Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

— Ми з Ланою не разом. Вже давно. Все, що вона тобі наговорила — це відверта брехня, — холодно відчеканює він, — я з іншою жінкою у стосунках.

Його мати недобре кривиться.

— Ланочка казала, що ти на зло їй завів собі коханку. Проте це все тимчасово, хлопчику мій. А до цього розважайся з ким завгодно, — на цих словах вона презирливо дивиться на мене, наче ляпаса дає, — А опісля, всі хвойди мають залишитись там де їм і місце. Шлюб — справа серйозна.

Це вона зараз умудрилась одним реченням мене принизити, зневажити і зрівняти з простою хвойдою?

У мене просто шок, навіть слів не знаходиться щось відповісти. Я просто задихаюсь. Дико бракує повітря. 

Тоді наче прокидаюсь. Кліпаю і кидаюся до дверей. Чую як ззаду гримить його голос, та не зупиняюсь.

— Годі! Злато, чекай!

Він у два стрибки наздоганяє мене і ловить у міцне кільце рук. Я відбрикуюсь, мені просто хочеться десь втекти і заховатись. Погодьтеся, не надто приємно, коли мати твого коханого вважає тебе хвойдою і прямо про це каже. Мовчу вже про те, що вона явно імпонує його колишній пасії.

А я й не знала, що вони знайомі. Отже у нього з Островською було все так серйозно? Явно значно серйозніше ніж я думала.

— Злато, заспокойся! — гарчить мені просто у вухо, — Вона не в курсі про нас з тобою. Я ще банально не мав часу їй повідомити, не до того було.

— Скажи, — можу лише тихо хрипіти. Голос геть зникає, — У вас із Ланою було все так серйозно, що ти знайомив її з батьками?

Він трохи мовчить. Тоді неохоче відповідає:

— Так. Ключове слово «було». Її не було два роки у місті і мені прекрасно жилося. Це її особисті фантазії. Ти ж бачила цю неадекватну.

— Так, бачила. Але для чого вона збрехала твоїй матері?

— А це я в неї і з'ясую. Дістало вже це стерво. Якщо не розуміє нормальних слів — будемо діяти іншим методом, — його голос грізний і іскриться гнівом, — А зараз будь терпимою, будь ласка, гаразд. Це все таки моя матір. Я поговорю з нею.

Я лише киваю. Розумію, що жінка просто через незнання так сказала. Тому глибоко вдихаю та йду за свій стіл. Його мати стоїть у дверях і криво дивиться на мене. Ну звісно, як же не бути терпимою до такої милої жіночки. Жодних проблем! 

Спираюсь лобом на долоні. Це ж треба, тільки-но я подумала..понадіялась, що все нарешті добре, налагодилося..І ось, на тобі, Злато! 

Мабуть всесвіт вирішив, що цього не достатньо. Потрібно більше випробувань, щоб зміцнити наші стосунки і перевірити на міцність та справжність почуття.

Киплю. Та в біса! А чи не пішов би ти, всесвіт, під три чорти? Бо я не збираюсь так просто здаватись!