі те саме зроблять мадяри, причому воно вже не виглядатиме як грубе насильство. З часом усе влаштується по-доброму. Це просто буде обмін. Чеський вояк виспиться на мадярці, а бідна чеська служниця прийме до себе мадярського гонведа. Через кілька століть антропологи стануть перед несподіваною загадкою: звідки на берегах Мальті з’явилися вилицюваті люди.
— Перехресне парування, — зауважив Швейк, — це взагалі дуже цікава штука. В Празі живе негр-кельнер Християн. Його тато був абіссінським королем і його показували в Празі на Штваниці[229] в цирку. В нього закохалася одна вчителька, яка писала віршики до «Лади»[230] про пастушків і лісові струмочки. Вона пішла з ним до готелю і «впала в блуд», як це говориться в Святому Письмі, а потім страшенно здивувалася, що в неї народився такий біленький хлопчик. Та ба, за чотирнадцять днів хлопчик почав робитися гнідим. Гнідів, гнідів, а тоді за місяць почав чорніти. За півроку був чорнісінький, як його дідуньо — абіссінський король. Вона з ним пішла в клініку шкірних хвороб, щоб йому якось відновили білий колір шкіри, але там їй сказали, що це справжнісінька чорна негритянська шкіра і що тут уже нічого не вдієш. Вона з горя з’їхала з глузду, почала через газети питати порад, чи є якісь ліки проти негрів. Її відвезли до Катержінок, а негреня віддали в притулок, де всі з нього дуже потішалися. Потім він вивчився на офіціанта і ходив танцювати до нічних кав’ярень. Тепер від нього з великим успіхом родяться чеські мулати, але вони вже іншого кольору, ніж він. Один студент медик, який часто ходив до «Келиха», одного разу нам пояснював, нібито то не така проста справа. Такий мішанець знову родить мішанців, а цих уже не можна відрізнити від білих людей. Але несподівано в якомусь поколінні, казав він, може з’явитися негр. Уявіть собі таке нещастя! Ви женитесь з якоюсь панунцею. Ця потвора, зовсім біла, раптово народить вам негра. А якщо дев’ять місяців тому вона ходила без вас дивитися на атлетичні змагання у вар’єте, де виступав якийсь негр, то, гадаю, що й ви б у задуму впали.
— Випадок вашого негра Християна, — сказав охотник, — треба розглянути також і з воєнних позицій. Припустімо, цього негра взяли в армію. Він пражанин, отже, належить до 28-го полку. А ви ж уже чули, що 28-й перейшов до росіян. Росіяни страшно дивувалися б, якби взяли в полон і негра Християна. Російські газети, певно, написали б, що Австрія жене на війну свої колоніальні війська, хоч у неї таких немає, і що вона вже вдалася аж до чорношкірих резервів.
— А я чув, — докинув Швейк, — нібито Австрія таки має колонії, десь там на півночі. Якусь землю цісаря Франца Йосифа...
— Ви, хлопці, притримайте биків трохи, — сказав один вояк з конвою, — це сьогодні слизька справа — базікати про якусь там землю цісаря Франца Йосифа. Не називайте нікого, так краще...
— То подивіться на карту, — перепинив його охотник, — і на свої очі побачите землю нашого наймилостивішого монарха Франца Йосифа. Згідно з статистикою, там самісінький лід, і його звідти вивозять на криголамах, які належать празьким льодовням. Цей льодовий промисел дуже високо цінують та шанують і за кордоном, бо це прибуткова справа, хоч, правда, й небезпечна. Найбільша небезпека загрожує при транспортуванні льоду з землі цісаря Франца Йосифа через Полярне коло. Ви можете собі це уявити?
Вояк з конвою щось невиразно пробубонів, а капрал, що очолював конвой, підійшов послухати дальшу лекцію охотника. Той серйозно вів далі:
— Ця єдина австрійська колонія може забезпечити льодом усю Європу і є неабияким народногосподарським фактором. Колонізація, звичайно, розвивається, але поволі, бо колоністи або не зголошуються туди їхати, або їдуть і там замерзають. Проте разом з поліпшенням кліматичних умов, а в цьому проявляють велике зацікавлення міністерство торгівлі і закордонних справ, росте надія, що великі площі льодовиків будуть належно використані. Влаштування кількох готелів приманить безліч туристів. Треба буде, звичайно, поробити відповідні туристичні стежки й дороги поміж крижаними брилами і намалювати на льодовиках туристичні значки. Єдина перешкода — ескімоси. Вони унеможливлюють роботу наших місцевих органів... Ці впертюхи не хочуть зшитися по-німецьки, — вів далі охотник, а капрал з цікавістю слухав. Він був кадровий жовнірик-дурень і справжнісінький невіглас. Раніше він працював по селах наймитом. Слухав і ковтав усе, про що не мав поняття, а його ідеалом було залишитися в армії, служити за «юшку».
— Міністерство освіти, пане капрал, коли замерзло п’ять архітекторів, збудувало для них великими коштами і жертвами...
— Муляри врятувалися, — втрутився Швейк, — бо вони грілися від запаленої люльки.
— Не всі, — промовив охотник, — з двома трапилося нещастя, вони забули, що треба пахкати й затягуватися, і люльки їм загасли, їх довелося закопати в кризі. Але, врешті-решт, там таки збудували школу з крижаної цегли і залізобетону, це вкупі дуже добре тримається, та що з того — ескімоси довкола розклали вогонь з розібраного дерева замерзлих у кризі торгівельних кораблів і досягли того, чого хотіли. Лід, що на ньому поставили школу, розтанув, і вся школа разом з директором і представником влади, який назавтра мав бути присутнім на урочистому висвяченні школи, провалилися в море. При цьому почувся лише голос представника влади. Будучи вже по шию у воді, він ревнув: «Gott, strafe England». Тепер, мабуть, туди пошлють війська, щоб тих ескімосів приборкати.
