За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

День тягнувся неймовірно довго. Ближче до опівночі людей ставало все менше і менше. Ессі та Торіан сиділи на диванчику і ерцгерцога постійно грузили якимись дурницями вельможі. Король так і не з’явився. Ессі було цікаво чому він не приїхав на весілля брата (хоча була цьому надзвичайно рада), тому вона підійшла до Оліс – графиня допомагала Ронні із приготуванням весілля. Жінка сказала, що його не запрошували і їй здається, що Його Величність і не знає про те, що його молодший брат одружився. Естесу здивував цей факт і тепер питань побільшало.

Коли видалась вільна хвилинка, Ессі встала, а за нею піднявся й ерцгерцог.

– Я вже, мабуть, піду, мілорде.

– Звичайно, на добраніч, міледі, – він поцілував її руку і його знову взяв у полон якийсь черговий барон.

– На добраніч, – наречена зробила швидкий реверанс і попленталась до своїх покоїв.

Там на неї чекав сюрприз. Точніше чекали там на неї служниці Її Величності.

– Ваша Високосте, – дівчата як слід привітались із ерцгерцогинею, – нам наказано провести вас у покої Його Високості і підготувати до першої шлюбної ночі.

У неї все всередині обірвалось. Вона вже й геть забула про це. Тепер дівчина пожалкувала про те, що думала, що прийом довго тягнеться. Краще б і далі тягнувся.

– Прошу за мною, міледі, – дівча вказало рукою в напрямку руху до покоїв Торіана.

Естеса йшла за ними ніби на страту. Уся поблідла, долоні спітніли, її морозило. Вона не була до цього готова. Але ж хто буде її питати. Вона хоч і стала ерцгерцогинею, але слово її чоловіка чи Її Величності королеви-вдови досі має більшу вагу.

Її завели у величезні покої Його Високості. Помили, одягнули ту жахливу нічну сорочку, що її показувала королева-вдова одного разу. І залишили саму. Наодинці із своїми думками та страхами.

Дівчина сиділа на краєчку великого м’якого ліжка і нервово зминала край нічної сорочки. Раптом почувся стук дверей, хтось зайшов до вітальні. Вона встала і спробувала придушити тремтіння. Скрипнули двері і в кімнату зайшов Торіан. І остовпів.

Він теж геть забув про першу ніч. Чоловік зачинив за собою двері і важко проковтнув слину, дивлячись на свою дружину в напівпрозорій нічній сорочці. Потемнілий погляд жадібно пройшовся вздовж її тіла, прихованого за напівтемрявою. Її світле волосся спадало хвильками на тендітні плечі і прикривало груди, надаючи фантазії місця. Тілом несподівано прокотилось бажання. Ерцгерцог почав підходити до неї, а Ессі втупилась в підлогу і обійняла себе руками.

Торіан зрозумів, що це геть не ніяковість. Дівчина боїться і сюди вона прийшла не з власної волі. Скрипнув зубами. «Ну скільки можна втручатись? Вона ж тільки гірше робить!» – злився він на Ронну.

Ессі не бачила його обличчя, лише його начищені чоботи. Вона все ще не наважувалась підняти очі. Він почав роздягатися, від чого наречену так почало трясти, що довелось стиснути руки в кулаки і зціпити зуби.

Він тяжко зітхнув і раптом взяв і накинув теплий камзол їй на плечі.

– Я не хочу, щоб ти мене ненавиділа. І не буду тебе ні до чого примушувати, – зараз вона на нього вражено вирячилась.

– Дякую, – прошепотіла Ессі тремтячим голосом.

– Я ляжу у вітальні. Якщо щось потрібно, тільки скажи. Я напевно накажу, щоб тобі принесли нормальний одяг.

Він вийшов з покоїв, а білявка осіла на ліжко. Вона й не знала, що думати. Голова гуділа від втоми та напруги. Після цього всього їй хотілось йому довіритись, але здоровий глузд опирався маленькій слабкості.

Естеса загрузла у своїх роздумах і навіть не почула, як чоловік увійшов до кімнати. Вона, нарешті, вийшла з трансу, струснувши головою і встала. Торіан подав їй звичайну нічну сорочку, яку йому передала служниця.

– Дякую, – дівчина захрипла.

– Я лише візьму свій одяг і ти зможеш відпочити, – сказав він і пішов до гардеробу. Вийшов звідти уже з речами і направився прямо до виходу у вітальню. – На добраніч, – тихо сказав він і вийшов. Ессі ж так і не поворухнулась. А потім переривчасто видихнула, тремтячими руками передяглась і залізла під ковдру. Ніби було зручно і тепло, але дівчину страшенно морозило, довго не могла заснути, але врешті сон переміг і зміг зупинити нескінченний рій неспокійних думок.