За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

Ессі закотила очі, а Торіан тяжко зітхнув.

– То що, – уже трохи веселіше звернувся до своєї дружини ерцгерцог і всміхнувся, – готова розпочати полювання?

– Звісно, – вона йому відповіла легкою усмішкою, ніби трохи заспокоївшись.

– Ходімо, – Торіан повів її в невідомому напрямку, а також підкликав слуг, щоб дали йому арбалета та колчан, набитий болтами. Парочка пішла в протилежну від інших мисливців сторону. Якийсь час вони йшли мовчки і лише гілки хрустіли під їх ногами, перериваючи блаженну тишу. Але було не все так спокійно, як здавалось. Білявка йшла і прокручувала ту перепалку в себе в голові, закипаючи всередині.

«Хто вона взагалі така, щоб зі мною так розмовляти?!» – лютувала вона і хмурилась усе більше.

– Усе гаразд? Ти зараз страшніше за Карателя, – вирішив поцікавитись чоловік. Каратель то божество, яке зазвичай не люблять згадувати. Його бояться, адже саме він карає невірних іншим богам людей. І для цього вигадує найжахливіші речі, на які спроможний. А спроможний він на багато чого. Насилає своїх бісів на грішних людей, аби ті виконали його жорстоку волю – розірвали душу на шмаття.

– Так. Мабуть. Насправді я досі не можу заспокоїтись! – швидко здалась Ессі і вирішила випустити пару, поки не вибухнула. – Ким ця вертихвістка себе уявила, що наважилась до мене відкривати свого паскудного рота?!

– Це Ірелья Ольфо, і взагалі вона себе уявляла моєю нареченою, – дівчина різко стала, як вкопана, та вирячилась на Торіана.

– Що ви сказали? – у неї аж рот відкрився від здивування. Вона була просто в шоці.

«У нього була наречена, а цей безсоромний взяв і кинув її, аби одружитись на мені. І для чого це все? Нащо він нам життя руйнує своїми дурними іграми?!»

– Не переймайся, це насправді не так. Ми просто дружили з дитинства і, коли виросли, Ірелья чомусь вирішила, що я маю взяти її за дружину. Не уявляю з чого вона це взяла, адже я взагалі нею ніколи не цікавився. І тепер вона сердиться і, схоже, ревнує. Тобі варто її остерігатись, вона мстива особа. Добре, що скоро вони всі звідси поїдуть і можна буде розслабитись.

Ессі аж від серця відлягло, коли вона дізналась правду про ту дівчину і їй стала зрозумілою та логічною жахлива поведінка чорнявки. Але тепер вона почувалась напружено, після його попередження щодо неї. Торіан помітив, що його дружина нарешті заспокоїлась.

– Зараз ти зможеш про цей інцидент забути, адже ми прийшли, – чоловік загадково всміхнувся і змахнув рукою.

Якщо ліс і був втіленням чистої краси, то ця його частина була ще чарівнішою. Тут усе здавалось зеленіше та яскравіше. Широка річка Ембріт, над нею безліч вже рясно вкритих листям верб, що гілочками торкаються прозорої води.

Акінейський ліс знаходиться в основному на рівнині, але на заході з’являються пагорби, які потім ближче до кордону із Ґвінне стають величними горами Ґарте.

Насправді то навіть не пагорби, їх називають так лише, якщо порівнювати із Ґарте. По суті можна вважати і їх справжніми горами. Вони були досить далеко від того, місця де стояли молодята, але ці схили було просто чудово видно за верхівками дерев. Ессі стояла, як зачарована. Ніколи ще гір не бачила.

Торіан був правий. Дівчина зараз забула про все на світі. Поки вона вражено озиралась на всі боки, то встигла помітити, що Торіан пропилює її своїм чаруючим поглядом і тепло всміхається. Дівчина різко відвела очі та почервоніла.

«І що йому від мене треба?»

Попереду почулось шарудіння і вони синхронно повернули на звук голову. Торіан приклав палець до губ і тихенько прикликав Ессі до себе, аби підійти ближче до джерела звуку. Вони підкрались до джерела звуку, присіли на невеличкому схилі і побачили недалеко попереду руду лисицю, що навіть не підозрювала, що за нею спостерігають. Ось і обіцяна здобич.

Торіан тихесенько зарядив арбалет.

– Візьми його ось так, – намагався пошепки пояснити він Ессі, як працює арбалет і приобійняв її, виставляючи руки в правильну позицію. Дівчина від того пересмикнула плечима, аби він відсторонився.

– Я знаю, як ним користуватись, – вона злякалась, що може здалась грубою і додала тихеньке «дякую». Торіан кивнув і тепер тримав руки при собі, спостерігаючи за ціллю і іноді кидаючи зацікавлені погляди на білявку.

Естеса прицілилась. Уже збиралась натиснути на курок, як тут її відволік якийсь незначний рух. До лисиці із непомітної нірки вибігло маленьке коричневе лисенятко. А за ним ще декілька. Ессі зачаровано спостерігала за пухнастим сімейством. І опустила зброю.

– Я не можу її вбити, – промовила дівчина і серйозним поглядом супроводжувала тваринок до їх нірки. Якби та лисиця не мала потомства, Ессі б не вагалась. Ніколи до цього вона ще не вагалась.

– Я розумію, дай це мені, – Естеса вже хотіла передати важкий арбалет своєму напарнику, як тут почувся новий шум. Із нори вибігла лисиця і почала ричати, настовбурчивши шерсть. Противником її був велетенський злий дикий кабан. Шансів у рудої не було від слова зовсім. Вона була надто малою та слабкою.

Не довго думаючи кабан кинувся в її сторону і Ессі миттєво пустила в нього смертоносну стрілу. Торіан не бачив, що дівчина збиралась стріляти, а тому здивувався, коли той велетень впав на місці із стрілою в шиї. Тепер прийшла його черга вражено вирячитись на свою дружину, адже Ессі спромоглась нанести смертельне поранення рухомій цілі з такої великої відстані.